Справа №709/75/2011
Провадження по справі 2/709/34/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.11.2012 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Марусяк М.О.
при секретарі - Беднар О.О.
з участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
представника третьої особи - Поп"юк Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Рахівська міська рада Закарпатської області, Міськрайонне управління Держкомзему у м. Рахів і Рахівському районі, про усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до рішення виконкому Рахівської міської ради Закарпатської області № 55 від 11.07.1997 року йому, ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1, передано для обслуговування житлового будинку та господарських споруд земельну ділянку розміром 0.08 га, власником якої він являється на підставі Державного акту на право власності на землю І-ЗК № 014335Я, виданого 15.05.1998 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №163. Дана земельна ділянка являється присадибною ділянкою, оскільки на ній розташований житловий будинок АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності. Незважаючи на зазначене, відповідач тривалий час своїми незаконними діями унеможливлює йому вільно, безперешкодно та за цільовим призначенням використовувати його присадибну земельну ділянку, внаслідок чого порушується його цивільне право та охоронюваний законом інтерес. Наведене ним підтверджується актом узгоджувальної комісії Рахівської міської ради Закарпатської області від 10.02.2010 року; Листом виконавчого комітету Рахівської міської ради Закарпатської області №323 від 26.03.2010 року; листом Рахівського РВ ГУМВСУ в Закарпатській області №3649 від 16.04.2010 року. Незаконність дій відповідача полягають у тому, що останній встановлює тимчасові паркани на його земельній ділянці, незаконно висаджує однорічні та багаторічні насадження, перешкоджає йому у завезенні на його земельну ділянку будівельних матеріалів, твердого палива, будь-яких інших господарських товарів, застосовуючи при цьому засоби фізичного та психологічного впливу на членів його родини. Враховуючи те, що вирішити даний спір в порядку досудового врегулювання спору не являється можливим, вважає за необхідне звернутися до суду для винесення відповідного рішення. Всі наведені ним доводи позовної заяви підтверджуються доданими до неї письмовими документами. На підставі наведеного просив винести судове рішення, яким усунути перешкоди у користуванні ним, ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1, присадибною земельною ділянкою, загальним розміром 0.08 га, що належить йому на праві приватної власності, розташованої по АДРЕСА_1, шляхом заборони громадянину ОСОБА_3, мешканцю АДРЕСА_2, вчиняти особисто чи через третіх осіб будь-які дії, які б були направлені на позбавлення його та членів його родини на вільне та безперешкодне використання присадибної земельної ділянки. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати, які складаються із 37 гривень судових витрат та 300 гривень платних юридичних послуг.
Ухвалою суду від 02 серпня.2010 року до участі у розгляді справи, залучено, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Рахівську міську раду Закарпатської області та Міськрайонне управління Держкомзему у місті Рахів та Рахівському районі Закарпатської області.
Позивач, ОСОБА_1 в судовому позовні вимоги підтримав. В своїх показах зазначив, що відповідач ОСОБА_3 перешкоджає у користуванні належної йому земельної ділянки, ставлячи огорожу на його земельній ділянці, незаконно висаджує однорічні та багаторічні насадження, перешкоджає йому у завезенні на його земельну ділянку будівельних матеріалів, твердого палива, будь-яких інших господарських товарів. На підставі наведеного просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача, ОСОБА_2 в судовому засіданні позоані вимоги підтримав, з причин зазначених у позовній заяві вважає позов підставним. При цьому, зазначив, що факт створення відповідачем перешкод у користуванні та володінні належної земельної ділянки позивачу ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, що містяться у матеріалах справи: актом узгоджувальної комісії Рахівської міської ради Закарпатської області від 10.02.2010 року, листом виконавчого комітету Рахівської міської ради Закарпатської області №323 від 26.03.2010 року та листом Рахівського РВ ГУМВСУ в Закарпатській області №3649 від 16.04.2010 року. Щодо посилань представника відповідача ОСОБА_4 на рішення Рахівського районного суду від 14 січня 2000 року, яким було визнано державний акт серії І-ЗК №014385, зареєстрований за № 163, на земельну ділянку площею 0,08 га, виданий гр. ОСОБА_1 незаконним в частині передачі 0.01 га. - просить не брати такі до уваги, оскільки на сьогоднішній день не виконано, строк виконання рішення давно минув. На підставі наведеного вважає, що ОСОБА_1 на сьогоднішній день є законним власником земельної ділянки площею 0.08 га. Вважає, що позовні вимоги його довірителя є доведеними та обґрунтованими, а тому просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали. Так, представник відповідача - ОСОБА_4 у своїх показах зазначив, що позивач незаконно користується однією соткою спірної земельної ділянки, оскільки не має Державного акту на цю частину земельної ділянки, що, в тому числі, підтверджується ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 вересня 2012 року, за якою рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2012 року у справі за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імпульс" до ОСОБА_1, міськрайонного управління Держкомзему у м. Рахів та Рахівському районі про скасування державного акта на право приватної власності не землю. Також посилається на те, що земельна ділянка позивача огороджена парканом, і ніяких перешкод його довіритель, ОСОБА_3 у користуванні цією земельною ділянкою не чинить, навпаки саме позивач ОСОБА_1 перешкоджає його довірителю користуватися його земельною ділянкою. Вважає, що позивачем та його представником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що його довіритель ОСОБА_3, чинить перешкоди позивачу у користуванні його земельною ділянкою. З вище наведених підстав просив у позові відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи Міськрайонного управління Держкомзему у м. Рахів і Рахівському районі в судове засідання не з'явився, однак начальник Міськрайонного управління Держкомзему у м. Рахів і Рахівському районі - Дзядів Ю.Й. надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за їхньої відсутності. В матеріалах справи міститься заперечення головного спеціаліста міськрайонного управління Держкомзему у місті Рахів і Рахівському районі - Ковбаснюка Р.М. В даному запереченні Міськрайонне управління Держкомзему і м. Рахів і Рахівському районі позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало. Свою позицію мотивують тим, що рішенням виконкому Рахівської міської ради №55 від 11.07.1997 року гр. ОСОБА_1 передану у приватну власність земельну ділянку площею 0.07 га, Державний акт серії І-ЗК №014385 від 15.05.1998 року не являється належним доказом наявності у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0.08 га, оскільки рішенням Рахівського районного суду від 14 січня 2000 року по справі №2-91/2000 цей державний акт визнаний незаконним в частині передачі 0.01 га - тобто в тій частині на якій, як стверджує позивач має місце створення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Посилання позивача на те, що земельна ділянка площею 0.01 га передана йому у постійне користування - відповідно до рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради № 20 від 27.04.2000 року, вважають таким, що не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до ст.ст. 22,23 ЗК України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення) право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що одержує це право. Натомість позивач не надав суду державного акту на право постійного користування, з якого б слідувало, що у його користуванні перебуває земельна ділянка площею 0.01 га. Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 не підтвердив права на земельну ділянку, а тому у нього відсутні підстави вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. На підставі наведеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог в цілому.
Представник третьої особи, Рахівської міської ради - Поп"юк Г.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. В своїх показах зазначила, що позивач ОСОБА_1 являється законним власником земельної ділянки, а тому відповідач ОСОБА_3 не вправі перешкоджати позивачу користуватися його земельною ділянкою.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, взявши до уваги заперечення надані сторонами по справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. ст.13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За змістом ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Рахівської міської ради Закарпатської області № 55 від 11.07.1997 року, ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1, передано для обслуговування житлового будинку та господарських споруд земельну ділянку розміром 0,07 га.
На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування позивачу видано Державний акт на право власності на землю І-ЗК № 014335 від 15.05.1998 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 163.
Згідно рішення Рахівського районного суду Закарпатської області по справі № 2-91/2000 від 14.01.2000 року даний Державний акт в частині передачі 0,01 га визнано незаконним та зобов'язано ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1, повернути у власність Рахівської міської ради 0,01 га земельної ділянки зі сторони входу у його дворогосподарства, забравши огорожу.
При розгляді справи судом встановлено, що на час подачі заяви до суду рішення Рахівського районного суду Закарпатської області по справі № 2-91/2000 від 14.01.2000 року не виконано, державну реєстрацію Державного акту на право власності на земельну ділянку І-ЗК № 014335 від 15.05.1998 року, виданого Рахівською міською радою Закарпатської області 15.05.1998 року на ім'я ОСОБА_1 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю, договорів оренди землі за № 163 на земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована на землях Рахівської міської ради Закарпатської області, цільовим призначенням якої являється -обслуговування жилого будинку, господарських споруд, в частині, визначеній судом, не скасовано, змін в частині 0,01 га недійсним не внесено, земельну ділянку площею 0,01 га від ОСОБА_1 не вилучено, рішення органу місцевого самоврядування з цього приводу не приймалося.
Натомість, судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Рахівської міської ради Закарпатської області № 55 від 27.04.2000 року «Про виділення в користування земельних ділянок громадянам міста для сінокосіння, городництва, обслуговування житлових будинків, ведення особистого підсобного господарства та вилучення земельних ділянок» ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку площею 0,01 га для обслуговування житлового будинку постійно.
Враховуючи те, що дане рішення органом місцевого самоврядування було винесене до набрання чинності Земельного кодексу України в редакції 2001 року, положення статті 125 та частини першої статті 126 якого на дані правовідносини не розповсюджуються, згідно яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України (Положення пункту 6 розділу X втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 року.
Згідно із положеннями пункту 7 цих же Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Будь-яких прямих доказів того, що відповідач законним чином претендує на частину земельної ділянки, яка є предметом спору, останній в судовому засіданні не надав, матеріалами справи -не довів.
Позивач в судовому засіданні довів, а відповідач не спростував факту своїх незаконних дій, якими унеможливлюється позивачу вільне, безперешкодне та за цільовим призначенням використання своєї присадибної земельної ділянки, внаслідок чого порушується цивільне право позивача на дану земельну ділянку.
Суд вважає доведеним факт створення відповідачем перешкод позивачеві у користуванні земельною ділянкою, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом узгоджувальної комісії Рахівської міської ради Закарпатської області (м. Рахів, вул. Миру, буд.34, Закарпатської області) від 10.02.2010 року; листом виконавчого комітету Рахівської міської ради Закарпатської області (м. Рахів, вул. Миру, буд.34, Закарпатської області) № 323 від 26.03.2010 року; листом Рахівського РВ ГУМВСУ в Закарпатській області (м. Рахів, вул. Шевченка, буд.3, Закарпатської області) № 3649 від 16.04.2010 року.
Вирішуючи даний спір, суд посилається на положення частини першої статті 153 ЗК України, згідно яких власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до положень частин 1-2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У відповідності до положень ст.ст.10,11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки позивачу ОСОБА_1, як власнику та землекористувачу земельної ділянки створюються перешкоди у користуванні даною земельною ділянкою, тому порушене право останнього підлягає судовому захисту.
Окрім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, до стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати, підтверджені платіжними квитанціями: 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді та 300 гривень за надання платних юридичних послуг, що були сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду.
На підставі наведеного, керуючись положеннями ст.ст.10, 58, 59, 60, 83, 88, 209, 212, 213, 223 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1, присадибною земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом заборони громадянину ОСОБА_3, мешканцю АДРЕСА_2, вчиняти особисто чи через третіх осіб будь-які дії, які б були направлені на позбавлення ОСОБА_1 та членів його родини на вільне та безперешкодне використання присадибної земельної ділянки.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 337 гривень понесених при зверненні до суду судових витрат.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особою, яка його оскаржує та не була присутня при оголошенні рішення - в той же строк з дня отримання його копії.
Суддя: Марусяк М.О.
З оригіналом вірно,
Суддя Рахівського районного суду: Марусяк М.О.