Справа № 22-1581а /2006р. Головуючий в 1 інстанції Наюк Л.М.
Категорія 36 Доповідач Новодворська О.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2006 року судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Головуючого Новодворської О.І.
Судді Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
При секретарі Писаревій Ю.Г.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Харцизької міської ради, третя особа ОСОБА_2
про визнання розпорядження про звльнення незаконним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 20 липня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 20 липня 2006 року задоволено ОСОБА_1 до Харцизької міської ради, 3-я особа ОСОБА_2 про визнання незаконним розпорядження про звільнення задоволено, визнано незаконним розпорядження міського голови Харцизької міської ради НОМЕР_1 „Про звільнення ОСОБА_1 ".
В апеляційній скарзі 3-я особа ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом було порушено вимоги матеріального та процесуального закону, що призвело до порушення його прав.
Заслухавши, позивача й представника відповідача, які заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи убачається, що 10.05.2006р ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харцизької міської ради про визнання неправомірним розпорядження міського голови Харцизької міської ради ОСОБА_3 НОМЕР_1 „Про звільнення ОСОБА_1" із посади директора Харцизького комунального підприємства „Міськводоканал" посилаючись на те, що на підставі розпорядження міського голови м. Харцизька НОМЕР_2 він був призначений на посаду директора комунального підприємства „Міськводоканал" за умовами контракту.
Розпорядженням міського голови м. Харцизька ОСОБА_3 НОМЕР_1 він був звільнений із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗІШ України: „підстави, передбачені контрактом", а саме, за „систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на керівника контрактом, що виразилося в ненаданні інформації власнику".
Незважаючи на розпорядження, виконання своїх обов'язків він не припиняв, продовжував та продовжує займати посаду та виконувати обов'язки директора комунального підприємства „Міськводоканал", отримує заробітну плату.
Вважає розпорядження голови міської ради неправомірним, оскільки відсутнє систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього контрактом.
Крім того, вважає, що ОСОБА_3, постановляючи розпорядження про його звільнення, не мав на це повноважень, оскільки постановою Гірняцького суду м. Макіївки визначено відсутність повноважень міського голови м. Харцизька ОСОБА_3, а тому він не мав права видавати вищевказане розпорядження.
В липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Харцизької міської ради, посилаючись на те, що 14.03.2006р. розпорядженням міського голови НОМЕР_1 із посади директора Харцизького комунального Підприємства „Міськводоканал" звільнений ОСОБА_1 та розпорядженням НОМЕР_3 він призначений на цю посаду. Унаслідок бездіяльності відповідача та вчинення ОСОБА_1 самоуправства він не зміг приступити до виконання обов'язків директора ХКП „Міськводоканал". До цього часу кабінет директора займає ОСОБА_1, продовжуючи керувати підприємством. З приводу порушення його прав бездіяльністю відповідача та самоуправством ОСОБА_1 він неодноразово звертався до відповідача із заявою про захист його прав та негайного їх відновлення, а саме виконання розпорядження про його призначення на посаду директора ХКП „Міськводоканал", але відповідач не виконав свої обов'язки. Крім того, відповідач удався до корупційних діянь. А саме, міський голова м. Харцизька ОСОБА_4, у відповіді на його заяву від 10.05.2006р. повідомив, що прокурор м. Харцизька приніс протест на вищевказані розпорядження, але він був відхилений з тих підстав, що всі розпорядження міського голови ОСОБА_3, які підписані до 17.03.2006 року та не скасовані рішеннями суду, мають юридичну та правову силу. У відповіді ж, на протест прокурора, міський голова вказав, що тільки після розгляду судом справ за моїм позовом та за позовом ОСОБА_1, в разі визнання цих розпоряджень неправомірними, вони будуть скасовані. З цього вбачається, що міській голова ОСОБА_4 надав йому недостовірну інформацію, що є порушенням п. "г" ч. 1 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" та закону України „ Про звернення громадян". Явним підтвердженням порушення міським головою п. "г" ч. 2 ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією" є підписане ним розпорядження № 167 від 09.06.06р. „Про покладання обов'язків" директора ХКП на звільненого ОСОБА_1 до вирішення питання по суті в судовому порядку, що є наданням незаконної перевага ОСОБА_1 оскільки розпорядженні про його звільнення ще не визнано неправомірним та не скасовано постановою суду, а розпорядження про його призначення не скасовано, тобто він є законним директором.
13.05.2006р. він ще раз звернувся до міського голови ОСОБА_4 із заявою, в якій, просив негайно та особисто повідомити коли буде покладено край порушенню законності та його прав. Згідно ст. 20 Закону України „Про звернення громадян" на дане звернення відповідь повинна надаватися негайно, але він її не отримав.
Дані обставини свідчать про те, що відповідач своїми діями та бездіяльністю, надаючи перевагу ОСОБА_1, порушує його права.
10.05.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання розпорядження про його звільнення неправомірним, із тих підстав, що 17.03.2006 р. Апеляційним судом Донецької області залишена без змін постанова Гірницького районного суду від 22.12.2005р., якою визнано відсутність повноважень в ОСОБА_3 на підпис цього розпорядження.
Згідно п. З ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, в разі подачі апеляційної скарги, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Таким чином до 17.03.2006р. ОСОБА_3 мав повноваження міського голови та право підписувати розпорядження. Крім того, згідно п. 2 ст. 99 КАС України та ст. 233 КЗпП України, ОСОБА_1 був пропущений місячний строк звернення до суду в справах про звільнення.
Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову про визнання розпорядження
міського голови НОМЕР_1 від 14.03.2006р. про його звільнення, неправомірним, визнати
бездіяльність Харцизької міської ради в особі міського голови по
невиконанню розпорядження міського голови НОМЕР_3 неправомірною.
Ухвалою Харцизького міського суду від 20 липня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_2 був залишений без розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що на посаді директора комунального підприємства „Міськводоканал" ОСОБА_1 працює з 24.11.05 року.
Розпорядженням міського голови м. Харцизька ОСОБА_3 НОМЕР_1 він був звільнений із займаної посади на підставі п. 8 ст.36 КЗпП України: „підстави, передбачені контрактом", а саме, за „систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на керівника контрактом, що виразилося в ненаданні інформації власнику".
Розпорядженням міського голови НОМЕР_4 у у зв'язку з тим, що до цього часу не виконане розпорядження міського голови НОМЕР_1 „Про звільнення ОСОБА_1 " та НОМЕР_3 „Про звільнення та призначення ОСОБА_2 та, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді директора КП „Міськводоканал", на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків директора КП „Міськводоканал" до вирішення питання по суті в судовому порядку.
24.11.05 року між позивачем, як директором ХКП „Міськводоканал", та власником комунального підприємства, яким є Харцизька міська рада, укладений контракт.
Представник відповідача Харцизької міської ради не надав суду доказів застосування до позивача дисциплінарного стягнення 14.03.06 року, що було підставою для звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього контрактом, пояснив суду, що такі докази відсутні.
З урахуванням встановленого, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено з порушенням норм КЗпП України, а тому визнав розпорядження міського голови м. Харцизька від 14.03.2006 року НОМЕР_1 „Про звільнення ОСОБА_1 " незаконними.
Також судом встановлено, що позивач продовжує виконувати свої обов'язки керівника підприємства, із ним не був проведений розрахунок при звільненні, згідно чинного законодавства, він отримує заробітну плату.
Довід ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 пропущено строк на звернення із заявою до суду, а тому позов не підлягає задоволенню, не можна взяти до уваги, з таких підстав.
Із пояснень ОСОБА_1 в апеляційній інстанції убачається, що з розпорядженням у встановленому законом порядку він ознайомлений не був і продовжував працювати та отримувати заробітну плату, представник відповідача Харцизької міської ради не надав суду доказів про те, що ОСОБА_1 , у встановленому ст. 149 КЗпП України порядку, був ознайомлений з розпорядженням про звільнення, а тому вважати, що позивач пропустив, передбачений ст. 233 КЗпП України тримясячний строк на звернення у суд із заявою про захист порушеного права, підстав не має.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення немає.
Керуючись ст., ст. 200, 206 КАС України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харцизького міського суду Донецької області від 20 липня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у Вищий Адміністративний Суд України протягом одного місяця із дня набрання законної сили.