Справа № 22 а - 412 / 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Волчко А.Я.
Категорія Доповідач Мережко М.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Дьоміної О.О.
Судців - Мережко М.В., Оношко Г.М.
При секретарі -Козак І.А.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м .Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Ходосівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, виконкому Ходосівської сільської ради, 3-я особа ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень Ходосівської сільської ради та виконкому Ходосівської сільської ради про закріплення і передачу у приватну власність земельної ділянки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
Встановила:
У січні 2005 р. позивачка звернулася з позовом в суд про визнання нечинними рішення Ходосівської сільради про передачу у приватну власність ОСОБА_3( померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельної ділянки при АДРЕСА_1, розміром 0,2401 га, та заявила вимоги щодо вказаного будинку.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду м. Києва від05 жовтня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення Ходосівської сільської ради виділені в самостійне провадження.
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просила визнати недійсним рішення виконкому Ходосівської сільської ради від 18 червня 1996 року № 49 „ Про закріплення земельних ділянок жителям АДРЕСА_2 „ лише відносно ОСОБА_3про закріплення за нею 0,2401 га для обслуговування АДРЕСА_1та про визнання недійсним рішення виконкому Ходосівської сільради від 14 жовтня 1997 року № НОМЕР_1 в частині передачі ОСОБА_3 у приватну власність 0,2401 га для обслуговування того ж будинку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 05.листопада 1960 року.
ОСОБА_4 разом із своїм батьком- ОСОБА_5. працювали у ІНФОРМАЦІЯ_2 у 1959 році отримали земельну ділянку по АДРЕСА_3під забудову. Рішенням виконкому Києво-Святошинської райради Київської області від 10 березня 1960 року ОСОБА_5 було дано дозвіл на будівництво жилого будинку. За згодою між батьком та сином - ОСОБА_5. та ОСОБА_4, вони разом почали будувати будинок на два виходи - для сім'ї батька, та сім"ї сина.
У 1964 році, колгоспний двір, під час створення радгоспу, розділився на два самостійних господарства, та були зареєстровані в по-господарській книзі під різними номерами з зазначенням адреси : АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5
За господарством НОМЕР_2по АДРЕСА_5 була закріплена земельна ділянка площею 0,15 га.
У 1974-1976 p.p. змінилася нумерація особового рахунку господарства позивачки зНОМЕР_5 на НОМЕР_6 , після перезакладки господарських книг, але при цьому була загублена літера „ А" будинку АДРЕСА_4, і адреса НОМЕР_6 особового рахунку була вказана АДРЕСА_5
Після смерті чоловіка у 1971 році, ОСОБА_1, позивачка по справі успадкувала належний їм будинок АДРЕСА_5
У 1980 році помер ОСОБА_5., батько ОСОБА_4.
ОСОБА_3 спадкувала за законом після шерті ОСОБА_5. АДРЕСА_4, однак фактично це 1\2 частина будинку АДРЕСА_4, з урахуванням зміни нумерації господарств у 1974 - 1976 p.p.
У 1996 році відповідно рішенню Ходосівської сільради НОМЕР_3 за ОСОБА_3 була закріплена вся присадибна земельна ділянка при АДРЕСА_1розміром 0,2401 га та 0,16 га в урочищі Фіалка. В подальшому урочище Фіалка змінило назву на вул.. Леніна.
Рішенням виконкому Ходосівської сільради № НОМЕР_4 від 14 жовтня 1997 року ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,2401 га при будинку для його обслуговування та 0,16 га в урочищі Фіалка для ведення ОПГ.
Позивачка вважає, що вказаними рішеннями в частині закріплення і передачі в приватну власність ОСОБА_3 всієї земельної ділянки площею 0, 2401 га при будинку НОМЕР_7 порушено її право на земельну ділянку як власника будинку, за яким ще у 1964 році при розподілі будинку на два господарства було закріплено 0,15 га при садибної земельної ділянки із фактичних 0,24 га.
Просила визнати частково недійсними вказані рішення , в частині закріплення за ОСОБА_3 і передачу їй у приватну власність земельної ділянки 0,2401 га при АДРЕСА_1
Про приватизацію ОСОБА_3 всієї земельної ділянки позивачка дізналась вже після смерті ОСОБА_3 із довідки Ходосівської сільради від 15 грудня 2004 року.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2006 р. позовні вимоги задоволені.
Не погоджуючись з постановою суду, 3-я особа ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, посилаючись на її незаконність, та провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Обов"язковою умовою визнання акту недійсним, має бути порушення у зв"язку з прийняттям вказаного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів. Порушень інтересів позивачів при наданні земельної ділянки товариству в ході розгляду справи не встановлено.
Відповідно д ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності і свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог закону , відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про прийняття спірного будинку на облік виконкомом сільської ради, в порядку передбаченому діючим на той момент законодавством.
Відповідно до ст.. 9 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, у 1964 році сім"я ОСОБА_5. та сім"я позивачки ОСОБА_1 були зареєстровані як окремі самостійні господарства, отримали номери 366 таНОМЕР_5 в погосподраських книгах за адресою АДРЕСА_4та АДРЕСА_5. Згідно виписки із по господарських книг за господарствомНОМЕР_5 була закріплена земельна ділянка в розмірі 0,15 га із наявних 0,24 га.
Після смерті ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_1 успадкувала належний їм будинок по АДРЕСА_5 , що підтверджено свідоцтвами про право власності на 1\2 частину як на дружину, що пережила чоловіка, і на 1\2 частину як спадкоємця за законом.
При перезакладці погосподарських книг у 1974-1976 роках змінилася нумерація особового рахунку господарства сім"ї позивачки з номераНОМЕР_5 на номер НОМЕР_6. Тоді ж була загублена літера „ А" будинку АДРЕСА_4 і адреса особового рахунку № НОМЕР_6 вказана АДРЕСА_4
ОСОБА_3 , оформляючи спадщину, після померлого ОСОБА_5., спадкувала за законом одноособово будинок АДРЕСА_4, а фактично це 1\2 частина будинку по АДРЕСА_4
У 1996 році відповідно рішенню Ходосівської сільради НОМЕР_3 за ОСОБА_3 була закріплена вся присадибна земельна ділянка при АДРЕСА_1розміром 0,2401 га та 0,16 га в урочищі Фіалка. В подальшому урочище Фіалка змінило назву на вул.. Леніна.
Рішенням виконкому Ходосівської сільради № НОМЕР_1 від 14 жовтня 1997 року ОСОБА_3 передано у приватну власність 0,2401 га при будинку для його обслуговування та 0,16 га в урочищі Фіалка для ведення ОПГ.
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку, що вказаними рішеннями в частині закріплення і передачі у власність ОСОБА_3 всієї земельної ділянки площею , 2401 га при будинку НОМЕР_7 по АДРЕСА_4 порушено право позивачки на земельну ділянку як власника будинку, за яким ще в 1964 році при розподілі будинку на два господарства було закріплено 0,15 га при садибної ділянки із фактичних 0,24 га.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.160, 195,196,198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-Ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Kиєво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2006 p. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.