АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/1690/1083/2012 Номер провадження 11/1690/1083/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Окунь Суддя-доповідач: Кожевніков О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року м. Полтава

2012 року грудня місяця 20 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією прокурора прокуратури м. Комсомольська на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 жовтня 2012 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.

Комсомольська, громадянин України, освіта середня,

непрацюючий, неодружений, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 20.04.2012 року Кременчуцьким районним судом

Полтавської області за ч.1 ст.185 КК України до 100

годин громадських робіт,-

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладанням обов'язків передбачених п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 11 квітня 2012 року, близько 19-00 годин, знаходячись в помешканні потерпілої ОСОБА_3, яка доводиться йому рідною тіткою, з метою заволодіння готівковими коштами потерпілої, таємно, шляхом вільного доступу викрав належну їй пластикову картку ПАТ Банку «Фінанси та кредит», після чого в цей же день, з банкомату, розташованому за адресою: вул. Леніна, 43 в м. Комсомольську зняв з картки готівкові кошти в сумі 350 гривень, якими розпорядився на власний розсуд.

18 червня 2012 року, близько 12-00 год., ОСОБА_2, повторно, в аналогічний спосіб заволодів грошима потерпілої в сумі 120 грн.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 було завдано потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 470 гривень.

В апеляції прокурор не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, зазначає, що покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого в наслідок м'якості, оскільки ОСОБА_2 не працює, не одружений, раніше судимий, згідно ст. 89 КК України має не зняту та не погашену судимість. Судом допущене істотне порушення кримінально-процесуального закону оскільки не зазначена частина за якою ОСОБА_2 визнаний винуватим, просить вирок суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши доводи апеляції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1, ст.335 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним.

Наведені вимоги закону судом не виконані.

В резолютивній частині вироку судом зазначено, що ОСОБА_2 визнаний винуватим за ст. 185 КК України без вказівки на конкретну частину статті, хоча вона містить п'ять частин. Отже вирок не відповідає вимогам ст. 323 КПК України щодо його законності.

Не відповідає вимогам ст. 65, 70. 71 КК України і призначене ОСОБА_2 покарання, яке обране без урахуванням, як ступеню тяжкості вчиненого, так і того, що ОСОБА_2 інкриміновані два епізоди крадіжок, одна з яких вчинена до попереднього вироку від 20 квітня 2012 року, а друга після його засудження. При цьому, судом не взяті до уваги роз'яснення, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК.

Коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші -після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку -за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього -за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім -за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно -за сукупністю вироків.

Виходячи з викладеного вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_2 буде встановлена в тому ж обсязі то призначене йому покарання слід вважати м'яким.

В силу викладеного апеляція прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора прокуратури м. Комсомольськ, з внесеними змінами задовольнити.

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.