Справа № 1-31/08

 

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

м. Ковель                                                                                                     19 червня 2008 року

 

Ковельський міськрайонний суд під головуванням

судді                                               Панасюка С.Л.

за участю секретаря                      Віндюк Н.І.

прокурора                                      Клімука В.С.

потерпілих                                     ОСОБА_6

                                                                    ОСОБА_7

                                                                    ОСОБА_8

представника

потерпілих                                     ОСОБА_9

 

захисників                                      ОСОБА_10

                                                                     ОСОБА_11

                                                                     ОСОБА_12

                                                                     ОСОБА_13

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу про обвинувачення

ОСОБА_1, уродженки м. Ковеля Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючої, одруженої, має малолітню дитину, не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України;

ОСОБА_2, уродженця с. Ново-Павлівка Фрунзівського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст.296 ч.2, ст.186 ч.1 КК України;

ОСОБА_3, уродженця м. Луцька Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого:

19 грудня 2007 року Ратнівським районним судом Волинської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік (засуджений за епізод, який мав місце 15 червня 2007 року);

25 грудня 2007 року Старовижівським районним судом Волинської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік (засуджений за епізод, який мав місце 23 серпня 2007 року), у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України;

ОСОБА_4, уродженця м. Ковеля Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, мешканця АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст.296 ч.2, ст.186 ч.2 КК України;

ОСОБА_5, уродженця м. Ковеля Волинської області, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, мешканця АДРЕСА_5, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, згідно ст.89 КК України не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України

 

в с т а н о в и в :

 

Підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 16 вересня 2007 року, біля 24 год., в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок в частині спокійних умов відпочинку людей, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, з хуліганських мотивів, проявляючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, побили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Так, ОСОБА_1 підійшла до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і в ході розмови з останніми без усякого приводу, діючи з особливою зухвалістю, двічі вдарила ОСОБА_6 кулаком в обличчя, від чого той упав з стільця на підлогу. Коли ОСОБА_6. підводився, вона ще раз ударила його кулаком в обличчя і далі рвалась до нього, намагаючись ударити ногою, однак, ОСОБА_7 заважав їй це зробити, притримуючи її рукою. До ОСОБА_6, який піднімав перекинутий стілець, підбіг ОСОБА_2 і, діючи з особливою зухвалістю, вдарив його пляшкою по голові, схопив за майку в ділянці шиї і повалив на підлогу, пошкодивши при цьому золотий ланцюжок, що згодом призвело до його втрати. В цей час ОСОБА_5 також намагався нанести удар ОСОБА_6 пляшкою, однак, цьому завадив ОСОБА_7, підставивши під пляшку руку. Далі до ОСОБА_6, який лежав на підлозі, підбігли ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і разом з ОСОБА_2, діючи з особливою зухвалістю, нанесли йому ряд ударів ногами в різні ділянки тіла. Після цього названі особи силою вивели ОСОБА_6 на вулицю, де в тому ж складі продовжували його бити ногами в різні ділянки тіла аж поки він не впав з сходів. В той час, як ОСОБА_6 виводили на вулицю, а ОСОБА_7 намагався цьому завадити, ОСОБА_5, діючи з особливою зухвалістю, наніс йому удар кулаком в обличчя, спричинивши фізичний біль. Внаслідок хуліганських дій підсудних потерпілий ОСОБА_6. отримав тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забою потиличної ділянки волосистої частини голови, лівого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу, передньої поверхні грудної клітки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинуваченні визнала частково і показала, що 16 вересня 2007 року, біля 24 год., відпочивала в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. Випила один бокал шампанського. Побачила ОСОБА_7 і підійшла до його столика порозмовляти. В розмову втрутився ОСОБА_6., якого вона раніше не знала. Між нею та ОСОБА_6 виник конфлікт, в ході якого останній вдарив її рукою по щоці. У відповідь вона тричі вдарила його кулаком в обличчя. ОСОБА_6. штовхнув її, від чого вона впала, а коли піднялася, ОСОБА_6. вже був на вулиці. Коли вона вийшла, ОСОБА_6 вже ніхто не бив.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково і показав, що 16 вересня 2007 року, біля 24 год., відпочивав в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. Вжив спиртні напої. Побачив, що ОСОБА_6. вдарив ОСОБА_1 по обличчю. Вирішив за неї заступитися. ОСОБА_6. його відштовхнув і між ними почалася бійка. Не виключає, що в ході бійки вдарив ОСОБА_6 пляшкою. Крім нього ОСОБА_6 бив ОСОБА_5 Як саме вони били ОСОБА_6 він не пам'ятає. На вулиці лише раз вдарив ОСОБА_6 по шиї. Ланцюжок з шиї ОСОБА_6 не зривав.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково і показав, що 16 вересня 2007 року, біля 24 год., відпочивав в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. Вжив спиртні напої. Побачив, що ОСОБА_6. вдарив ОСОБА_1 по обличчю. Вирішив за неї заступитися. Бив ОСОБА_6 і ОСОБА_7, який заступався за ОСОБА_6 Як саме він їх бив - не пам'ятає. На вулиці нічого не бачив. В той же день знайшов в барі золотий ланцюжок, якого продав за 900 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав і показав, що 16 вересня 2007 року, біля 24 год., відпочивав в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. Вжив спиртні напої. Побачив, що ОСОБА_7 шарпається з ОСОБА_1 Підійшов до ОСОБА_7 і попросив припинити. Далі пішов до знайомих дівчат і сів до них за столик. Бійки ні в барі, ні на вулиці не бачив.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав і показав, що 16 вересня 2007 року був у приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. Нічого не бачив і не чув. 26 жовтня 2007 року їхав автомобілем по вул. Володимирській в м. Ковелі і побачив ОСОБА_8 Згадав, що вона розповідала його знайомим про те, що він продавав наркотики, чого в дійсності не було. Вирішив поговорити з нею про це. Між ними виник конфлікт. Мобільного телефона він у ОСОБА_14 не відбирав і ланцюжка з шиї не зривав.

Вина підсудних підтверджується такими доказами.

Потерпілий ОСОБА_6. показав, що 16 вересня 2007 року, біля 24 год., він та ОСОБА_7 відпочивали в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. До них підійшла ОСОБА_1 і в ході розмови, без усякого приводу, двічі вдарила його кулаком в обличчя, від чого він упав з стільця на підлогу. Коли він підводився, вона ще раз ударила його кулаком в обличчя і далі рвалась до нього, намагаючись ударити ногою, однак, ОСОБА_7 заважав їй це зробити, притримуючи її рукою. До нього, в той час як він піднімав перекинутий стілець, підбіг ОСОБА_2 і вдарив його пляшкою по голові, схопив за майку в ділянці шиї і повалив на підлогу, зірвавши при цьому золотий ланцюжок. Далі до нього, в той час як він лежав на підлозі, підбігли ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і разом з ОСОБА_2 нанесли йому ряд ударів ногами в різні ділянки тіла. Після цього названі особи силою вивели його на вулицю, де в тому ж складі продовжували його бити ногами в різні ділянки тіла аж поки він не впав з сходів. Внаслідок хуліганських дій підсудних він отримав тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_7 показав, що 16 вересня 2007 року, біля 24 год., він та ОСОБА_6. відпочивали в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. До них підійшла ОСОБА_1 і в ході розмови, без усякого приводу, двічі вдарила ОСОБА_6 кулаком в обличчя, від чого той упав з стільця на підлогу. Коли ОСОБА_6. підводився, вона ще раз ударила його кулаком в обличчя і далі рвалась до нього, намагаючись ударити ногою, однак, він заважав їй це зробити, притримуючи її рукою. До ОСОБА_6, в той час як той піднімав перекинутий стілець, підбіг ОСОБА_2 і вдарив його пляшкою по голові. В цей час ОСОБА_5 також намагався нанести удар ОСОБА_6 пляшкою, однак, він цьому завадив, підставивши під пляшку руку. Далі до ОСОБА_6, який лежав на підлозі, підбігли ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і разом з ОСОБА_2 нанесли йому ряд ударів ногами в різні ділянки тіла. Після цього названі особи силою вивели ОСОБА_6 на вулицю. Він намагався цьому завадити, однак, ОСОБА_5 наніс йому удар кулаком в обличчя.

Показанням потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідають показання свідка ОСОБА_15, який показав, що 16 вересня 2007 року, біля 24 год., він відпочивав разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в приміщенні нічного клубу «Торнадо» по вул. Жовтневій, 17 в смт. Люблинець Ковельського району. Він бачив, що до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підійшла ОСОБА_1 і в ході розмови вдарила ОСОБА_6 в обличчя. ОСОБА_7 намагався її стримати. Далі до ОСОБА_6 підбіг ОСОБА_2 і замахувався пляшкою. Момент удару він не бачив. Від поштовху ОСОБА_2 ОСОБА_6. впав на підлогу. В цей час до нього підбігли хлопці, в числі яких були ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і разом з ОСОБА_2 нанесли йому ряд ударів ногами в різні ділянки тіла. Після цього названі особи силою вивели ОСОБА_6 на вулицю. На вулиці побиття продовжувалось.

Цей же свідок під час пред'явлення осіб для впізнання впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як осіб, які 16 вересня 2007 року в приміщенні нічного клубу «Торнадо» в смт. Люблинець Ковельського району разом з іншими побили ОСОБА_6 (протоколи від 16 грудня 2007 року, т. 1, а.с.115-118).

Потерпілий ОСОБА_6., так само, під час пред'явлення фотографій для впізнання, вказав на фотографії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як осіб, які 16 вересня 2007 року в приміщенні нічного клубу «Торнадо» в смт. Люблинець Ковельського району разом з іншими його побили (протоколи від 26 жовтня 2007 року, т. 1, а.с.119-124).

Потерпілий ОСОБА_7, так само, під час пред'явлення фотографій для впізнання, вказав на фотографії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як осіб, які 16 вересня 2007 року в приміщенні нічного клубу «Торнадо» в смт. Люблинець Ковельського району разом з іншими побили ОСОБА_6 (протоколи від 26 жовтня 2007 року, т. 1, а.с.125-130).

В судовому засіданні викладені вище докази не спростовані.

Свідок ОСОБА_16 давав в судовому засіданні непослідовні, суперечливі показання щодо участі у побитті ОСОБА_6 підсудного ОСОБА_4, зупинившись, кінець кінцем, на тому, що ОСОБА_4 таки брав участь у побитті. В той же час, ОСОБА_16 послідовно стверджував про участь у побитті підсудного ОСОБА_3 Аналізуючи показання названого свідка, суд приходить до висновку, що на об'єктивність його показань певний період часу впливали намагання допомогти підсудному ОСОБА_4 уникнути відповідальності, хоча в кінцевому підсумку він від цих намагань відмовився.

Свідок ОСОБА_17 давав в судовому засіданні непослідовні, суперечливі показання щодо присутності у приміщенні нічного клубу у момент побиття ОСОБА_6 свідка ОСОБА_15, категорично показав спочатку, що вказаного свідка у цей момент не було, а під час повторного допиту в присутності свідка ОСОБА_15 фактично спростував своє твердження, заявивши, що вказаний свідок міг повернутися і бачити побиття. Аналізуючи показання названого свідка, суд приходить до висновку, що на об'єктивність його показань певний період часу впливали намагання допомогти підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4, уникнути відповідальності шляхом спростування показань свідка ОСОБА_15, хоча в кінцевому підсумку він від цих намагань відмовився.

Свідок ОСОБА_18 стверджувала в судовому засіданні, що ОСОБА_3 під час бійки сидів з нею, а на вулицю виходив, коли вже всі пішли. В той же час, більше нічого важливого з того, що стосувалося побиття ОСОБА_6, вона не бачила, хоча побиття з її слів відбувалося на віддалі 5 м. від неї. Якщо аналізувати показання підсудного ОСОБА_3 з цього ж приводу, то він сидів за столиком з ОСОБА_18 і не виявив до побиття жодного інтересу, навіть не звернув уваги на нього, хоча перед цим, виходячи з його показань, з власної ініціативи підходив до ОСОБА_7, намагаючись залагодити конфлікт. Такий же інтерес він виявив, коли за твердженням ОСОБА_18 вийшов на вулицю, щоб подивитися, чим конфлікт завершився. Зазначений аналіз, разом з тим, що показання свідка ОСОБА_18 суперечать викладеним вище переконливим доказам щодо участі ОСОБА_3 у побитті потерпілого ОСОБА_6, дозволяють зробити висновок, що свідок ОСОБА_18 дає неправдиві показання щодо участі ОСОБА_3 у побитті, намагаючись допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_19 дав показання, з яких слідує, що підсудний ОСОБА_4 під час побиття ОСОБА_6 був з ним в туалеті. В той же час, підсудний ОСОБА_4 під час допиту нічого про це не говорив, так само як не говорив про це сам свідок ОСОБА_20 під час допиту на досудовому слідстві (т. 1, а.с. 84). Зазначене, разом з тим, що показання свідка ОСОБА_19 суперечать викладеним вище переконливим доказам щодо участі ОСОБА_4, у побитті потерпілого ОСОБА_6, дозволяють зробити висновок, що свідок ОСОБА_19 дає неправдиві показання щодо участі ОСОБА_4 у побитті, намагаючись допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_21 дав показання про те, що потерпілий ОСОБА_6. вдарив ОСОБА_1 рукою, від чого та впала. Ударів ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_6 не бачив. До потерпілого ОСОБА_6 підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і завдали йому ряд ударів руками. Чи падав ОСОБА_6. на землю і чи завдавали йому ударів ногами - не бачив. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на протязі бійки стояли на віддалі поблизу диванів і не втручались. Ці показання суперечать показанням потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, свідка ОСОБА_15, з яких слідує, що потерпілий ОСОБА_6. падав в ході побиття на землю і йому завдавали ударів ногами, показанням підсудної ОСОБА_1, яка показала, що завдавала ударів потерпілому ОСОБА_6, підсудного ОСОБА_3, який показав, що сидів на протязі бійки за столиком з ОСОБА_18, до ОСОБА_7 підходив до бійки, а не після, як стверджує ОСОБА_21 Викладене дозволяє зробити висновок, що свідок ОСОБА_21 дає неправдиві показання щодо участі підсудних у побитті, намагаючись допомогти їм уникнути кримінальної відповідальності.

Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 підтвердили факт побиття ОСОБА_6 на вулиці, поблизу входу у нічний клуб.

Суд відхиляє показання підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в частині, що ОСОБА_6. вдарив ОСОБА_1 по обличчю і розцінює їх як намагання виправдати свої дії і пом'якшити свою відповідальність. Ці показання не підтверджені в судовому засіданні, суперечать показанням потерпілих і свідка ОСОБА_15

Висновком експерта № 704 підтверджується, що у потерпілого ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забою потиличної ділянки волосистої частини голови, лівого плечового суглобу, лівого ліктьового суглобу, передньої поверхні грудної клітки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я (т.1, а.с. 142).

Як видно з протоколу виїмки від 03 жовтня 2007 року та протоколу огляду предмета від 26 жовтня 2007 року потерпілий ОСОБА_6. видав футболку, яка була пошкоджена під час вчинення хуліганських дій, та хрестик - складову частину втраченого золотого ланцюжка (т. 1, а.с. 152, 153).

Умисел кожного з підсудних був спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства групою осіб, їх дії супроводжувались особливою зухвалістю, яка знайшла свій вияв у заподіянні потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, а потерпілому ОСОБА_7 - фізичного болю.

Таким чином, в судовому засіданні доведене вчинення підсудними хуліганства групою осіб.

В той же час в судовому засіданні не знайшло свого ствердження обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна. Жодного доказу того, що ОСОБА_2 заволодів належним ОСОБА_6 золотим ланцюжком, чи мав намір ним заволодіти, не здобуто. Золотий ланцюжок був пошкоджений в ході побиття потерпілого і тоді ж ним загублений. Цей висновок підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те, що він розшукав хрестик від ланцюжка на підлозі в клубі відразу ж після події, показаннями підсудного ОСОБА_5 про те, що він відразу ж після події підібрав з підлоги клубу золотий ланцюжок і згодом його продав, і нічим не спростований. Тому, події злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України, не встановлено і підсудного ОСОБА_2 в цій частині обвинувачення слід виправдати.

Також в судовому засіданні не знайшло свого ствердження обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Жодних доказів того, що ОСОБА_4 заволодів належним ОСОБА_8 срібним ланцюжком, чи мав намір заволодіти належним потерпілій мобільним телефоном “Самсунг С130”, не здобуто. Підсудний ОСОБА_4 пояснив, що між ним та ОСОБА_8 виник конфлікт з приводу того, що остання поширювала щодо нього неправдиву інформацію і порушувала правила дорожнього руху. Ці твердження підсудного нічим не спростовані. Навпаки, аналіз показань потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 приводить до висновку, що підстави для такого конфлікту існували. На існування особистого конфлікту вказує сам характер та хід події - свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 сприйняли цю подію як особистий конфлікт, так само її сприймала і ОСОБА_8 аж до моменту виявлення нею зникнення ланцюжка, що підтверджується, зокрема, тим, що вона нічого не розповіла свідкам про спробу пограбування, ОСОБА_4 не сам залишив місце події, а його забрала стороння особа, яка, виходячи з характеру її дій, також сприймала подію як особистий конфлікт, ОСОБА_4 не намагався зникнути, а навпаки, як видно з показань ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26, знову і знову з'являвся в полі її зору. Щодо зникнення ланцюжка, то нічим не спростовано те, що він був пошкоджений в ході конфлікту і загублений ОСОБА_8, чи на місці події, чи відразу після неї. Обвинувачення у вчиненні грабежу не може бути побудоване лише на припущеннях ОСОБА_8, яка могла помилитись щодо намірів ОСОБА_4 Таким чином підсудного ОСОБА_4 слід виправдати у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, оскільки в його діях відсутній склад цього злочину.

З обвинувачення підсудного ОСОБА_4 слід також виключити таку обтяжуючу покарання обставину як вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки існування цієї обставини не підтверджене жодним доказом.

Таким чином, підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вчинили групою осіб хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, - злочин, передбачений ст.296 ч.2 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які обтяжують покарання, щодо підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, суд відносить вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує також те, що вона є матір'ю малолітньої дитини, якій виповнився лише один рік, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується у місці проживання, в цілому засудила свої дії, виявивши тим самим розкаяння.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує також те, що йому виповнилося лише 19 років, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується у місці проживання та навчання, в цілому засудив свої дії, виявивши тим самим розкаяння, частково відшкодував завдані збитки, влаштувався на роботу.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5., суд враховує також те, що він не вперше притягується до кримінальної відповідальності, що негативно його характеризує. В той же час, ОСОБА_5 позитивно характеризується у місці проживання, частково відшкодував завдані збитки, в цілому засудив свої дії, виявивши тим самим розкаяння.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує також те, що він після вчинення двох тяжких злочинів замість того, щоб зупинитись і повернутись до добропорядного способу життя, знову вчинив умисний злочин, що негативно його характеризує. В той же час, суд враховує те, що він все ж не вчиняв злочинів після засудження, його позитивну характеристику у місці проживання, молодий вік, в цілому критичне ставлення до своєї поведінки, що дає надію на його виправлення,

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує також те, що він він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується у місці проживання, в ході судового розгляду одружився, що дає надію на його виправлення, незважаючи на його в деякій мірі неврівноважену поведінку в ході судового розгляду.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку:

що виправлення підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та попередження вчинення ними нових злочинів можливе лише шляхом застосування до них такої міри покарання як обмеження волі і про відсутність підстав для застосування щодо них ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням;

що виправлення підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та попередження вчинення ними нових злочинів можливе без ізоляції їх від суспільства і щодо них є підстави для застосування ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вироки Ратнівського районного суду Волинської області від 19 грудня 2007 року та Старовижівського районного суду Волинської області від 25 грудня 2007 року щодо ОСОБА_3, де застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, мають виконуватись самостійно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, слід задовольнити частково.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, слід задовольнити частково.

Вина підсудних у вчиненні групою осіб хуліганських дій, внаслідок яких потерпілий ОСОБА_6. отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а потерпілий ОСОБА_7 відчував фізичний біль, доведена.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні доведено, що потерпілий ОСОБА_6. в ході лікування завданих підсудними тілесних ушкоджень поніс необхідні майнові витрати на придбання медичних препаратів в сумі 41 грн. 55 коп., що підтверджено довідкою Ковельського міськрайонного територіального медичного об'єднання № 3006 від 12 жовтня 2007 року, довідкою Центральної районної аптеки № 12 м. Ковеля № 48 від 15 квітня 2008 року (т. 1, а.с. 148).

Інші ж майнові витрати потерпілого на придбання медичних препаратів (в сумі 208 грн. 45 коп. - на лікування в умовах стаціонару, в сумі 250 грн. - на амбулаторне лікування) не підтверджені жодним доказом, а тому суд в цій частині майнових вимог відмовляє.

Вартість футболки, яка була пошкоджена під час хуліганських дій, потерпілому ОСОБА_6 відшкодована в ході судового розгляду.

Витрати потерпілого на правову допомогу, на його виклик до суду, про які йдеться у позовній заяві, за своєю суттю є судовими витратами, а не завданими злочином збитками, а тому мають стягуватись окремо від позову, у встановленому порядку.

Вартість втраченого в ході вчинення хуліганських дій золотого ланцюжка, який належить потерпілому ОСОБА_6, згідно довідки ЗАТ «Перлина», м. Луцьк Волинської області, станом на 02 червня 2008 року становить 3564 грн.

Вказана вартість частково, в сумі 2709 грн., відшкодована потерпілому в ході судового розгляду.

Різницю в сумі 855 грн. (3564 грн. - 2709 грн.) слід стягнути в користь потерпілого ОСОБА_6

На підставі викладеного, з усіх підсудних слід солідарно стягнути в користь потерпілого ОСОБА_6 896 грн. 55 коп. (855 грн. + 41 грн. 55 коп.) у відшкодування понесеної ним майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає переконливими твердження потерпілого ОСОБА_6, що внаслідок умисних протиправних дій підсудних, внаслідок яких він отримав тілесні ушкодження, йому завдана моральна шкода, яка полягає у відчутті приниження, переляку, відчутті фізичного болю як у ході завдання тілесних ушкоджень, так і в ході їх лікування, переживань від того, що сталося і як це позначиться на стосунках з оточуючими, переживань за можливі негативні наслідки травм для здоров'я, переживань від необхідності звертатися в правоохоронні органи. Протиправні дії підсудних безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивача вказану моральну шкоду, що не може бути спростовано.

Суд вважає переконливими твердження потерпілого ОСОБА_7, що внаслідок умисних протиправних дій підсудних йому завдана моральна шкода, яка полягає у відчутті приниження, переляку, відчутті фізичного болю, переживань від того, що сталося і як це позначиться на стосунках з оточуючими, переживань від необхідності звертатися в правоохоронні органи. Протиправні дії підсудних безумовно і беззаперечно прямо зумовили для позивача вказану моральну шкоду, що не може бути спростовано.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_6., а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у 10000 грн., тобто в меншій сумі, ніж просив потерпілий.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_7, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у 1000 грн., тобто в меншій сумі, ніж просив потерпілий.

Вказані суми слід стягнути з підсудних солідарно.

Витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 222 грн. 85 коп. відшкодовані в ході судового розгляду.

 

Керуючись ст. ст. 323, 324, 328 КПК України, суд

 

засудив :

 

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, призначивши їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає такі обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає такі обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Виправдати ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.1 КК України, за відсутністю події злочину.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Зарахувати засудженому ОСОБА_3 в строк відбуття покарання строк його перебування під вартою в період з 13 грудня 2007 року по 23 квітня 2006 року у співвідношенні два дні обмеження волі за один день позбавлення волі (ст. 72 КК України).

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Виправдати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, оскільки в його діях відсутній склад цього злочину

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Зарахувати засудженому ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк його перебування під вартою в період з 27 жовтня 2007 року по 23 квітня 2006 року у співвідношенні два дні обмеження волі за один день позбавлення волі (ст. 72 КК України).

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_5. обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Речові докази: футболку та хрестик - залишити у власності потерпілого ОСОБА_6, мобільний телефон та стартовий пакет - залишити у власності потерпілої ОСОБА_8, автомобіль БМВ 535 - залишити у володінні ОСОБА_12, спортивну шапку - залишити у власності ОСОБА_4, жіночий светр - повернути потерпілій ОСОБА_8, газовий балончик «Терен-1» - повернути ОСОБА_4.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 у відшодування завданої йому майнової шкоди 896 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 55 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 у відшодування завданої йому моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн.

В задоволенні решти вимог позивача ОСОБА_6 відмовити повністю.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_7 у відшодування завданої йому моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

В задоволенні решти вимог позивача ОСОБА_7 відмовити повністю.

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

 

 

 

Головуючий                                                                                                           Панасюк С.Л.