ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 38/351

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівКоваленко С.С. (доповідач), Барицької Т.Л.

розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012р.

у справі№ 38/351 господарського суду Донецької області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доКП "Тепломережа"

простягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 21990752,80 грн., пені у сумі 1706677,98 грн., інфляційних у сумі 438796,51 грн., 3% річних у сумі 413947,80 грн.

За участю представників сторін

від позивача Мицько Р.М. дов.,

від відповідача Чверда Г.О. дов., Осуховська С.М. дов.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою до комунального підприємства "Тепломережа" про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 21 990 752,80грн., пені у сумі 1 706 677,98грн., інфляційних у сумі 438 796,51грн., 3% річних у сумі 413 947,80грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2012 року у справі № 38/351 (судді Лейба М.О., Демідова П.В., Уханьова О.О.) задоволено позовні вимоги дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", стягнуто з комунального підприємства "Тепломережа" заборгованість за поставлений природний газ у сумі 21990752,80грн., пеню у сумі 1706677,98грн., інфляційні витрати у сумі 438796,51грн., 3% річних у сумі 413947,80грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 56460,00грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року у справі № 38/351 (судді Колядко Т.М., Принцевська Н.М, Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012 року змінено в частині стягнення пені. Викладено пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012 року у справі №38/351 в наступній редакції: "Стягнути з комунального підприємства „Тепломережа" (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 05473192) на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул.Шолуденко,1, ЄДРПОУ 31301827) пеню у сумі 512003,40грн., інфляційні витрати у сумі 438796,51грн. та 3% річних у сумі 413947,80грн. " В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 20.12.2010 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КП "Тепломережа" (Покупець) укладено договір на закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2264 БО-7 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а останній зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

В п. 1.2 договору сторонами узгоджено, що Постачальник передає Покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 8000 тис.куб.м.

Додатком № 1 від 20.12.2010р. до договору № 06/10-2264 БО-7 від 20.12.2010р., визначений порядок приймання-передачі газу.

Крім того, додатковими угодами № 1 від 28.01.2011р., № 2 від 04.04.2011р., № 3 від 11.07.2011р., № 4 від 30.08.2011р., № 5 від 03.10.2011р. сторони вносили зміни до договору № 06/10-2264 БО-7 від 20.12.2010р.

Загальна вартість цього договору на дату його укладання з ПДВ становить 23663424,00грн.

Наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2011р. по серпень 2011р., підтверджується, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши відповідачу природний газ на загальну суму 22116940,80грн.

В п. 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач вартість отриманого газу оплатив частково в сумі 126188,00грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем становить 21990752,80грн.

При цьому, докази погашення вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на приписи ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 21990752,80грн. підлягають задоволенню.

Крім заявленої до стягнення основної суми заборгованості, позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 438796,51грн. та 3% річних у сумі 413947,80грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суди попередніх інстанцій, перевіривши наданий розрахунок позивача, дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних у вказаних сумах.

Згідно приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 7.3.1 договору сторонами узгоджено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно положень п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. в сумі 1706677,98грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. в розмірі 1706677,98грн.

В матеріалах справи міститься клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що КП "Тепломережа" є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення безперебійного надання послуг населенню та бюджетним установам. Дебіторська заборгованість підприємств за споживання теплової енергії перед КП "Тепломережа" станом на 01.09.2012р. складає 4169101,84грн., за даними відповідача бюджетна заборгованість в різниці тарифів на послуги теплопостачання становить 61535557,00грн. на 01.01.2012р. та 147031456,00грн. станом на 01.04.2012р. внаслідок чого підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.

До вказаного клопотання відповідачем додано розрахунок обсягу заборгованості за минули роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, баланс КП "Тепломережа" на 31.12.2011р., листування з Донецькою міською радою (лист № 01/9-4327 від 10.08.2011р.) та Міністерством фінансів України (лист № 355 від 11.08.2011р.), довідка КП "Тепломережа" № 1330 від 13.09.2012р., довідка КП "Тепломережа" № 1342 від 17.09.2012р.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, розмір пені не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є неспіврозмірним з розміром суми основного боргу.

Суд попередньої інстанції, розглядаючи клопотання, взяв до уваги, що КП "Тепломережа" є дотаційним підприємством, наявність бюджетної заборгованості з компенсації різниці у тарифах з теплопостачання, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії. Крім того, суд врахував часткову сплату відповідачем основного боргу, а також те, що знецінення заборгованості за природний газ компенсується стягненням з відповідача інфляційних витрат в сумі 438796,51грн. та 3% річних у сумі 413947,80грн. та надмірно високий розмір пені (1706677,98грн.) порівняно з боргом (21990752,80грн.).

За таких обставин, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність як правових, так і фактичних підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 70%, стягнувши з відповідача 512003,40грн.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. у справі № 38/351 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Суддя С.С. Коваленко

Суддя Т.Л. Барицька