04.12.2012
Справа № 11/2190/1475/2012 р. Головуючий в 1 інстанції Гуцалюк О.Ф.
Категорія: ст. 186 ч.3 КК України Доповідач: Червоненко В.Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Червоненка В.Я.
Суддів: Литвиненко І.І., Непомнящої Н.О.
З участю прокурора: Покиньчереди В.М.
засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2
адвокатів: ОСОБА_3, ОСОБА_4
законного представника
неповнолітнього: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 квітня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Херсона, громадянин України,
учень 11 класу СЗОШ № 8, не одружений,
раніше судимий: 26.04.2011 року Суворовським
районним судом м. Херсона за ч.3 ст. 185,
ч.2 ст. 296, ст. 70 КК України на чотири
роки позбавлення волі, на підставі
ст.ст. 104, 75 КК України звільнений від
відбування покарання з випробуванням,
з іспитовим строком на два роки, мешканець:
АДРЕСА_1, -
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік і вісім місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженець м. Херсона, громадянин України,
учень 9-а класу СЗОШ № 9, не одружений,
раніше судимий: 26.04.2011 року Суворовським
районним судом м. Херсона за ч.3 ст. 185 КК
України на чотири роки позбавлення волі,
на підставі ст.ст. 104, 75 КК України звільнений
від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим
строком на два роки, мешканець:
АДРЕСА_2, -
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік і вісім місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Міра запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рахується з 27.04.2011 року.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 26.04.2011 року щодо ОСОБА_1, засудженого за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 296, ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 104, 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки та ОСОБА_2, засудженого за ч.3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 104, 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки -виконується самостійно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 185,97 грн. за проведення судової психологічної експертизи.
Стягнуто з законного представника засудженого ОСОБА_5 на користь держави 185,97 грн. за проведення судової психологічної експертизи.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 11.04.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнанні винними та засуджені те, що вони 03 квітня 2011 року приблизно о 20-00год., за попередньою змовою між собою, повторно, незаконно, проникли до квартири АДРЕСА_3, де відкрито, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7, викрали належне останньому майно, а саме: гроші в сумі 70,00 грн., мобільний телефон «Нокіа 1100»з СІМ- карткою, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 370, 00 грн.
В апеляції з доповненнями прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засуджених, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, однобічністю та неповнотою судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок його м'якості.
В обґрунтування доводів апеляції прокурор посилається на те, що судом не враховані вимоги п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення кримінального покарання»№ 7 від 24.10.2003р., де зазначено, що особі повинно бути призначено покарання, яке є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Крім того, відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України.
Проте, на думку прокурора, судом першої інстанції даних вимог закону дотримано не було, оскільки для встановлення обставин справи повинні були бути допитані як свідки батьки неповнолітніх та інші особи, які могли б дати необхідні свідчення.
Також, при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд у своєму вироку послався лише на те, що засудженні щиро розкаялись в скоєному злочині та є неповнолітніми, не врахувавши при цьому, що вони раніше притягувались до кримінальної відповідальності, вчинили новий злочин, який відноситься до категорії тяжких та негативно характеризуються за місцем свого проживання, а тому, на думку прокурора, покарання, яке призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є м'яким та не є достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Крім того, прокурор вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, оскільки повинен був призначити покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст. 70 КК України, врахувавши постановлений 26.04.2011 року вирок Суворовського районного суду м. Херсона щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за ст. ст. 185 ч.3, ст. 296 ч.2 КК України.
У зв'язку з цим прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який просив апеляцію задовольнити, вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд; захисників -адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили вирок суду залишити без змін; захисника ОСОБА_6, законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, , які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення; засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які в дебатах та останньому слові просили вирок суду першої інстанції залишити без змін; дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.3 ст. 186 КК України є правильною і учасниками процесу не оспорюється.
Прокурором оспорюється порядок дослідження доказів, застосування судом до засуджених ст.69 КК України, а від того і м'якість призначення покарання.
Із матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд справи відбувався відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки підсудні повністю визнали свою вину в пред'явленому обвинуваченні і фактичні обставини справи ніким не оспорювались.
Проте, у справах про злочини неповнолітніх є закріплені в законі свої особливості.
Відповідно до ст. 433 КПК України під час розгляду справи в суді про злочини неповнолітніх, крім обставин, зазначених у ст. 64 КПК України, необхідно також з'ясовувати:
- вік неповнолітнього;
- стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
- характеристику особи неповнолітнього;
- умови життя та виховання неповнолітнього;
- обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;
- наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність.
Також і в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»зазначено, що судам слід звернути увагу на те, що докази стосовно обставин, визначених у ст. 433 КПК України, та інших даних про особу підсудного мають досліджуватися незалежно від того, чи оспорюються ці обставини.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що, не зважаючи на те, що справа розглядалася за правилами ч.3 ст.299 КПК України, судом першої інстанції не було дотримано даних вимог закону, і судом не досліджувалися основні данні про особи винних, умови їх виховання, усвідомлення тяжкості злочинних дій, попередні факти притягнення до кримінальної відповідальності і їх наслідки, а тому вирок суду не можна вважати законним та обґрунтованим, він підлягає скасуванню, а апеляція з доповненнями прокурора підлягає в цій частині задоволенню.
Проте, з доводами апеляції прокурора в частині не застосування судом при призначенні покарань підсудним п.4 ст.70 КК України, погодитися не можна, оскільки, в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання»зазначено, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно».
Таким чином, при новому судовому розгляді справи суду необхідно виконати вимоги ст. 433 КПК України, і в залежності від встановленого, на підставі ст. 65 КК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Колегія суддів також вважає, що в разі підтвердження об'єму обвинувачення і встановлення вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.3 ст.186 КК України покарання, призначене цим засудженим Комсомольським районним судом м. Херсона від 11.04.2012 року є м'яким.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію з доповненнями прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, -задовольнити частково.
Вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засуджених за ч.3 ст. 186 КК України -скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.
Головуючий:
Судді: