ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2012 р. Справа № 6/161-29/228

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова

на ухвалувід 17.09.2012 р. господарського суду Львівської області

та постановувід 06.11.2012 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/161-29/228 господарського суду Львівської області

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Амрита" (голова комітету кредиторів), м. Дніпропетровськ

довідкритого акціонерного товариства "Львівський мехсклозавод", м. Львів

про банкрутство

арбітражний керуючий Шимчишин І.С., (керуючий санацією), м. Львів

у судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника Генеральної прокуратури УкраїниТарасяк Р.В., довір.; Савицька О.В., посв.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області знаходилася справа № 6/161-29/228 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Львівський мехсклозавод".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.01.2007 р. за результатом попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включені, зокрема, вимоги Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (далі -УПФ України в Шевченківському районі, скаржник) у загальній сумі 313 379,4 грн., з яких 98 639,69 грн. включено до другої черги та 214 739,71 грн. -до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 р. вказану ухвалу частково змінено, визнано вимоги УПФ України в Шевченківському районі в сумі 98 639,69 грн. вимогами другої черги.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.09.2008 р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2009 р., затверджено план санації боржника.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.2012 р. (суддя Гутьєва В.В.) затверджено звіт керуючого санацією, провадження у справі припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. (судді: Михалюк О.В. -головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, УПФ України в Шевченківському районі звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст. 18, ч. 5 ст. 21 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, що платоспроможність боржника не відновлена, оскільки в останнього залишилася непогашена заборгованість перед скаржником у сумі 1 195 800,51 грн.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт керуючого санацією та припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що боржником погашені вимоги всіх кредиторів, включені до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів, тобто боржник виконав всі зобов'язання перед конкурсними кредиторами, і комітетом кредиторів прийнято рішення про припинення провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації та відновленням платоспроможності боржника. Одночасно суд визнав обґрунтованим списання вимог кредиторів шостої черги в загальній сумі 451 022,97 грн. у зв'язку з тим, що таке списання передбачено умовами плану санації.

Однак такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається, планом санації боржника, серед іншого, передбачено списання вимог шостої черги кредиторів, до яких віднесено у тому числі і вимоги УПФ України в Шевченківському районі зі сплати фінансових санкцій та пені в сумі 214 739,71 грн.

План санації боржника був затверджений ухвалою суду першої інстанції від 12.09.2008 р., яка залишена без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції.

У той же час, залишаючи без змін судові рішення про затвердження плану санації у даній справі, Вищий господарський суд України вказав, що за приписами ч. 2 ст. 18 Закону про банкрутство включення до плану санації положень щодо списання частини конкурсної заборгованості за своєю суттю є лише наміром сторін, наслідком реалізації якого є підписання сторонами мирової угоди на умовах ст. 36 Закону про банкрутство.

Отже, списання заборгованості у процедурі санації може мати місце виключно шляхом укладення між боржником та кредиторами мирової угоди.

Однак, у порушення вимог ст.ст. 47, 43 ГПК України та ст.ст. 18, 21 Закону про банкрутство, суд першої інстанції, констатувавши факт списання заборгованості боржника, включеної у шосту чергу, не дослідив правових підстав такого списання, а саме, чи було укладено між сторонами у встановленому порядку мирову угоду в цій частині.

У зв'язку з чим висновок суду про необхідність затвердження звіту керуючого санацією та припинення провадження у справі є передчасним.

Суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення уваги не звернув та їх не виправив.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України), суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті справи.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію санації в іншому складі суду.

При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, перевірити правомірність списання конкурсної заборгованості боржника та розглянути справу згідно вимог чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про необгрунтованість посилань скаржника, як на підставу для скасування судових рішень, на наявність непогашеної поточної заборгованості боржника, тобто заборгованості, яка виникла після порушення справи про банкрутство.

Нормами Закону про банкрутство не передбачено включення вимог поточних кредиторів до реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з чим такі вимоги не беруть участь у справі про банкрутство та включення їх до плану санації не є обов'язковим.

За таких обставин невиконання поточних зобов'язань боржником не впливає на припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з виконанням всіх вимог конкурсних кредиторів боржника, що включені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 18, 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 47, 43, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Львівської області від 17.09.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. у справі № 6/161-29/228 скасувати.

3. Справу № 6/161-29/228 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області на стадію санації в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич