НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-913\11
2\0427\290\2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2012 року
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Городецького Д.І.
секретаря – Кравченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності майно в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В:
20.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
13.09.2011 року, 05.12.2011 року, 22.02.2012 року позивач уточнював свої позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 25 липня 2007 року помер його батько – ОСОБА_3.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька є він, як син спадкодавця та дружина спадкодавця – ОСОБА_2.
Позивач зазначає що він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після батька, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\2 частку спадкового майна.
В той же час, зазначив, що за період шлюбу його батько та відповідач ОСОБА_2 придбали майно – житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області.
Правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку були оформлені на ОСОБА_2
Позивач в заяві посилався на те, що відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України, ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.
В зв'язку з наведеним, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1\4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, померлого 25 липня 2007 року.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явилися, надали заперечення на позов, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на позов ОСОБА_2 зазначила, що вимоги позивача не визнає, оскільки кошти на придбання спірного будинку вона взяла в борг у дочки за договором займу 07.04.1998 року і 07.04.1998 року уклала договір купівлі-продажу житлового будинку, договір був укладений на Українській товарній біржі. В зв'язку з цим, придбаний нею об'єкт нерухомості не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки придбаний без залучення кошті сімейного бюджету і є її особистою власністю. Після придбання будинку, в порядку приватизації, вона отримала у власність земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, 11.05.1999 року нею був отриманий Державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 059530, тому, земельна ділянка також не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступного.
Судом встановлено, що 06 жовтня 1972 року в Амур-Нижньодніпровському районному відділі РАЦС м. Дніпропетровськ був укладений шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що підтверджується актовим записом про шлюб № 1231. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 було присвоєне прізвище чоловіка – ОСОБА_3.
ОСОБА_3 помер 25 липня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Згідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12.11.2008 року Дніпропетровською державною нотаріально конторою, спадкоємцем 1\2 частки майна ОСОБА_3, померлого 25 липня 2007 року є його син – ОСОБА_5, якому видане свідоцтво, спадкове майно складається з 1\2 частки квартири по вул. Тепличка 3\11 смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області. На 1\4 частку зазначеного спадкового майна свідоцтво видане ОСОБА_2.
Таким чином, на підставі вищезазначених документів, суд приходить до переконання, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 25 липня 2007 року є позивач ОСОБА_1, як син спадкодавця та дружина спадкодавця – ОСОБА_2, інших спадкоємців судом не встановлено.
Судом встановлено, що 07 квітня 1998 року на Українській товарній біржі була укладена угода купівлі-продажу, відповідно до якої ОСОБА_2 купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області.
На підставі ст. 61 ЦК України, обставини, визнані сторонами, не потребують доказуванню.
Сторони не заперечували та підтвердили той факт, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2010 року, договір купівлі-продажу спірного будинку, який укладений на товарній біржі та не був нотаріально посвідчений, був визнаний дійсним, за ОСОБА_2 визнане право власності на житловий будинок по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області.
Судом встановлено, що 11.05.1999 року ОСОБА_2 отримала Державний акт на право приватної власності на землю серія IV-ДП № 059530, який виданий 11.05.1999 року Спаською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на право власності на земельну ділянку площею 0,309 га., розташовану по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, 0250 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0,0509 для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка під будівлями та спорудами складає 0,135 га.
Стосовна вимог позивача про визнання права власності на 1\4 частку житлового будинку, суд приходить до наступного.
Оскільки, як зазначалося вище, договір купівлі-продажу спірного будинку був укладений в 1998 році, суд застосовує норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинний на час виникнення правовідносин.
У відповідності до ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
В своїх запереченнях відповідач ОСОБА_2 посилалася на те, що кошти на придбання спірного будинку вона взяла в борг у дочки за договором займу 07.04.1998 року, в зв'язку з чим, спірний об'єкт нерухомості не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки є її особистою власністю.
На підтвердження своїх заперечень, відповідач надала договір займу від 31 березня 1998 року, відповідно до якого за договором позики ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_6 7 524 грн., що еквівалентно 2 2000 доларів США.
Суд приходить до переконання, що зазначений договір займу не є підставою вважати спірне майно особистою власністю відповідача ОСОБА_2, з наступного.
Відповідачем ОСОБА_2 не надані докази того, що саме за кошти, зазначені в договорі позики, був придбаний житловий будинок.
Також, у відповідності до ст. 23 КпШС України, який діяв на час виникнення правовідносин, при укладені угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Таким чином, суд вважає, що угода позики, яка укладена подружжям, була вчинена за згодою подружжя та обов'язки по виконанню умов зазначеної угоди несло також подружжя.
Оскільки житловий будинок був придбаний за час шлюбу, суд приходить до переконання, що у відповідності до ст. 22 КпШС України, зазначене майно було спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Оскільки правовідносини продовжувалися до 2007 року (часу смерті ОСОБА_1Й.), суд застосовує норми ЦК України в редакції 2003 року, та Сімейного Кодексу України.
На підставі ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно до ч.2 ст. 370 та ч.2 ст. 372 ЦК України, в разі виділення частки чи поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності, частки вважаються рівними, якщо інше не встановлене договором.
В судовому засіданні не встановлено наявність іншого договору щодо спірного майна.
Таким чином, суд приходить до переконання, що частка кожного з подружжя на час смерті ОСОБА_3, складала по 1\2 частці, і за його спадкоємцями необхідно визнати по 1\2 частці спадкового майна.
Стосовно вимог про визнання права власності на 1\4 частку земельної ділянки, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст.24 КпШС України (який діяв на час приватизації спірної земельної ділянки), майно, отримане у власність в порядку приватизації, не є спільним сумісним майном подружжя.
Тільки Законом України від 11.01.2011 р. N 2913-VI були внесені зміни до ст. 61 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Згідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців за законом житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців за законом житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Таким чином, до спадкоємців померлого перейшло право власності на земельну ділянку в тій частині, що необхідно для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Оскільки, згідно до державного акту про оправо власності на землю, площа земельної ділянки під будівлями та спорудами складає 0,135 га., до спадкоємців ОСОБА_3 переходить право власності на 0,0675 га., що складає кожному по 0,03375 га.
На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Згідно наданих квитанцій, позивач поніс судові витрати в сумі 171 грн., і ця сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 22,23,24 КпШС України, ст. 70 СК України, ст.ст.370, 372, 1225, 1268, 1261, ЦК України, ст. ЗК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, що складається з: житлового будинку – літ.А; тамбур – літ.а; сарай – літ.Г.; літня кухні – літ.Д; літній душ – літ.Е; вбиральні – літ.Ж; альтанки – літ. «З»;погрібу – літ.Л; огорожі – №1; ворот з хвірткою - №2;огорожі - №4; огорожі- №5; замощення – І; замощення – ІІ в порядку спадкування після батька - ОСОБА_3, померлого 25 липня 2007 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,03375 га., яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та розташована по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після батька - ОСОБА_3, померлого 25 липня 2007 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, що складається з: житлового будинку – літ.А; тамбур – літ.а; сарай – літ.Г.; літня кухні – літ.Д; літній душ – літ.Е; вбиральні – літ.Ж; альтанки – літ. «З»;погрібу – літ.Л; огорожі – №1; ворот з хвірткою - №2;огорожі - №4; огорожі- №5; замощення – І; замощення – ІІ.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, що складається з: житлового будинку – літ.А; тамбур – літ.а; сарай – літ.Г.; літня кухні – літ.Д; літній душ – літ.Е; вбиральні – літ.Ж; альтанки – літ. «З»;погрібу – літ.Л; огорожі – №1; ворот з хвірткою - №2;огорожі - №4; огорожі - №5; замощення – І; замощення – ІІ в порядку спадкування після чоловіка - ОСОБА_3, померлого 25 липня 2007 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1825 га., яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та площею 0,0509 га, яка передана для ведення особистого підсобного господарства і розташована по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області
Визнати за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 0,03375 га., яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та розташована по вул. Партизанська № 77 с. Хутір-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після чоловіка - ОСОБА_3, померлого 25 липня 2007 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 171 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Д.І. Городецький