Справа № 2610/27696/2012

Провадження №1/2610/2075/2012

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Радуцької Л.В.

за участю секретаря Антропової К.С.

прокурора Тесленка В.В., Ковальова А.В., Тимошенко Н.М.

потерпілого ОСОБА_1

законного представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Києва кримінальну справу щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Радужний Нижневартовського району Тюменської області, громадянина України, з середньою освітою, який неодружений, працює охоронцем ТОВ "Коньячний дім "Зоряний", зареєстрований АДРЕСА_1, проживає АДРЕСА_2, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в:

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він 17 серпня 2012 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Щусєва, 21/12 в м. Києві, зустрівся з ОСОБА_1, який при зустрічі показав знайдений ним раніше мобільний телефон марки "НТС" з зарядним пристроєм та картою пам'яті в середині. В цей час у ОСОБА_3 виник умисел на відкрите викрадення вказаного телефону, з метою власного збагачення та поліпшення матеріального становища за чужий рахунок.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3, відкрито викрав з рук ОСОБА_1 мобільний телефон марки "НТС" вартістю 350 гривень, з зарядним пристроєм вартістю 10 гривень та карткою пам'яті в середині, вартістю 40 гривень, та помістив до кишені штанів, в які він був одягнений, однак ОСОБА_1 вчинив спротив злочинним діям ОСОБА_3 Маючи на меті довести злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 наніс декілька ударів в область тулуба ОСОБА_1, з метою подавити спротив, тим самим застосував насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я, відкрито викравши майно останнього, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 заявив клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, оскільки він не мав умислу на викрадення мобільного телефону, не застосовував при цьому насильство до потерпілого, а також не згоден з вартістю мобільного телефону, оскільки потерпілий його знайшов та не може знати скільки він коштує.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що відсутні підстави для направлення справи на досудове слідство.

Потерпілий та законний представник не заперечували проти направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України визнав частково, заперечив, що у нього був умисел на викрадення мобільного телефону, суду надав показання, що телефон з рук потерпілого він не викрадав, а той сам дав йому його подивитись, а потім кинувся в бійку, а він лише захищався. Крім того, потерпілий знайшов цей телефон, а тому не може знати його вартості.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду дав показання, що він знайшов мобільний телефон та дав його подивитися підсудному, але той його забрав. Вартість мобільного телефону він не знає.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання, що підсудний ОСОБА_3 не викрадав з рук у потерпілого мобільний телефон, а той сам дав його подивитися, насильство до потерпілого ОСОБА_3 не застосовував.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують особу.

В силу вимог ст. 64 КПК України, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді справи в суді підлягають доказуванню, зокрема подія (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), мотиви злочину, а також характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Проте, ці вимоги закону під час досудового слідства не були виконані, обставини, які мають істотне значення для повного та об'єктивного вирішення справи по суті, належним чином не з'ясовані.

Так, з матеріалів справи вбачається, що органом досудового слідства не здобуто доказів на підтвердження розміру шкоди, спричиненої злочином, який інкримінується ОСОБА_3 Мобільний телефон повернутий потерпілому, але його вартість визначена слідчим тільки зі слів потерпілого, який в судовому засіданні повідомив, що зазначений мобільний телефон знайшов, а тому не може знати скільки він коштує. В порушення вимог ст.22 КПК 1960 року, слідчим не проведено судово-товарознавчу експертизу для встановлення вартості викраденого майна, не проведено будь-яких слідчих дій щодо встановлення володільця мобільного телефону шляхом отримання відповідної інформації від операторів мобільного зв'язку.

Також, слідчим не встановлено, чи охоплювалося умислом ОСОБА_3 заволодіння чужим майном саме шляхом відкритого викрадення мобільного телефону з рук потерпілого, оскільки з показань підсудного, потерпілого та свідка ОСОБА_4 вбачається, що потерпілий сам передав мобільний телефон в руки ОСОБА_3

Крім того, орган досудового слідства залишив поза увагою та не встановив в чому саме виразилося застосування насильства, якого саме насильства, спосіб застосування цього насильства, та які дії були вчиненні ОСОБА_3 для досягнення своєї мети, спрямованої на відкрите заволодіння чужим майном потерпілого. В матеріалах справи відсутні дані щодо тяжкості і характеру тілесних ушкоджень потерпілого.

Згідно статті 281 КПК 1960 року повернення кримінальної справи на додаткове розслідування може мати місце лише тоді, коли встановлена неправильність чи неповнота слідства і ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 16-1 КПК 1960 року, розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав, і на суд покладена лише функція розгляду справи.

Ці недоліки досудового слідства не можуть бути виправлені судом при судовому розгляді та підлягають усуненню під час додаткового розслідування шляхом з'ясування та встановлення усіх обставин, які входять у предмет доказування по кримінальній справі, а також потребують пред'явлення, за наявності для цього законних підстав, ОСОБА_3 конкретного, у відповідності до вимог ст. 132 КПК 1960 року, обвинувачення.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи характер порушень вимог КПК України органом досудового слідства під час провадження додаткового розслідування даної кримінальної справи, справа підлягає направленню на додаткове розслідування, так як зазначені порушення не можуть бути усунуті судом під час судового розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 281 КПК України 1960 року

п о с т а н о в и в:

Клопотання підсудного ОСОБА_3 задовольнити.

Кримінальну справу щодо ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України повернути прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляції, яка подається протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя: