Справа № 437/5442/12
Провадження № 437/5442/12
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2012 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді -ПорошиноїО.О.,
при секретарі–Ноздріній Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Синельникове адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора Дорожньо-патрульної служби Роти дорожньо-патрульної служби м.Дніпропетровськ прапорщика міліції Топчій Івана Сергійовича, Відділу Державної автомобільної інспекції Управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в м.Дніпропетровськ про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 24.10.2012 року звернулася до Синельниківського міськрайонного суду з адміністративним позовом до інспектора дорожньої патрульної служби роти ДПС м.Дніпропетровськ прапорщика міліції Топчій Івана Сергійовича та ВДАІ УДАІ Головного Управління міністерства внутрішніх справ України у м.Дніпропетровськ з вимогами про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що постановою АЕ1 №353108 від 12 жовтня 2012 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1. ст.122 КУпАП її було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до вищезазначеної постанови, ОСОБА_212.10.2012 року о 12.30 годині, керуючи автомобілем Форд, номерний знак НОМЕР_1 у м.Дніпропетровську на вулиці Запорізьке Шосе ТЦ «Дафі», проїхала пішохідний перехід на якому знаходилися пішоходи, не зупинившись та не зменшивши швидкість, чим створила перешкоду для руху пішоходів та допустила адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач вказала, що у постанові відповідача навіть не зазначено за результатами розгляду яких матеріалів вона винесена, вказано лише, що до постанови додається протокол № 440627.
Згідно до ч.1 ст.122 КУпАП притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання постанови органами державної виконавчої служби з позивача буде стягнуто подвійний штраф у розмірі 680 грн.
Позивач вважає, що постанову винесено незаконно, тому вона підлягає скасуванню з наступних підстав.
12.10.2012 року позивач дійсно рухалася в зазначений час по вул..Запорізьке Шосе в районі ТЦ «Дафі» в м.Дніпропетровську, однак правил дорожнього руху не порушувала, перешкод іншим учасникам дорожнього руху або пішоходам не чинила. Як доказ зазначеної обставини, є те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні пояснення будь-яких потерпілих чи свідків, які б могли підтвердити цей факт, хоча все відбувалося в людному місці з великою кількістю учасників дорожнього руху та пішоходів. Коли ж позивач звернула на цю обставину увагу працівника ДАІ, а також заявила про бажання при розгляді справи мати адвоката ОСОБА_4,інспектор ДПС розлютився, став неповажно ставитися до неї, що мало вираз у поведінці та висловлюваннях працівника ДПС. Також на початку бесіди на запитання, який розмір штрафу передбачено санкцією статті, інспектор ДПС відповів 250 грн., а потім сума штрафу виросла до максимальної - 340 грн.
Позивач зазначила, що відповідач при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення мав керуватися доказами по справі встановленими статтею 251 КУпАП. Однак, як вбачається, матеріали по зазначеній справі складені з одного протоколу про адміністративне правопорушення , складеного прапорщиком міліції Топчій І.С., який розглянувши винесений ним протокол виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідачем не було роз»яснено позивачу дію ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, які він не знав, тому неправильно і застосовував, порушивши права позивача передбачені зазначеними нормами статей.
Відповідно до ст.19 Конституції України, посадова особа органу державної влади -яким є інспектор ДПС, який складв протокол про адміністративне правопорушення, має діяти виключно у межах, способом і у порядку прямо передбаченим законом України. Як вбачається із зазначеного, постанова АЕ1 №353108 в справі про адміністративне правопорушення, а також засоби отримання доказів щодо адміністративного порушення виконані з порушенням норм діючого законодавства, є неприпустимими з точки зору Конституції та законодавства України.
Позивач просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 353108 від 12.10.2012 року. Провадження у адміністративній справі закрити.
Позивач в судове засідання не з»явилася, але до початку слухання справи надала суду письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без її участі, у зв»язку з напруженим робочим графіком.
Відповідачі в судове засідання не з"явилися, хоча про дату слухання справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 128 КАСУ, у разі неприбуття відповідача-суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.
Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності всі матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення Серії АЕ1 № 353108 від 12.10.2012 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.3).
Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст.255 КУпАП.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При накладанні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом"якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно зі ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відсутні посилання на будь-які фактичні дані, на підставі яких було встановлено наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_2 в його вчиненні у постанові про адміністративне правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 12.10.2012 року не відповідає положенням ч.2 ст. 279 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1№ 440627 від 12 жовтня 2012 року вбачається, що 12.10.2012 року о 12.25 год водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Форд н/з НОМЕР_1 в м.Дніпропетровськ на вул.. Запорізьке Шосе ТЦ Даф, проїхала нерегульований пішохідний перехід на якому знаходилися пішоходи, не зупинившись та не зменшивши швидкість, чим створила перешкоди для руху пішоходів, чим порушила вимоги п.18.1. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.4).
Відповідно до ст..280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення обставини, передбачені ст.280 КупАП не з»ясовані.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам ст.ст. 283 та 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачем були надані пояснення, згідно яких вона не порушувала правила дорожнього руху та просила щоб захист її прав здійснював адвокат ОСОБА_4 Не зважаючи на те, що згідно ст.251 КУпАП доказами по справі є також пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності, у постанові, прийнятій інспектором ДПС Топчій І.С., не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу, що ставить під сумнів наявність вини позивача у вчиненні правопорушення. Свідків правопорушення, або ж потерпілих від правопорушення не встановлено та не допитано. Клопотання ОСОБА_2 щодо надання їй права на захист відповідачем до уваги не прийнято. В контексті викладеного слід навести норму ст.62 Конституції України, яка є нормою прямої дії і визначає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог с.7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Крім того, постанова складена з порушенням чинного законодавства, зокрема у частині повноти та об'єктивності дослідження обставин правопорушення (ст. 245 КУпАП). З постанови вбачається, що інспектор ДПС служби РДПС м.Дніпропетровськ прапорщик міліції Топчій І.С. при її прийнятті керувався ч.6 ст.258, ст.14-1 КУпАП. Але, згідно Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 року дані положення визнані неконституційними.
Згідно вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства "в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову".
Правомірність прийняття оскарженого рішення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у суді не доказана.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав,свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення розглянута відповідачем за відсутності належного доказу та постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, винесена без достатньої правової підстави, тобто не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на це, оцінюючі усі досліджені докази у їх сукупності та враховуючи відсутність у постанові та протоколу належних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що в свою чергу тягне за собою неправомірність дії, вчиненої посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення , суд вважає необхідним постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 Сергіївни- скасувати.
Що стосується позовних вимог в частині скасування постанови за відсутністю в діях позивача складу зазначеного правопорушення та закриття провадження по адміністративній справі відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, то дані вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, ч.1 ст.246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах ( посадовими особами ), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ч.1 ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція ) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення : про порушення правил дорожнього руху ( частини перша та друга ст.122 ).
Частиною 2 п. 3 ст.222 КупАП передбачено, що від імені органів внутрішніх справ (міліції ) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою і другою ст.122 -працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Отже, КАС України не передбачено судового порядку розгляду питання щодо закриття провадження по адміністративній справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки дані питання відносяться до компетенції органів ДАІ МВС України, в провадженні яких знаходяться справи про адміністративні правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
На підставі викладеного та ст.ст.222, 245, 246, 251,279,280 КУпАП, керуючись ст.ст. 3,9, 69,70-71, 86, 159, 160, 161, 162, 167, 171-2 КАСУ України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії АЕ1 № 353108 від 12 жовтня 2012 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 - скасувати.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: О. О. Порошина