КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7529/11 Головуючий у 1-й інстанції: Майборода С.М.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.07.11р. у справі №2-а-7529/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідачів неправомірними, зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 40% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 23.11.10р. по 23.05.11р.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.07.11р. позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідачів та зобов'язано провести перерахунок та виплату допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати щомісяця, за період з 23.11.10р. по 23.05.11р., з урахуванням фактично отриманих коштів.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційних скарг було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплати до пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач є пенсіонером, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, є постраждалим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії та перебуває на обліку в управлінні, де отримує допомогу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, в розмір 40 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Проте, всупереч статті 37 Закону № 796-ХІІ позивачу щомісячна грошова допомога та доплата до пенсії виплачувались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.05р. №936.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги та доплати позивачеві застосуванню підлягає стаття 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат на підставі статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було порушено та що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону, а не Постанова КМУ, оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційних скарг.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.07.11р. у справі №2-а-7529/11 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18.07.11р. у справі №2-а-7529/11 - без змін.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.