Справа № 22-7675/2006 року                       Головуючий першої інстанції Дорошенко В.Г.

Категорія: 21_________________    _________ Доповідач: Осипчук О.В._____________________

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 12" жовтня 2006 року                                Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В. Біляєвої О.М. при секретарі: Таранень В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 23 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто на її користь з ОСОБА_2  у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В задоволені позову до ОСОБА_3  про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2  подали апеляційну скаргу, в якій порушують питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційному суді ОСОБА_3 та ОСОБА_2  підтримали доводи своєї апеляційної скарги в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1  заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що 21 вересня 2005 року, приблизно о 8 годині 40 хвилин ОСОБА_2 рухався по вул. Петровського з боку вул.. Ревякіна на автомобілі З A3 ПОЗ державний НОМЕР_1, керуючи автомобілем без довіреності на підставі посвідчення водія та присутності володільця машини - ОСОБА_3.  В порушення п.п. 10.1,12.3 Правил дорожнього руху, ОСОБА_2 не забезпечив безпечності руху і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1. Даний факт підтверджується постановою ВДАІ Кіровського РВДМУ УМВС України у Донецькій області від 29 вересня 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи і притягненні ОСОБА_2  до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Вказану постанова відповідачем не оскаржена. Відносно відповідача ОСОБА_2  був складений протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпроАП України і 10 листопада 2005 року був направлений на розгляд до суду Кіровського району м. Донецька, але у зв'язку з відсутністю в матеріалах відомостей про ступень тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих пішоходом ОСОБА_1, адміністративний матеріал був повернутий для усунення недоліків і повторно до місцевого суду не надходив. Згідно акту судово-медичного обстеження № 3994 від ЗО вересня 2005 року, а також з виписок медичних карток ОСОБА_1, позивачка внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження, у зв"язку з чим з 22.09.2005 року по 19.10.2005 року знаходилась на амбулаторному лікуванні в міськлікарні № 27 м. Донецька.

Задовольняючи частково позовні вимоги, і стягуючи суму у відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2, суд виходив з того, що правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 1167 ЦК України, частина друга якої передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення суми у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3, суд керувався тим, що ОСОБА_2 правомірно володів джерелом підвищеної небезпеки, тому відшкодування шкоди на користь позивачки необхідно провести не в солідарному порядку з обох відповідачів, а тільки з ОСОБА_2.

Визначаючись з сумою моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивачки, суд виходив з того, що внаслідок дорожньо - транспортної пригоди позивачка отримала легкі тілесні ушкодження, відчула страх та фізичний біль, була вимушена деякий час приймати лікування, в зв'язку з поганим самопочуттям не могла виконувати домашню роботу, турбуватися про свою сім"ю, а саме: про чоловіка - інваліда 2 групи та малолітнього онука, опікуном якого вона є.

Між тим, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може, оскільки вони обумовлені неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необхідність стягнення суми у відшкодування моральної  шкоди на користь ОСОБА_1, але помилково визначився з належним відповідачем, з якого підлягає стягненню ця сума.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до відповіді Головного Управління МВС України в Донецькій області   НОМЕР_3    22 квітня 2006 року в свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЗA3 110307  НОМЕР_2  від 6.04.2005 року було внесено запис „має право керувати ОСОБА_2  на підставі повідомлення „Приватбанка" НОМЕР_4  про внесення змін в свідоцтво про реєстрацію та заяви громадянки ОСОБА_3  від 22.04.2006 року про внесення запису „має право керувати ОСОБА_2 .   Таким чином, на час споєння дорожньо - транспортної пригоди 21 вересня 2005 року управління автомобілем відповідачем ОСОБА_2  без довіреності тільки на підставі наявності посвідчення водія та присутності поруч власника автомобілю не дає підстав для висновку про володіння ним джерелом підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі і тому стягнення сум у відшкодування моральної шкоди на користь позивачки повинно провадитися з власника автомобілю ОСОБА_3.

Згідно п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової") шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання стосовно розміру суми, яка підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди на користь позивачки, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням характеру, тривалості, об'єму спричинених моральних страждань, суттєвості вимушених змін в житті позивачки, яка внаслідок дорожньо -транспортної пригоди зазнала страх та фізичний біль, погіршився стан її здоров"я, вона втратила душевну рівновагу, з урахуванням засад справедливості, виваженості та розумності, сума у 2000 грн. буде достатньою для відшкодування зазнаних моральних страждань.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням вимог матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування рішення суду в зв'язку з необгрунтованністю позовних вимог і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи стосовно споєння дорожньо - транспортної пригоди та спричинення позивачці моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3  задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 червня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про стягнення суми у відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3  а користь ОСОБА_1  у відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо - транспортної пригоди 2000 грн. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3  судовий збір на користь держави у розмірі 8 грн. 50 коп., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 1 грн. 50 коп. ( отримувач Апеляційний суд Донецької області ОКПО 02891428 розрахунковий рахунок 35228011000992 МФО 834016 в УДК в Донецкій області).

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.