РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів Горблянського Я.Д., Павлишиної А.Т.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 06 вересня 2006 року, -
встановила:
Управління СБУ в Івано-Франківській області пред"явило позов до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення та позовом міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визанння ордеру на квартиру АДРЕСА_1 недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірна службова квартира відповідачам надана у зв"язку з роботою ОСОБА_3 в органах СБУ. Останній звільнений з служби за власним бажанням 25.05.2006 року, однак службового житла відповідачі не звільнили. Крім того, при видачі ордера в нього були внесені неправдиві відомості відносно дочки відповідачки ОСОБА_2, не відібрано в неї письмової згоди на проживання у спірній квартирі. Просили задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Косівського районного суду від 06 вересня 2006 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 з неповнолітньою ОСОБА_4 з службової квартири АДРЕСА_1 та визнано виданий на їхнє ім"я службовий ордер НОМЕР_1 недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд не правильно застосував норми матеріального права. Вона була одинокою матір"ю і 29.01.2005 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, а 27.04.2006 року цей шлюб розірвано. Суд прийшов до помилкового висновку в тому, що її колишній чоловік подав неправдиві відомості про її дочку, записавши її на його ім"я. Посилившись у це житло вони набули на нього право. Заяви про згоду проживати у цій квартирі ніхто не вимагав. При прописці у квартиру розбіжності у прізвищах дочки виправлено. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 виїхав у м. Коломия, а вона з дочкою проживає у спірній квартирі і як одинока мати відповідно до ст.125 ЖК України не може бути виселена з службової квартири без надання іншого житла. Апелянт просить рішення скасувати, а в позові відмовити.
Вислухавши доповідача, представника апелянта, заперечення відповідачки та її адвоката, пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляціна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Справа № 22-ц-1279/2006р. Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Категорія ЗО Доповідач Шишко А.І.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що спірна квартира є службовою, а у зв"язку із звільненням в запас ОСОБА_3 відповідачі підлягають виселенню без надання іншого житла.
Крім цього, ордер на дану квартиру є недійсним, оскільки він виданий з порушенням закону.
Разом з тим, до такого висновку суд прийшов передчасно, без з"ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін та не правильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до ст.118 ЖК України житлове приміщення включається у число службових рішенням виконавчого комітету місцевої ради. Такі приміщення обліковуються у журналі обліку службових жилих приміщень.
Відповідно до ст.122 ЖК України на підставі рішення про надання службового приміщення місцевий виконком видає громадянину спеціальний ордер, який є підставою для вселення у таке житло.
Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира належним чином не визнана службовим житлом і відповідачам на нього не видано спеціальний ордер.
Рішенням Косівського міськвиконкому НОМЕР_2 (а.с.6) спірну квартиру АДРЕСА_1 визнано відомчою, а отже вона не може бути віднесена до числа службових, тому при її наданні і виселенні з неї не можуть застосовуватися правила про службові житлові приміщення.
До не правильного висновку суд прийшов у тому, що відповідачка не є одинокою матір"ю. Відповідачі розірвали шлюб, а ОСОБА_2 має дитину, яка зареєстрована за правилами ст.126 Сімейного кодексу України, тому вона є одинокою матір"ю.
Отже, якщо б спірна квартира і була службовою, то ОСОБА_2 з дочкою не підлягала б виселенню без надання іншого житла відповідно до ст.125 ЖК України.
Не обгрунтованим висновком суду є і те, що відповідач ОСОБА_3 при одержанні ордеру подав у міськвиконком неправдиві відомості про членів його сім"ї, що є на думку суду першої інстанції підставою для визнання ордеру на дану квартиру недійсним.
Той факт, що дочка ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження є ОСОБА_4 однак була записана, як ОСОБА_5, не може судом розцінюватися як неправдиві відомості, оскільки така описка не потягла будь-яких юридичних наслідків і була виправлена під час прописки відповідачів у спірну квартиру, а інших підстав для визнання ордеру недійсним не встановлено.
Колегія суддів вважає, що при наведених обставинах рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі ст.ст. 118, 122, 125 Житлового кодексу України та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Косівського районного суду від 06 вересня 2006 року по даній справі скасувати і ухвалити нове рішення такого змісту.
Управлінню СБУ в Івано-Франківській області у позові до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення із службового житлового приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення відмовити.
Відмовити Косівській міській раді у позові до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру НОМЕР_1.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді:
А.І. Шишко
Я.Д. Горблянський
А.Т. Павлишина