УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.,
суддів: Матківського Р.И., Соколовського В.М.,
секретаря Логажевської М.Б.,
з участю: представника апелянта Гора Н.Ю.,
позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західного державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 червня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.06.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, його поновлено на посаді водія та стягнуто з Західного державного басейнового управління державної інспекції охорони відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3361 грн. 10 коп., 500 грн. моральної шкоди та 59 грн. 50 коп. мита в дохід держави.
На дане рішення відповідачем подано апеляційну скаргу. Апелянт в скарзі посилається на те, що судом порушено вимоги ст. 215 ЦПК України, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, позивач просив поновити його на посаді районного інспектора, а суд поновив на посаді водія.
Також суд безпідставно стягнув на користь позивача моральну шкоду, мотивуючи тим, що в нього на утриманні є дружина та дочка, які є інвалідами, однак судом не наведено жодної з підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України для стягнення такої шкоди. Судом також неправильно трактовано ст. 28 КЗпП України. Оскільки позивач був звільнений з роботи до закінчення іспитового строку наказом НОМЕР_1 і цей наказ оголошено під розписку позивачу того ж числа, то суд не мав підстав для поновлення його на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди. Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення.
Представник апелянта Гора Н.Ю. підтримала апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу НОМЕР_2 позивача прийнято на роботу водієм Івано-Франківського територіального відділу
Справа № 22-ц-1257/2006р. Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.
Категорія 40 Доповідач Горблянський Я.Д.
Західного державного басейнового управління державної інспекції охорони відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства з випробувальним терміном 2 місяці. Наказом НОМЕР_1 позивач звільнений з роботи, як такий, що не пройшов випробувального терміну. Судом першої інстанції досліджувалось ряд документів, в тому числі і перелік змін, які вносились до штатного розпису відповідача і вводились в дію з 01.08.2005 року, згідно яких із штату виводились 3 посади водія, однак позивач був прийнятий на роботу водієм після переліку змін, тобто з 18.08.2005 року. Також критично судом першої інстанції було оцінено самі підстави звільнення позивача з роботи, передбачені ст. 28 КЗпП України. Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції позивач підставно поновлений на посаді водія.
Посилання апелянта на те, що суд вийшов за межі позовних вимог спростовується позовною заявою про зміну позовних вимог від 30.03.2006 року (а.с. 44-45).
В матеріалах справи є дві копії наказів про звільнення позивача з роботи з 01.09.2005 року, однак в одній копії відсутній підпис позивача про ознайомлення з наказом (а.с. 4), а в іншій є підпис позивача, що з наказом ознайомлений 01.09.2005р. (а.с. 11). Тому колегія судців вважає, що позивач ознайомлений з наказом тільки 07.11.2005 року, коли йому вручали трудову книжку, що ствердив позивач, а представник апелянта даний факт не змогла спростувати.
Як вбачається з позовної заяви від 30.03.2006 року позивач вказував, що незаконними діями відповідача були порушені законні права позивача на працю, визначені Конституцією України, чим йому завдано значної шкоди, яка виразилась в моральних та душевних стражданнях, було принижено його честь і гідність, ділову репутацію, втрату нормальних життєвих зв'язків. Тому в його користь було стягнуто 500 грн. моральної шкоди. Тому колегія суддів вважає, що позивачем наведені підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України для відшкодування позивачу моральної шкоди, підстав для відмови у відшкодуванні моральної шкоди колегія суддів не вбачає.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обгрунтованості.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Західного державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 23.06.2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді:
Я.Д. Горблянський Р.Й. Матківський В.М. Соколовський