ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"18" серпня 2008 р. |
справа № 5020-13/010 |
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольська міська Рада
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
Комунальне підприємство „Севастопольський комбінат благоустрою” Севастопольської міської Ради
(99008, м. Севастополь, вул. Пожарова, 7)
Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної
реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради
(99001, м. Севастополь, вул. Папаніна,1-А)
про визнання права власності,
суддя Д.О. Сімоходська
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС у м. Севастополі від 24.02.04, ФОП ОСОБА_1;
від відповідача - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;
від третьої особи - Сирський С.В., довіреність № 03-15/3 від 08.01.08, Севастопольська міська Рада;
від третьої особи - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив, КП "Севастопольський комбінат благоустрою" СМР;
від третьої особи - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив, КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" СМР;
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державного комунального підприємства „Севастопольський комбінат благоустрою” про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -кафе-бар „Людмила” з літнім майданчиком, розташований на території пляжу „Омега” в м. Севастополі, з посиланням на статті 328, 331, 392, 182 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 24.06.2008 порушено провадження по справі; в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі залучені в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Севастопольська міська Рада, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради (а.с.1-2).
09.07.2008 Комунальне підприємство „Севастопольський комбінат благоустрою” Севастопольської міської ради надало відзив на позовну заяву, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою від 10.07.2008 у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання розгляд справи відкладений на 22.07.2008.
22.07.2008 року відповідач -Севастопольська міська Рада надав відзив на позовну заяву, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 22.07.2008 в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості відповідачів залучені Севастопольська міська Рада та Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради; Комунальне підприємство „Севастопольський комбінат благоустрою” Севастопольської міської ради залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (а.с. 96-97).
Ухвалою суду від 18.08.2008 року Севастопольську міську раду виключено з числа відповідачів по справі та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні просить позовні вимоги задовольнити.
Представник третьої особи (Севастопольська міська Рада) просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.
У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи суд -
встановив:
27.04.1998 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Державним комунальним підприємством „Севастопольський комбінат благоустрою” укладений договір про сумісну діяльність № 39, згідно з яким учасники Договору на базі об'єднання майна та зусиль зобов'язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей: організації відпочинку громадян та отримання прибутку (а.с. 13-14).
Відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зобов'язується організувати торгівельне місце відповідно до індивідуального проекту та розпочати торгівельну діяльність з моменту укладення договору.
Строк дії вказаного договору закінчився 27.04.2002 року.
Позивач стверджує, що на виконання вказаного договору на території пляжу „Омега” суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 побудовано торгівельний об'єкт -кафе-бар „Людмила” з літнім майданчиком. Вказаний об'єкт прийнятий в експлуатацію як закінчений будівництвом відповідно до наказу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 194 від 01.07.1998 (а.с. 17).
Відповідно до розписки від 06.07.2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 передає всі права за договором № 39 від 27.04.1998 року суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1
В подальшому між позивачем та Державним комунальним підприємством „Севастопольський комбінат благоустрою” укладені договори про дольову участь в утриманні пляжної території № 53 від 14.06.2004року, № 69 від 11.05.2005року та № 79 від 30.06.2006року.
Предметом договорів є дольова участь позивача у фінансуванні затрат ДКП „Севастопольський комбінат благоустрою” на утримання при пляжної території міських пляжів, співпраця сторін з організації відпочинку, дозвілля та торгового обслуговування громадян на пляжі „Омега” торгівельна точка : БАР „Людмила”.
Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є вимога про визнання права власності на кафе -бар „Людмила” з літнім майданчиком розташований на території пляжу „Омега”.
Правовідносини сторін регулюються статтями 13, 376, 415 Цивільного кодексу України, статтею 83 Земельного кодексу України № 2768-ХІІ від 25.10.2001, статтями 3, 17, 31-34, 9 Земельного кодексу України № 561ХІІ від 18.12.1990 в редакції, чинній на час будівництва кафе-бару „Людмила”, статтею 24 Закону України “Про планування і забудову територій”.
Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно приписів статті 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Статтею 415 Цивільного кодексу України передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди). Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України № 2768-ХІІ від 25.10.2001 землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право постійного землекористування КП „Севастопольський комбінат благоустрою” в 1197-2006р.р. не припинено ні на користь позивача ні на користь Головченко.
Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили виділення, відведення у встановленому порядку земельної ділянки під будівництво кафе-бару “Людмила”, згідно з Земельним кодексом України № 561ХІІ від 18.12.1990, який діяв в період спільної діяльності позивача з третьою особою та будівництва, договір з третьою особою не містив прав позивача на здійснення капітального будівництва, а тільки для тимчасового розміщення торгового місця.
Надані сторонами докази дають суду підстави для висновку, що здійснено самовільне, без належних дозволів та без дотримання встановленого порядку, будівництво будівлі кафе-бару та допоміжних до нього приміщень без відведення земельної ділянки для цієї мети.
Доводи позивача спростовуються наданими в матеріали справи доказами, які підтверджують факт самовільного будівництва без виділення у встановленому порядку земельної ділянки для будівництва.
Питання щодо надання позивачеві земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку ним не вирішено, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Крім того, рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.05.2007 року по справі № 20-5/076 за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, встановлено самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 141 кв.м., розташовану у Гагарінському районі м. Севастополя на пляжі „Омега” на якій розташований кафе -бар „Людмила”. Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 повернути Севастопольській міській Раді земельну ділянку загальною площею 141 кв.м., розташовану у Гагарінському районі м. Севастополя на пляжі „Омега”, яка використовується під бар „Людмила”, в стані придатному для подальшого використання.
Крім того, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради проводить державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно згідно із вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за N 157/6445), на підставі правовстановлювальних документів а також інших документів, що визначені цим Тимчасовим положенням.
Відповідно до п. 4.1.1 вказаного положення, записи про нерухоме майно містять зокрема опис нерухомого майна, отриманий у порядку технічної інвентаризації (дані про розміри земельної ділянки (у разі наявності такої інформації), будівлі, її частини, споруди та інші характеристики, перелік яких установлений нормативно-правовими актами); зміни в описі нерухомого майна (у разі добудови, знесення, нового будівництва тощо), отримані в порядку технічної інвентаризації.
Вказані відомості вносяться до реєстру на підставі здійсненої технічної інвентаризації об'єкту.
Актом державної технічної комісії про прийом до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту від 30.06.1998 року прийнято до експлуатації кафе-бар „Людмила” в бухті Омега з літнім майданчиком, а саме павільйон 47,5 кв.м., всього 100 кв.м. (а.с. 18). Проте актами технічного висновку державної інспекції архітектурно-будівельного контролю від 02.06.2004 року (а.с. 25), 10.06.2006 (а.с.26) встановлено здійснення реконструкції літнього майданчика в закрите приміщення.
Крім цього, в зазначених актах позивач повідомлений про адміністративну відповідальність по фактам самовільного будівництва.
Докази проведення технічної інвентаризації спірного об'єкту площею 141 м.кв. в матеріалах справи відсутні.
Що стосується посилання позивача на розписку від 06.07.2005року як на підставу набуття права на спірний об'єкт, відповідно до якої суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 передає всі права за договором № 39 від 27.04.1998 року суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, з посиланням позивача на статтю 328 Цивільного кодексу України, то суд звертає увагу позивача на таке:
По -перше, вказаний документ не може свідчити про перехід права власності в розумінні статті 328 ЦК України, по -друге, предметом договору № 39 від 27.04.1998 є сумісна діяльність з організації відпочинку громадян, по -трете, розписка не є угодою в розумінні розділу 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Суддя Д.О.Сімоходська
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
26.08.2008