УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
· головуючого - судді - Доценко Л.І.
· суддів - Оверіної О.В., Мартинової К.П.
· за участю секретаря- Карпової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка", Ізмаїльського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про відшкодування шкоди у зв"язку з нещасним випадком на виробництві, -
ВСТАНОВИЛА:
16.07.2004р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" втрачений заробіток в розмірі 76,85грн. щомісячно, починаючи з 27.09.1994р. до винесення судом рішення, витрати на надання юридичних послуг в розмірі 50грн. та з Ізмаїльського відділення виконавчої дирекції Фонду соціальною страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань щомісячно страхові виплати частини втраченого заробітку в розмірі 76,85грн., починаючи з дня винесення судом рішення довічно, мотивуючи тим, що 11.01.1971р. по 27.09.1994р. він працювавІНФОРМАЦІЯ_1, потім ІНФОРМАЦІЯ_2 в Ізмаїльському РП "Сільгосптехніка". 31.08.1979р. з ним на виробництві стався нещасний випадок, в результаті якого він втратив 30% професійної дієздатності довічно. На підставі акту про вчинення нещасного випадку та акту МСЕК від 28.12.1992р. Ізмаїльське РП "Сільгосптехніка" виплачувало йому відшкодування шкоди у зв"язку з каліцтвом в розмірі 30% втраченого заробітку до його звільнення та переходу на іншу роботу до 27.09.1994р., після чого виплати припинились. Вважає, що має право на страхові виплати.
Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити його позов.
Справа № 22 -5269 \2006 Головуючий в 1 й інстанції - суддя Шляхтицький 0.І.
Категорія -21 Суддя - доповідач - Доценко Л.І.
Представник Ізмаїльського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з позовом погодився.
Представник ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" з позовом не погодився. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка", Ізмаїльського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про відшкодування шкоди у зв"язку з нещасним випадком на виробництві відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2006 року скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до ВАТ « Ізмаїльська райсільгосптехніка» за період з 1995року по 2004рік не надавались щорічно заяви на отримання виплат з довідками МСЕК, які підтверджують право позивача на страхові виплати. Крім того, позивач своєчасно не повідомив орган виконавчої дирекції Фонду про звільнення з роботи та наступне працевлаштування, зміну розміру непрацездатності. Таким чином, суд першої інстанції вважає, що відшкодування шкоди у зв;язку з каліцтвом не проводилися з вини самого позивача. З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверждується і сторонами не заперечується, що ОСОБА_1. з 11.01.1971 року по 27.09.1994 року працював в Ізмаїльському РП « Сільгосптехніка» в якості електрика, слюсаря і охоронця. 31.08.1979року у період роботи з позивачем на виробництві стався нещасний випадок, що підтверждено актом № НОМЕР_1 про нещасний випадок. В результаті нещасного випадку позивач втратив 30% професійної працездатності безстроково, що підтверджено актом МСЕК від 28.12.1992року. До звільнення позивач отримував від підприємства 30 % втраченого заробітку. З 27.09.1994 року після звільнення з підприємства виплати припинені.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всібічно з;ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги роз;яснень, вказаних в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» про те, що при поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років із дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами. За вимогами про продовження платежів виплати провадяться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодувати шкоду, без обмеження будь- яким строком .
, Суд першої інстанції не дав оцінку тим обставинам, що ОСОБА_1. звертався до відповідачів з вимогами про продовження платежів, які були припинені 27.09.1994року.
Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач в результаті нещасного випадку відповідно до висновку медико- соціальної експертної комісії від 28.12.1992року втратив 30% професійної працездатності безстроково, тому він не повинен був надавати щорічно довідки МСЕК, як підтвердження на страхові виплати.
Відповідно до п.З Прикінцевих положень Закону України « Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» установлено, що: уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров;я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх. ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків; передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, внаслідок нещасного випадку на виробництві здійснюються підприємствами.
При розгляді справи, суд першої Інстанції не з;ясував яка заборгованість виникла у ВАТ « Ізмаїльська райсільгосптехніка» перед ОСОБА_1. по відшкодуванню шкоди і чому ВАТ не передало до теперішнього часу документи, які підтверджують право ОСОБА_1. на отримання виплат до Фонду соціального страхування.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен навести у рішенні точний розрахунок сум для відшкодування шкоди. Як вбачається з матеріалів справи, суд такого розрахунку в рішенні не навів, не визначив розмір заробітної плати, тарифної ставки позивача до ушкодження здоров;я, зростання середньої заробітної плати в галузі економіки.
Відповідно до п.5 ч.І ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що постановляючи рішення суд першої інстанції не розглянув і не вирішив вимог ОСОБА_1. про відшкодування шкоди у зв;язку з ушкодженням здоров;я.
Оскільки порушення процесуального права перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, підстав для ухвалення нового рішення немає.
Керуючись ст.307ч.1п.5. ст.311 ч.І п.5, ст.315,ст.319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 липня 2006року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.