Справа №22-а-1040/06 Головуючий у 1 інстанції Клопот С.Л.
Категорія 14, 38, Доповідач Оношко Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі Велицькому О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернігівської області , Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України про стягнення невиплаченого щомісячного грошового утримання та зобов"язання проведення доплат до довічного грошового утримання.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
встановила:
У лютому 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом . У позові зазначав, що він з 1979 року працював суддею у Деснянському , Новозаводському судах м. Чернігова та Апеляційному суді Чернігівської області . 01 березня 1996 року пішов у
відставку, йому призначене довічне грошове утримання у розмірі 86%
заробітку судді , який працює на відповідній посаді. Проте довічне
утримання нараховується та виплачується йому в меншому розмірі, ніж
встановлено Законом, тому позивач просить зобов"язати Апеляційний
суд Чернігівської області нараховувати та виплачувати йому щомісячне
грошове довічне утримання з повного розміру заробітної плати
працюючого судді на відповідній посаді з урахуванням надбавок,
встановлених Указом Президента України № 220/200 від 05 березня
2002 року „Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у
зв"язку з додатковим навантаженням "а також зобов"язати ДСА
України провести фінансування Апеляційного суду Чернігівської області
для виплати щомісячного грошового довічного утримання з повного
розміру заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді з
урахуванням надбавок, встановлених названим Указом Президента
України та стягнути невиплачену частку грошового утримання за період з 01 січня 2005 року по 01 листопада 2005 року в сумі 9019 ,56 грн. шляхом списання з відповідного розрахункового рахунку Державного Казначейства України .
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 7 травня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування
рішення суду з підстав порушення норм матеріального права,
невідповідності висновків суду обставинам справи та прийняття нової постанову про задоволення його позову.
Перевіривши матеріали справи в порядку ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді судді Деснянського , Новозаводського судів м. Чернігова та Апеляційного суду Чернігівської області . 01 березня 1996 року був звільнений з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у зв"язку з виходом у відставку, йому призначене довічне грошове утримання в розмірі 86% заробітку судді, який працює на відповідній посаді.
Відмовляючи в позові про нарахування та виплату довічного
утримання з урахуванням надбавок , встановлених Указом Президента
України №220/200 від 05 березня 2002 року „Про деякі заходи
матеріального забезпечення суддів у зв"язку з додатковим
навантаженням", суд правильно виходив з того, що зазначеним Указом
Президента України рекомендовано керівникам судів загальної
юрисдикції встановити суддям надбавку в розмірі до 80 % посадового
окладу з врахуванням доплати за кваліфікаційний клас за наявності
певних умов : виходячи з рівня кваліфікації судді, здійснення ним
додаткових функцій, участі у правовій експертизі нормативно-правових
актів і проектів таких актів, у підвищенні професійного рівня , тощо з
метою заохочення суддів, в межах коштів, передбачених в
державному бюджеті на утримання суддів, не є обов"язковою
постійною надбавкою, позивачеві за час його роботи не
встановлювалася і не виплачувалася, а тому не підлягає включенню до сум довічного грошового утримання судді у відставці.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 195, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів ,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м Чернігів від 17 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.