ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12667/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участю:

представника позивача Миджин Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЛО»(далі -ТОВ «АЛЛО», позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим (далі -Інспекція, відповідач), у якій просить;

- визнати протиправним рішення № 266-р від 25.09.2012 року Інспекції щодо накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. на ТОВ «АЛЛО»;

- скасувати рішення № 266-р від 25.09.2012 року Інспекції щодо накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. на ТОВ «АЛЛО».

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем 25.09.2012 року винесено оскаржуване рішення № 266-р щодо порушення ТОВ «АЛЛО»ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 року № 270/96-ВР (далі -Закон № 270/96) (розміщення зовнішньої реклами без дозвільних документів), порушення вимог п. 44 постанови Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами»(далі -Постанова № 2067) у тому, що спеціальні конструкції повинні маркуватись із зазначенням на каркасі власника конструкції, номера дозволу і строку його дії, розміщення зовнішньої реклами на пішохідній доріжці, та порушення ч. 6 ст. 27 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023 (далі -Закон № 1023), а саме, ненадання відповіді на запит від 12.09.2012 року № 02-01/1302. Позивач вважає вказане рішення незаконним та безпідставним з підстав того, що чинним законодавством передбачено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою. Позивач також зазначає, що вказаний відповідачем стопер, щодо якого було встановлено правопорушення, не було розташовано вздовж дороги на тротуарі. Позивач також звертає увагу суду, що відповідачем в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 «Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу»(далі -Порядок № 693) жодних протоколів на місці, де розміщувався стопер, не було складено та не надавалось ТОВ «АЛЛО». Направлення запиту до № 02-01/1302 від 12.09.2012 року до ТОВ «АЛЛО»повинно було здійснюватись тільки у ході розгляду справи про правопорушення законодавства про рекламу, однак всупереч нормам чинного законодавства запит здійснено без складання протоколу та до початку розгляду справи, що підтверджує, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством. У поданих позивачем суду додаткових поясненнях по суті заперечень відповідача зазначено, що подання до суду протоколу від 13.09.2012 року № 329 про порушення законодавства про рекламу є свідченням того, що він складений за відсутності свідків та наявності самих фактів порушень. Таким чином, рішення № 266-р від 25.09.2012 року має бути визнано протиправним та скасовано. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представником позивача було надано суду заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначено, що спеціалістами Інспекції під час проведеного контролю було зафіксовано порушення порядку поширення зовнішньої реклами, яке виразилось в розміщенні рекламного носія в м. Сімферополі вздовж дороги на тротуарі по пр. Кірова, 28, з інформацією про ТОВ «АЛЛО», яка направлена на формування та/або підтримку інтересу споживачів реклами до товару. Відповідач посилається на норми Закону № 270/96, які, на його думку, спростовують твердження позивача про те, що розміщена інформація біля входу в магазин не є рекламою, та зазначає, що Інспекцією було дотримано порядок прийняття оскаржуваного рішення та накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу у відповідності до Порядку № 693. З огляду на викладене в запереченнях, відповідач вважає, що рішення № 266-р від 25.09.2012 року про накладення штрафу було прийнято у відповідності з діючим законодавством та правомірно.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «АЛЛО»зареєстроване 10.08.1998 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

В ході проведеного контролю було встановлено, що в м. Сімферополі вздовж дороги на тротуарі по пр. Кірова 28 розміщено рекламний носій (стопер) з інформацією ТОВ «АЛЛО», яка направлена на формування та/або підтримку інтересу споживачів рекламу до товару зі змістом мовою оригіналу «Алло. Звонки в Россию выгодно! Все предложения операторов». Вказана зовнішня реклама розміщена з ознаками порушення ч.ч. 1,3 ст. 16 Закону № 270/96 (без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради), оскільки присутнє порушення вимог пункту 44 Постанови № 2067: спеціальні конструкції повинні маркуватись із зазначенням на каркасі спеціальної конструкції власника конструкції, номера дозволу і строку його дії, та оскільки розміщення зовнішньої реклами на пішохідній доріжці заборонено.

Відповідно ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96 на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

12.09.2012 року Інспекцією було складено вимогу № 02-01/1302 про надання наступної інформації:

- щодо вартості розміщеної реклами або пояснення з зазначенням причини неможливості надання такої інформації;

- договору на виготовлення та/або розміщення реклами та погоджений макет даного зображення;

- свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ та про сплату податку (торговий патент);

- дозвіл на розміщення рекламного носія, видане виконкомом Сімферопольської міської ради:

- пояснення по факту даного порушення, інформацію про усунення порушення та забезпечення надання документів та явку відповідальної особи до 21.09.2012 року.

Відповідно п. 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

13.09.2012 року відповідачем було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ «АЛЛО».

Відповідно до п. 9 Порядку № 693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

На виконання зазначеної норми Інспекцією було складено протокол № 329 від 13.09.2012 року про порушення законодавства про рекламу, в якому були зафіксовані вищевикладені порушення.

18.09.2012 року ТОВ «АЛЛО»було надано пояснення за вих. № 10/07 на вимогу від 12.09.2012 року № 02-01/1302, згідно до яких позивачем зазначено, що розміщена інформація не є рекламою у розумінні ст. 8 Закону № 270/96, а є такою, що об'єктивно необхідна споживачу для здійснення свідомого вибору товару та не містить закликів скористатись послугами того чи іншого оператора. Крім того, позивачем в поясненнях зазначено, що вказаний стопер не було розташовано на тротуарі за адресою м. Сімферополь, пр. Кірова, 28, а тому, враховуючи зазначене, ТОВ «АЛЛО»не порушувало вимоги діючого законодавства.

25.09.2012 року відповідачем було проведено засідання по справі про порушення законодавства про рекламу, оформлене протоколом № 29 від 25.09.2012 року.

Згідно п. 18 Порядку № 693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

25.09.2012 року за результатами розгляду справи було прийнято оскаржуване рішення № 266-р про накладення штрафу за порушення ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96 в розмірі 1700,00 грн.

Досліджуючи порядок прийняття оскаржуваного рішення, судом не було встановлено порушення вимог чинного законодавства відповідачем під час процедури його прийняття, а тому рішення №266-р від 25.09.2012 року було прийнято у відповідності до вищевикладених вимог Закону № 270/96 та Порядку № 693.

Крім того, суд зазначає, що право надіслання вимоги про надання інформації № 02-01/1302 від 12.09.2012 року надано відповідачу ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96 з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, що спростовує твердження позивача про прийняття оскаржуваного рішення всупереч нормам законодавства на підставі направлення вимоги № 02-01/1302 від 12.09.2012 року без складання протоколу та до початку розгляду справи.

Стосовно належності зазначеної інформації, розміщеної на рекламному носії, судом було досліджено фотознімок рекламної конструкції, долучений до матеріалів справи разом з протоколом від 13.09.2012 року № 329 та встановлено наступне.

Відповідно п. 11 ст. 1 Закону № 270/96 реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону № 270/96 зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частина 6 ст. 9 Закону № 270/96 встановлює види інформаційних носіїв, які не вважаються рекламою: вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, інформація, яка не вважається рекламою, не може містити закликів до придбання або не придбання того чи іншого товару.

Відповідно п. 19 ст. 1 Закону № 270/96 товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Аналізуючи фотознімок інформаційного носія за адресою пр. Кірова, 28, м.Сімферополь, зі змістом мовою оригіналу «Алло. Звонки в Россию выгодно! Все предложения операторов», долученого до матеріалів справи, судом не віднесена зазначена інформація до жодного з перелічених видів інформаційних носіїв, які не вважаються рекламою у розумінні ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96.

Суд вважає, що дана інформація направлена на підтримання інтересу споживачів до предметів господарського обігу ТОВ «АЛЛО», оскільки інформує споживачів, що за сприяння ТОВ «АЛЛО»можна не просто технічно здійснювати дзвінки в Росію, а здійснювати ці дзвінки вигідно. Вказане є інформацією, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо особи чи товару, тобто -рекламою.

Таким чином, судом встановлено факт, що інформація, розміщена на стопері за адресою: пр. Кірова, 28, м.Сімферополь, є рекламою, а тому на ТОВ «АЛЛО»Законом №270/96 покладається обов'язок надання інформації відносно вартості розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому територіальному органу виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів, чого позивачем зроблено не було.

Згідно ч. 5 ст. 27 Закону № 270/96 вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до абз. 5 п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 270/96 відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Згідно ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96 за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищевикладене, в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини, на яких ґрунтується оскаржуване рішення від 25.09.2012 року № 266-р про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. за порушення ТОВ «АЛЛО»ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.09.2012 року № 266-р, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що рекламний стопер не розміщувався на пішохідній доріжці, як зазначено в рішенні від 25.09.2012 року № 266-р, оскільки оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з ненаданням позивачем інформації щодо вартості розповсюдження реклами. Розміщення рекламного стоперу на пішохідній доріжці було ймовірною ознакою порушення законодавства, що стало підставою для порушення справи та прийняття рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 13.09.2012 року. Предметом даного позову є оскарження рішення про накладення штрафу за порушення ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96, а не про розміщення рекламного стоперу у недозволеному місці, а тому не підлягає розгляду судом як доказ обґрунтування правової позиції позивача.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, вимога про повернення судового збору не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 грудня 2012 року (у зв'язку з відпусткою судді).

Суддя М.В. Бондар