Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

20 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/16116/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

суддів Козаченка А.В.,

Дворникова М.В.

при секретарі судового засідання Швидуновій Х.Ю.,

за участю

представника позивача - Несвіт О.В. - на підставі договору про надання послуг адвокатом,

представника відповідача - Кутька О.В. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Арбітражного керуючого Несвіт Людмили Пилипівни до Міністерства юстиції України про скасування висновків Акта перевірки та Акта про неможливість арбітражним керуючим виконувати Ліцензійні умови, -

встановив:

27 листопада 2012 року Арбітражний керуючий Несвіт Людмила Пилипівна звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила суд:

- скасувати висновки Акта планової перевірки додержання арбітражним керуючим Несвіт Людмилою Пилипівною Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25;

- скасувати Акт про неможливість арбітражного керуючого забезпечити виконання Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25/1.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначила, що на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22 жовтня 2012 року № 1419/5 проведена планова перевірка дотримання ліцензійних умов здійснення господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

За результатами перевірки комісія дійшла висновку про те, що арбітражним керуючим грубо порушені вимоги п.4.1. Ліцензійних умов, ст.3-1, ч.1 ст.29, ч.3 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.21 та ст.18-1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», а також про наявність фактів злісного систематичного невиконання арбітражним керуючим своїх повноважень, про що складений Акт планової перевірки додержання арбітражним керуючим Несвіт Л.П. Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 23 листопада 2012 року складений Акт про неможливість арбітражного керуючого забезпечити виконання Ліцензійних умов № 25/1.

Позивач не погоджується з висновками, зробленими комісією за наслідками перевірки, вважає їх упередженими та такими, що не базуються на діючому законодавстві, а тому, посилаючись на положення ст.ст.23, 25, 29, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені в адміністративному позові, просив позов задовольнити.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Правова позиція Відповідача по справі заснована на тому, що оскаржувані акти не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не створюють для Позивача правових наслідків, оскільки не містять обов'язкових для арбітражного керуючого приписів, а лише фіксують певні факти, встановлені під час перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Наведена норма свідчить, що в рамках адміністративного судочинства можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті, вчинені або допущені в публічно-правових відносинах.

За визначенням, наведеним в п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, що передбачено п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Обов'язковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень (як нормативно-правового акта, так і правового акта індивідуальної дії), є створення ним юридичних наслідків для особи у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Акт планової перевірки додержання арбітражним керуючим Несвіт Людмилою Пилипівною Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25 є документом, який фіксує певні події, факти та обставини, які мали місце при проведенні перевірки позивача з питань додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов та не породжує жодних прав та обов'язків для позивача, тому не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України. Такий акт є підставою для складання Акт про неможливість арбітражного керуючого забезпечити виконання Ліцензійних умов, що, як вбачається із матеріалів, доданих до позовної заяви, вже відбулось.

Акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності є підставою для анулювання ліцензії, що передбачено ч.1 ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ.

Згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії.

Акт про неможливість арбітражного керуючого забезпечити виконання Ліцензійних умов, який є підставою для анулювання ліцензії, складається на підставі акта планової (позапланової) перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов, що визначено п.п.5.11., 6.1. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 жовтня 2011 року № 3177/5.

Відповідно до п.6.2. Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов Міністерство юстиції України приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання.

Наказом Міністерства юстиції України від 14 вересня 2011 року № 3009/5 затверджене Положення про Комісію Міністерства юстиції України з розгляду питань про анулювання ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), яке визначає завдання, функції та порядок діяльності Комісії Мін'юсту з розгляду питань про анулювання ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), що утворена з метою реалізації покладеного на Міністерство юстиції України відповідно до Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Положення про Міністерство юстиції України повноваження з ліцензування діяльності фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), в частині анулювання ліцензій арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Основними завданнями Комісії є підготовка рішень Мін'юсту про анулювання ліцензій за результатами перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов відповідно до акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, акта про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, які є підставами для анулювання ліцензії; розгляд матеріалів перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов на предмет відповідності законодавству у сфері ліцензування, узагальнення та аналіз зазначених матеріалів; моніторинг стану здійснення перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов з метою усунення причин порушення законодавства у сфері ліцензування з метою надання роз'яснень та рекомендацій, що вбачається зі змісту п.5 Положення.

Згідно з п.6 Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань у порядку, передбаченому цим Положенням: розглядає акти за результатами здійснених перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов; розглядає висновок відділу ліцензування та контролю за арбітражними керуючими Управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу щодо відповідності матеріалів перевірки додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов вимогам законодавства у сфері ліцензування та заслуховує доповідь керівника цього відділу з даного питання; розглядає пояснення та документи, що надійшли від арбітражних керуючих, з приводу актів (матеріалів) перевірки додержання ними ліцензійних умов; за результатами розгляду вищезазначених матеріалів перевірки приймає рішення про анулювання ліцензії та підготовку відповідного рішення Мін'юсту або про відмову в анулюванні ліцензії; надає роз'яснення та рекомендації щодо здійснення перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов з метою усунення причин порушення законодавства у сфері ліцензування.

Зі змісту п.25 Положення вбачається, що з урахуванням розгляду матеріалів перевірки, висновку відділу ліцензування та контролю за арбітражними керуючими Управління з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу, об'єктивно оцінивши надані арбітражними керуючими документи та пояснення, Комісія приймає рішення про анулювання ліцензії та підготовку відповідного рішення Мін'юсту України або про відмову в анулюванні ліцензії.

У разі прийняття Комісією рішення про анулювання Мін'юстом ліцензії Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу готує проект наказу Міністерства юстиції України про анулювання ліцензії, що визначено п.26 Положення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішенням суб'єкта владних повноважень, яке впливатиме на права та інтереси позивача, в тому числі на право здійснення господарської діяльності арбітражного керуючого, є відповідний наказ Міністерства юстиції України, а не оскаржувані акти.

П.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги те, що оскаржувані висновки Акта планової перевірки додержання арбітражним керуючим Несвіт Людмилою Пилипівною Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25 та Акт про неможливість арбітражного керуючого забезпечити виконання Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25/1 не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, в розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, між сторонами відсутній публічно-правовий спір, який належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України, а тому провадження в адміністративній справі слід закрити.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.160, ст.165, ст.185, ст.186, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі № 2а/0570/16116/2012 за адміністративним позовом Арбітражного керуючого Несвіт Людмили Пилипівни до Міністерства юстиції України про скасування висновків Акта планової перевірки додержання арбітражним керуючим Несвіт Людмилою Пилипівною Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25 та скасування Акта про неможливість арбітражного керуючого забезпечити виконання Ліцензійних умов від 23 листопада 2012 року № 25/1 - закрити.

Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 20 грудня 2012 року.

Ухвала складена у повному обсязі і підписана 21 грудня 2012 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадження або згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.О.Кравченко

А.В.Козаченко М.С.Дворников