Справа №1490/5468/12 10.12.2012 10.12.2012 10.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22 -ц-1490/3598/12 Суддя суду 1-ї інстанції Чернявська Я.А.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2012 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Устименко М.В.,

за участі: позивача ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08 листопада 2012 року, постановлену по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про стягнення страхового відшкодування, неустойки, інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - Страхова компанія «Кредо»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору «Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 04 серпня 2008 року ОСОБА_3 та Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України») уклали кредитний договір за №130 про надання грошових коштів в сумі 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп., зі сплатою 12.5 % річних на споживчі потреби.

В той же день з метою забезпечення виконання зобов'язань страхувальника за кредитним договором, між ОСОБА_3 та Страховою компанією «Кредо» укладено договір добровільного особистого страхування №НС-01-08, строком з 04 серпня 2008 року по 03 серпня 2009 року, де вигодонабувачем є ВАТ «Державний ощадний банк України». За умовами договору було застраховано життя позичальника, а страховик зобов'язався у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строки та в порядку, передбачені договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Позивач, як спадкоємець за законом першої черги звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, але отримав відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що смерть застрахованої особи сталася внаслідок його захворювання яке було до укладення договору, а тому смерть ОСОБА_3 не є страховим випадком.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування та остаточно просив стягнути з відповідача на свою корить 311 947 (триста одинадцять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 69 коп. страхового відшкодування.

Окрім того, посилаючись на ст.ст.526,625 ЦК України, п.п.18.1.3 договору добровільного особистого страхування від 04 серпня 2008 року, просив стягнути інфляційне нарахування на суму боргу за порушення грошового зобов'язання та трьох процентів річних від простроченої суми, а також пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, а саме: 58 958 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 11 коп. інфляційних втрат; 32 382 (тридцять дві тисячі триста вісімдесят дві) грн. 73 коп. три проценти річних від простроченої суми, за невиконання грошового зобов'язання; 39 336 (тридцять дев'ять тисяч триста тридцять шість) грн. 60 коп. пеню за несвоєчасне здійснення страхової виплати.

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08 листопада 2012 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про стягнення страхового відшкодування, неустойки, інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

ОСОБА_4 подав на вказану ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки суд постановив її з порушеннями норм процесуального права.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, таким чином як викладено у оскарженому судовому рішенні, суд першої інстанції виходив з того, що набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що виключає провадження в даній справі.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст.55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом та ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що у квітні 2010 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Страхової компанії «Кредо», в якому просив стягнути з відповідача на його користь 48 052 (сорок вісім тисяч п'ятдесят дві) грн. 31 коп. страхової виплати в розмірі виконаних ним кредитних зобов'язань.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 квітня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області 20 липня 2011 року, в позові ОСОБА_4 відмовлено, з посиланням на те, що причини смерті ОСОБА_3 не підпадали під ознаки страхового випадку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказав інший предмет та підстави позови позову, тому повторно звернувся до суду. При цьому, останній, як спадкоємець першої черги за законом, просив стягнути страхове відшкодування, а також грошові кошти, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань страховою компанією.

Закриваючи провадження у даній справі суд не звернув належну увагу на зміст позовних вимог в даній справі, не уточнив їх та передчасно прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

За такого, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст.ст.303,312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: