1 інстанція

Справа № 2-1529/2011

№ 2/2702/251/12

Категорія № 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого-судді Лугвіщик А.М.

при секретарі Драчук К.М., Гуменюк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1, третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 Мінаєвича про визнання договорів поруки недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології майбутнього», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»про визнання договору кредиту недійсним,

в с т а н о в и в:

ПАТ «Укрсоцбанк»звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ «НВП «Технології майбутнього», ОК «ЖБТ «Стандарт»про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 308 471 грн. 46 коп., з яких: -поточна заборгованість за кредитом -100 848 доларів США (799 311, 16 грн.);

- поточна заборгованість за відсотками -1 388, 25 доларів США ( 11 003, 13 грн.);

- прострочена заборгованість за кредитом - 18 144 доларів США (143 807, 53 грн.);

- прострочена заборгованість за відсотками -25 313, 40 доларів США (200 631, 48 грн.); - пеня за несвоєчасне повернення кредиту -20 803, 51 грн.,

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків -28 986, 84 грн.;

- штраф за порушення умов п.п. 3.3.4., 3.3.7., 3.3.8. Кредитного договору -13 112, 43 доларів США (103 927, 81 грн.), мотивуючи тим, що 08.09.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір кредиту № 945/08-897, згідно якому відповідач ОСОБА_1 отримав від позивача кредит у розмірі 120 000 доларів США на умовах строковості і погашення кредиту не пізніше 10 серпня 2018 року, на умовах виплати 14 % річних щомісячно. Зобов»язання за Договором кредиту не виконуються відповідачами. Наданий Позичальнику кредит забезпечений: порукою ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього», про що 08.09.2008 року укладений Договір поруки № 945/08-897.П-1; порукою ОК «Житлово-будівельне товариство «Стандарт», про що 08.09.2008 року укладений Договір поруки №945/08-897.П-2.

ОК «ЖБТ «Стандарт»звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання договорів поруки № 945/08-897.П.1 та № 945/08-897.П.2 від 08.09.2008 року недійсни ми, мотивуючи тим, що голова кооперативу «Стандарт»ОСОБА_2 без повноважень підписав договір поруки про виконання кредитних зобов»язань. Відносно нього була порушена кримінальна справа, отримання кредиту у Банку встановлені у Постанові Ленінського районного суду м. Севастополя у кримінальній справі № 1-581/2011. Дії голови кооперативу не відповідають Статуту кооперативу. Голова кооперативу відповідно до норми ст. 16 Закону України «Про кооперацію»повинен надати протокол, який уповноважив його розпорядитись майном кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Кооператив не отримав гроші від кредитного договору на будівництво квартир. Реальні наслідки, які передбачені кредитним договором між ОСОБА_1 та Банком, для кооперативу не настали.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним Договору кредиту № 945/08-897 від 08.09.2008 року, укладеного між ним та АКБ соціального розвитку в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк»/нині ПАТ «Укрсоцбанк»/, мотивуючи тим, що Позичальник особисто документи Банку не надавав, доручення нікому не давав. Він не надав у Банк заяву про відкриття рахунків згідно п.3.1.1 договору, картку із зразками підписів не писав, зразки його підпису повноважний робітник банку не засвідчував. Додаткових угод та договір страхування не укладав. Він не звертався за оцінкою майнових прав, які записані в п. 1.3.1.1, 1.3.1.2 кредитного договору, не уповноважував це роботи третю особу. Фактично гроші йому не були надані. Банк не мав право на перерахунок грошей у сумі 600 000 грн. ОК «ЖБК «Стандарт»не мали підстав для отримання грошей від його імені у розмірі 600 000 грн. На момент отримання кредиту ТОВ «НВП «Технології майбутнього» було неплатоспроможно. Його, як позичальника, було обмануто, з боку Банку та голови кооперативу ОК «ЖБТ «Стандарт»ОСОБА_2, це є удаваним правочином, яким сторони приховують інший правочин. Цей факт підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 30.05.2011 року у кримінальній справі відносно ОСОБА_3, який за спільною змовою скоїв злочин: в період з 08.09.2008 року по 06.10.2008 року надали фіктивні відомості банку з метою отримання кредиту, внаслідок чого він /ОСОБА_1./ уклав кредитний договір з банком. Його не повідомили про валютний ризик. Відповідно до вимог ч.3 ст. 215, ст. 230 ЦК України кредитний договір є недійсним.

У ході судового розгляду судом відповідно до вимог ст. 37 ЦПК України проведена заміна позивача АКБ соціального розвитку в особі Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк»на ПАТ «Укрсоцбанк».

У судовому засіданні представник ПАТ «Укрсоцбанк»первісний позов підтримала і просила задовольнити, у задоволенні зустрічних позовів просила відмовити. Пояснила суду, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, оскільки ним поданий позов у січні 2012 року щодо визнання недійсним кредитного договору від 08.09.2008 року. Грошові кошти за кредитним договором були перераховані на рахунок ОК «ЖБТ «Стандарт», були виконані усі суттєві умови для перерахування коштів згідно п. 2.1, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1.1 Кредитного договору. Обставини, які встановлені у кримінальній справі, ніяким чином не спростовують факт отримання кредита позичальником. Недопустиме застосування ст. 230 ЦК України, оскільки зі сторони банку не було ніякого обману, усі суттєві умови були роз»яснені банком. Валюту кредиту позичальник вибрав самостійно. ОК «ЖБТ «Стандарт»безпідставно заявлені вимоги щодо визнання недійсним договору поруки, укладеного між Банком, ОСОБА_1 та ТОВ «НВП «Технології майбутнього», оскільки не являються стороною договору.

Представники ОК «ЖБТ «Стандарт»підтримали зустрічні позовні заяви, у задоволенні первісного позову просили відмовити. Пояснили суду, що протокол майнової поруки підписаний секретарем загальних зборів, яка не член кооперативу, а загальні збори членів кооперативу не проводились; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не являлись членами кооперативу на момент майнової поруки; голова кооперативу ОСОБА_2 діяв без належних повноважень; будівельні роботи на кредитні гроші ОСОБА_1 не виконувались, відсутні будь-які відомості про будівництво; гроші ОСОБА_1 у день отримання кредиту були отримані головою кооперативу ОСОБА_2 Банк пропустив строк позовної давності на стягнення сум з ОК «ЖБТ «Стандарт»за договором поруки відповідно до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України. Провадження у даній справі за первісним позовом необхідно закрити, оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру отриманий Кримським республіканським філіалом АКБ «Укрсоцбанк»код ЄДРПОУ 09324017 у реєстрі не знайдено. Дії голови кооперативу не відповідають Статуту кооперативу та Закону України «Про кооперацію». Постановами Ленінського районного суду м. Севастополя від 22.02.2012 року та від 31.05.2012 року встановлені умисні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виразились в наданні у банківську установу завідомо фіктивні документи для отримання ОСОБА_1 кредиту. ОСОБА_1 не займався підприємницькою діяльністю, не отримував доходів, усі документи, надані ним для банку, виконані не ним, що стверджує про те, що ОСОБА_1 не мав можливості погасити кредит, а кооператив не займається погашенням кредитів членів кооперативу, це не відповідає його статутній діяльності. Гроші на руки ОСОБА_1 не видавав Банк, конвертуванням валюти ОСОБА_1 не займався.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав зустрічні позовні заяви, у задоволенні первісного позову просив відмовити. Пояснив суду, що він 5 років працював в ОК «ЖБТ «Стандарт», за проханням ОСОБА_3 погодився на оформлення кредиту на його ім»я. Він підписував кредитний договір, договори поруки, заяву на видачу грошей. Підприємницькою діяльністю він ніколи не займався, на нього оформили ці документи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які й зобов»язувались погашати кредит, він же такої можливості на мав і немає. Ціль кредиту -будівництво квартир, його прийняли в члени кооперативу і пообіцяли в отриманні 2-х квартир.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, представник відповідача за первісним позовом ТОВ «НВП «Технології майбутнього»у судове засідання не з»явились, причини їх неявки суду невідомі.

Відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність нез»явившихся осіб.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали даної справи, кримінальної справи відносно ОСОБА_2, суд приходить до наступного.

08.09.2008 року між сторонами у справі -Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк»( нині ПАТ АБ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 - був укладений Договір кредиту № 945/08-897, згідно якому ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 120 000 доларів США строком до 10.08.2018 року з оплатою 14 % річних щомісячно.

08.09.2008 року між сторонами у справі -АКБ СР «Укрсоцбанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технології майбутнього»та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 945/08-897.П.1.

08.09.2008 року між сторонами у справі -АКБ СР «Укрсоцбанк», Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 945/08-897.П.2.

Указаними договорами забезпечується виконання Позичальником ОСОБА_1 кредитних зобов»язань перед ПАТ «Укрсоцбанк»за Договором кредиту № 945/08-897 від 08.09.2008 року.

Згідно п.1.2 Договору кредиту ціль кредиту: інвестування в будівництво нерухомості.

Згідно протоколу загальних зборів від 27.08.2008 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени кооперативу ОК «ЖБТ «Стандарт».

Мета кооперативу - поліпшення житлових умов та забезпечення житлом членів Кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартиних житлових будинків за власні кошти членів Кооперативу, у тому числі за допомогою банківського кредиту, інших коштів, а також подальшої спільної експлуатації споруд загального користування, …

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання пп. 1,2,3,5,6 ст. 203 ЦК України є підставою для недійсності правочину (ст.215 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вони встановлюються наступними нормативно-правовими актами: 1) Цивільним Кодексом України (статті 1048-1052, 1054); 2) Господарським Кодексом України (ст. 345); 3) Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (ст. 6). Відповідно до них істотними умовами кредитних договорів виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, гарантії забезпечення виконання цих умов і відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Відповідно до ст. 50 ЦК України: «державна реєстрація фізичної особи-підприємця з видачею відповідного свідоцтва є необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності». Надаються їх нотаріально посвідчені копії або копії, видані органом, який провів відповідну реєстрацію.

Чинним законодавством дозволяється також надання кредиту шляхом перерахування на рахунки контрагентів позичальника. У даному випадку позичальник несе відповідальність, що витікає із підписаного ним кредитного договору.

У даному випадку позивачами за зустрічними позовами не надані докази того, що Банк ввів в оману ОСОБА_1 при укладенні договору кредиту. В обов»язки Банку при укладенні договору кредиту не входить перевірка законності наданих як Позичальником, так і поручителями документів, зокрема законності протоколу загальних зборів кооперативу про фінансове поручительство, документів щодо підприємницької діяльності ОСОБА_1, хто саме займався конвертуванням валюти за договором кредиту і т.д. Як вбачається з Постанов Ленінського районного суду м. Севастополя від 22.02.2012 року та від 31.05.2012 року своїми умисними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали у банківську установу завідомо фіктивні документи для отримання ОСОБА_1 кредиту. Даний факт свідчить про те, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ввели в оману ОСОБА_1. ПАТ «Укрсоцбанк»не знаходиться у кредитних правовідносинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як фізичними особами, і не мають до них права вимоги за умовами договору Кредиту та договорів поруки.

Посилання представників ОК «ЖБТ «Стандарт» на той факт, що Банком порушені порядок укладання договору та порядок його виконання (а саме: Позичальник особисто документи Банку не надавав, доручення нікому не давав, не надав у Банк заяву про відкриття рахунків згідно п.3.1.1 договору, картку із зразками підписів не писав, зразки його підпису повноважний робітник банку не засвідчував; додаткових угод та договір страхування не укладав; не звертався за оцінкою майнових прав, які записані в п. 1.3.1.1, 1.3.1.2 кредитного договору, не уповноважував це роботи третю особу; фактично гроші йому не були надані і т.д.) ніяким чином не являються підставою для визнання недійсним кредиту та договорів поруки, оскільки згідно досліджених у ході судового слідства матеріалів вбачається, що сторонами за кредитним договором були досягнуті усі зазначені вище істотні умови договору, зокрема сума кредиту була отримана згідно умов спірного договору кредиту, який був підписаний Позичальником. Крім цього, ОСОБА_1 не заперечує факт підписання ним кредитного договору, договорів поруки та інших документів як в банку, так і у нотаріуса, підтверджує факт того, що йому було відомо про реєстрацію його, як підприємця, і підписання ним документів щодо підприємницької діяльності.

Судом не встановлений факт порушень зі сторони працівників Банку при здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Згідно п. 2.1 та п. 2.2 договору кредиту № 945/08-896 надання кредиту проводиться шляхом перерахування Кредитором кредитних коштів в іноземній валюті з позичкового рахунку Позичальника на поточний рахунок Позичальника та перерахуванням їх на поточний рахунок ОК «ЖБТ «Стандарт». Моментом (днем) надання Кредиту вважається день списання з позичкового рахунку Позичальника коштів в сумі Кредиту згідно данного Договору. У зв»язку з чим, Банк і не зобов»язувався видавати грошові кошти за договором кредиту на руки ОСОБА_1, грошові кошти у повному обсязі були перераховані на рахунок ОК «ЖБТ «Стандарт». Не використання кредиту за цільовим призначенням також не являється підставою визхнання недійсним кредитного договору. Крім цього, згідно Висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в м. Севастополі № 04 від 17.03.2011 року ( з матеріалів кримінальної справи) неможливо визначити яким чиномбули використані грошові кошти, отримані на рахунок ОК «ЖБТ «Стандарт»за договором кредитування між АКБ СФ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні.

Відповідно до ст. 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов»язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті.

Ст. 47 та 49 цього Закону визначаються операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини в сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет КМ України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст. 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленному порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов»язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії не суперечить вимогам чинного законодавства України.

У даному випадку Банк має відповідний дозвіл на здійснення валютних операцій.

Твердження ОСОБА_1 про те, що в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу настане, безпідставні. Позивачами за зустрічними позовами не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи зі змісту ст.. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ( ст.. 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

З аналізу ст. 553 ЦК України вбачається, що порука - це договір, за яким до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається.

Порука віднесена до зобов'язально-правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов'язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов'язальної вимоги. Порука є додатковим зобов'язанням, що виникає на підставі договору. Вона покликана забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання. Як така порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За кредитним договором від 08.09.2008 року, укладеним до 10 серпня 2018 року, позичальник з жовтня 2008 року припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту, а пред'явлена банком 13.01.2009 року вимога про дострокове повернення частини позики до двох поручителів, тобто в межах встановленого законом шестимісячного строку, свідчить про те, що порука поручителів не припинилася.

Не можуть бути прийняті до уваги твердження представників ОК «ЖБТ «Стандарт»про те, що укладені договори поруки не відповідають статутним цілям товариств. Так, на момент укладення правочину сторони не могли знати, чи буде він відповідати статутним цілям і приносити прибуток. Це може виявитися лише в ході виконання правочину, тому визнання правочину недійсним з цих підстав суперечить самій сутності недійсності правочину та нормам чинного законодавства.

Крім того, стаття 79 Цивільного кодексу прямо не вказує на те, що правочини можуть бути визнані недійсними, якщо вони суперечать статутним цілям товариства, тому посилання на неї як на підставу визнання правочину недійсним є безпідставним.

Не знайшли у судовому засіданні підтвердження доводи ОСОБА_1 про недійсність договору кредиту відповідно і до норм ст. 229, 233-236 ЦК України.

Отже, зустрічні позовні вимоги безпідставні і в їх задоволенні необхідно відмовити. Первісний позов ПАТ «Укрсоцбанк»підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно наданого розрахунку сума заборгованості за кредитним договором складає 1 308 471 грн. 46 коп., з яких:

-поточна заборгованість за кредитом -100 848 доларів США (799 311, 16 грн.);

- поточна заборгованість за відсотками -1 388, 25 доларів США ( 11 003, 13 грн.);

- прострочена заборгованість за кредитом - 18 144 доларів США (143 807, 53 грн.);

- прострочена заборгованість за відсотками -25 313, 40 доларів США (200 631, 48 грн.);

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 20 803, 51 грн.,

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків -28 986, 84 грн.;

- штраф за порушення умов п.п. 3.3.4., 3.3.7., 3.3.8. Кредитного договору -13 112, 43 доларів США (103 927, 81 грн.).

Суд вважає за необхідне у задоволенні штрафу за прострочення кредиту та відсотків відмовити, оскільки у даному випадку за невиконання умов кредитного договору передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені, яка розрахована і підлягає стягненню. Розрахована сума штрафу потягне подвійне стягнення, що суперечить вимогам дійсного законодавству.

Таким чином, стягненню на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК»підлягає заборгованість у розмірі 1 204 543 грн. 65 коп., з яких:

-поточна заборгованість за кредитом -100 848 доларів США (799 311, 16 грн.);

- поточна заборгованість за відсотками -1 388, 25 доларів США ( 11 003, 13 грн.);

- прострочена заборгованість за кредитом - 18 144 доларів США (143 807, 53 грн.);

- прострочена заборгованість за відсотками -25 313, 40 доларів США (200 631, 48 грн.); - пеня за несвоєчасне повернення кредиту -20 803, 51 грн.,

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків -28 986, 84 грн.

У решті первісного позову необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом у солідарному порядку підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн., а всього -1 820 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 57,60, 81,88, 179, 213-218, 292-295 ЦПК України, ст. 203, 215, 230, 524, 526, 527 530, 534, 536, 548, 553, 559, 575, 611, 612, 625, 629, 652, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

Р І Ш И В :

Позов ПАТ «Укрсоцбанк»задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології майбутнього», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»на користь Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»заборгованість за Договором кредиту № 945/08-897 від 08 вересня 2008 року у розмірі 1 204 543 грн. 65 коп., з них:

- поточна заборгованість за кредитом -100 848 доларів США (799 311, 16 грн.);

- поточна заборгованість за відсотками -1 388, 25 доларів США ( 11 003, 13 грн.);

- прострочена заборгованість за кредитом - 18 144 доларів США (143 807, 53 грн.);

- прострочена заборгованість за відсотками -25 313, 40 доларів США (200 631, 48 грн.);

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 20 803, 51 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом -28 986, 84 грн..

У решті позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1, третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів поруки недійсними в і д м о в и т и.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології майбутнього», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»про визнання договору кредиту недійсним в і д м о в и т и.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології майбутнього», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство «Стандарт»на користь ПАТ «Укрсоцбанк»судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн., а всього -1 820 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено в Севастопольський апеляційний суд через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. У разі постановлення рішення у вісутність особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено власноручно в єдиному екземплярі.

Головуючий-суддя: підпис

Вірно: Рішення не набуло чинності.

Суддя Гагарінського районного суду

М. Севастополя А.М.Лугвіщик