УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня «24» дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого - Склярова В.М.
Суддів - Тєрєнт 'євої Н.М., Куртлушаєва І.Д.
за участю прокурора - Бородіної І.Т.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу а апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006г., за яким
ОСОБА_1, раніше судимого: 05 липня 1996 р.
Євпаторійським міським судом АР Крим за ст. 229-6ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі; 21 жовтня 1998 р. Євпаторійським міським судом за ст.ст. 140 ч.2, ч.З, 42 КК України до 4 років позбавлення волі, 02 серпня 2002 р. Євпаторійським міським судом за ст. 185 ч.З КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 22 липня 2005 р. умовно-достроково на 1 рік 10 днів.
засуджено за ст. 187 ч. З КК України до 9 позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. На підставі ст. 71 УК України частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Євпаторійського міського суду від 02.08.2002 р. і остаточне покарання визначено у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 730 грн.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 07 жовтня 2005 р. о 07:10 год. за попередньою змовою з двома не встановленими слідством особами, надівши на голову маски з тканини, щоб приховати свою зовнішність, проникли в квартиру АДРЕСА_1, скориставшись тим, що двері не були замкнуті на ключ, і напали на господиню квартири ОСОБА_2. Один з нападаючих ударив її металевими дверима по нозі, перешкодивши тим самим вибігти з квартири, а потім нападаючі повалили
ОСОБА_2 на підлогу і стали завдавати удари руками, заподіявши тілесні ушкодження середнього ступіню тяжкості. ОСОБА_1 та двоє не встановлених осіб зв'язали ОСОБА_2 скотчем, подавивши її волю до опору і позбавивши можливості
Справа №11-1797 Головуючий в 1 інст. Шилова Є.М.
Категорія ст. 187 ч.З КК України Доповідач Тєрєнтєва Н.М.
залишити квартиру, загрожуючи її життю і життю її малолітньої онуки ножем і предметом, схожим на пістолет, заволоділи майном ОСОБА_2: мобільним телефоном «Самсунг Е-330», вартістю 1100 грн., мобільним телефоном «Сименс А-52», вартістю 600 грн., золотими сережками, вартістю 500 грн., золотим годинником, вартістю 600 грн. і іншими прикрасами, а також грошима в сумі 1000 грн. і 1000 доларів США, що по курсу НБУ складає 5050 грн., а всього заподіяли матеріальний збиток на суму 16380 грн.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснивши, що злочину не скоював, знайдені у нього телефон і ювелірні вироби він купив у незнайомого чоловіка.
Із значення апеляції виходить, що засуджений ОСОБА_1 ставить питання про необгрунтоване засудження його за ст. 187 ч.З КК України і скасування у зв'язку з цим вироку. Свої доводи мотивує тим, що висновки суду засновані на припущеннях, його винність нічим не підтверджується.
У доповненні до апеляції ОСОБА_1 вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, досудове і судове слідство проведено однобічно і неповно, із звинувачувальним ухилом. В обґрунтовування своїх доводів указує, що:
- не доведено здійснення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки не встановлено інших двох осіб;
не допитані особи, чиї свідчення могли істотно вплинути на результат справи;
опис злочинця потерпілої ОСОБА_2 в суді суперечить опису свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на досудовому слідстві і не відповідає його віку і зовнішнім даним(л.д. 255, 52-55);
свідчення потерпілої про те, що саме він завдавав їй удару однією рукою, тримаючи в інший ніж, необ'єктивні, оскільки у нього тільки одна робоча рука;
телефон «Самсунг» і золоте кільце не може бути доказами його винності, оскільки він ці речі купив у невідомої особи, а потім подарував своїй дівчині;
свідчення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що у нього був ще і телефон Сіменс А 52 не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не підтверджують, що це саме телефон потерпілої, крім того, вони необ'єктивні, написані під диктовку працівників міліції;
свідчення опреативного працівника ОСОБА_8 також не можуть бути визнані допустимим доказом, оскільки дана оперативна інформація нічим іншим не підтверджується;
його свідчення про те, що гроші були одержані їм в спадок нічим не спростовані;
його впізнання свідком ОСОБА_3 було проведено з порушеннями норм КПК України;
відрізок скотча не може бути доказом по справі згідно висновку експерта (л.д. 101);
Крім того, йому не була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи і аудіозаписом судового процесу, порушено право на захист, оскільки не надавалися побачення з адвокатом. Покарання судом призначено надмірно суворе, неправильно вказана характеристика його особи, конкретні обставини справи.
На вирок була подана також апеляція адвокатом ОСОБА_9 в інтересах засудженого, яку ОСОБА_1 відкликав.
Заслуховуючи доповідача, думка прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і доводи, висловлені в скарзі, колегія судців вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Винність засудженого ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч.З КК України при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних по справі і перевірених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку.
Свідченнями потерпілої ОСОБА_2 про те, що 07 жовтня 2005 р. до неї додому увірвалися троє чоловіків в масках, вона спробувала вийти з квартири, але їй придавили дверима ногу і затягнули в кімнату, ударили по голові і обличчю, зв'язали скотчем, в руках у нападаючих вона бачила ніж і предмет, схожий на пістолет, їй загрожували відрізати пальці, якщо вона не віддасть гроші і цінності. Гї трирічну онуку відвели в іншу кімнату і зняли з неї золоті сережки. Потім в квартиру спробувала ввійти її невістка ОСОБА_10, але нападаючі пішли. В результаті нападу у неї були викрадені гроші і цінності, всього на суму 16380 грн. Пояснила також, що один з нападаючих був схожий на ОСОБА_1 статурою та зрістом, але обличчя вона його не залам ятала, оскільки він був в масці.
Доводи засудженого про те, що опис зовнішності нападаючого потерпілої необ'єктивний, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки потерпіла пояснила, що запам'ятала одного з нападаючих за статурою і зрістом, які співпадають із зовнішністю засудженого.
Свідченнями потерпілої ОСОБА_10, що підтвердила, що того дня вона зайшла до свекрухи забрати дочку, але не могла відкрити двері, оскільки вона була замкнута зсередини, в цей час вийшли троє чоловіків в масках, в руках у одного з них був ніж, він ударив її двічі по голові рукою. Коли вона увійшла до квартири, ОСОБА_2 була зв'язана скотчем, речі в квартирі розкидані.
Свідчення потерпілих об'єктивно підтверджуються заявою ОСОБА_10 від 07 жовтня 2005 р. про вчинений на неї напад трьома невідомими чоловіками (а.с. 5), а також протоколом огляду місця події від 07 жовтня 2005 р. і фототаблицею до нього ( а.с. 6-8).
Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 є тілесні ушкодження середнього ступіня тяжкості (а.с. 116-117).
Свідчення свідка ОСОБА_3 узгоджуються з приведеними вище свідченнями потерпілих. Він також пояснив, що коли троє чоловіків вибігли на вулицю, вони були в масках, двоє з них були на зріст близько 180 см, третій - нижче, трохи менший.
Описи нападаючих, дані потерпілими ОСОБА_2, ОСОБА_10, свідком ОСОБА_3 узгоджуються між собою, розрізняючись лише в деталях, що пояснюється тим, що люди були в масках, запам'ятати їх конкретні прикмети, а також визначити точно вік не представлялося можливим. Проте, вказані прикмети дозволяють скласти об'єктивний опис зовнішності ОСОБА_1, зростом близько 170 см, середньої статури, яка відповідає дійсності.
Зі свідчень свідка ОСОБА_11 виходить, що 07 жовтня 2005 р. близько 09:00 год. на мікроринку по вул. Короленко в м. Євпаторії вона купила у ОСОБА_1 за 300 грн. мобільний телефон «Самсунг Е-330» в корпусі сріблястого кольору. Також він показував їй телефон «Сіменс А 52» сірого кольору, пропонував купити, але вони з чоловіком відмовилися. Пізніше вона дізналася, що телефон крадений і видала його працівникам міліції.
Аналогічними свідченнями свідка ОСОБА_11
Свідчення свідків ОСОБА_11 об'єктивно підтверджуються протоколами добровільної видачі ОСОБА_11 вказаного телефону (а.с. 71-72), а також розпискою потерпілої ОСОБА_2 про отримання телефону, що належить їй (а.с. 79).
Свідчення свідків ОСОБА_11 про час придбання ними мобільного телефону у ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, згідно яких ОСОБА_1 заволодів телефоном 07 жовтня 2005 р. близько 08:00 год., а вже о 09:00 год. того ж дня продав його ОСОБА_11, у зв'язку з чим неспроможні доводи засудженого про те, що він придбав телефон у невідомої особи, оскільки після скоєнного злочину пройшов дуже короткий час. за який це зробити було неможливо.
З цієї ж причини неспроможними є і доводи засудженого про те, що золоте кільце, викрадене у потерпілої, він також придбав у невідомої особи, оскільки ОСОБА_1 не називає конкретну особу, час і обставини придбання ним даних речей.
Свідок ОСОБА_5, що проживала разом з ОСОБА_1 пояснила, що він приблизно в десятих числах жовтня 2005 р. дав їй покористуватися мобільним телефоном «Сіменс А-52» сірого кольору, який потім продав. В середині жовтня 2005 р. подарував їй золоте кільце, яке згодом продала її подруга ОСОБА_12.
Свідчення свідка ОСОБА_5. підтвердили свідки ОСОБА_7, яка бачила у ОСОБА_6 мобільний телефон «Сіменс» сірого кольору, а також свідок ОСОБА_12, чиї свідчення були досліджені судом в порядку ст. 306 УПК України, яка ходила з ОСОБА_13 на колгоспний ринок і там продала вказане золоте кільце чоловіку по імені ОСОБА_14.
Неспроможними є доводи апелянта про необ єктивність свідчень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що вони бачили у нього другий викрадений мобільний телефон «Сименс» сірого кольору, оскільки ці свідчення послідовні, логічно узгоджуються між собою, крім того, їх підтвердила також свідок ОСОБА_11, яка також бачила у ОСОБА_1 вказаний телефон. Крім того, вказані свідки є особами, не зацікавленими в результаті справи, більш того, свідок ОСОБА_5 проживала спільно з ОСОБА_1, тому причин для обмови свідком засудженого колегія суддів не вбачає.
Свідченнями свідка ОСОБА_13 підтверджується, що в жовтні 2005 р. він був з ОСОБА_6 на колгоспному ринку, вона зайшла на територію ринку, а він залишився чекати її біля входу.
Свідченнями свідка ОСОБА_15 підтверджується, що на початку жовтня 2005 р. на ринку він купив у ОСОБА_6 золоте кільце за 73 грн., яке згодом було у нього вилучено працівниками міліції.
Його свідчення об'єктивно підтверджуються протоколом добровільної видачі кільця (а.с. 76), а також протоколом огляду речових доказів, в ході якого потерпіла пізнала своє кільце і мобільний телефон «Самсунг Е 330» (а.с. 73, 77).
Крім того, з свідчень свідка ОСОБА_8 виходить, що згідно оперативної інформації після здійснення нападу на ОСОБА_2, ОСОБА_10 ОСОБА_1 витрачав крупні суми грошей, також робив крупні покупки.
Судом обгрунтовано прийнято до уваги дані свідчення, оскільки свідок ОСОБА_5 підтвердила, що ОСОБА_1 ніде не працював, але у нього були гроші, він купував в квартиру телевізор, збирався робити ремонт, звідки у нього гроші, вона не знає.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом обгрунтовано зроблено висновок про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнному злочині, оскільки вона підтверджується доказами, дослідженими судом і приведеними вище, які узгоджуються між собою, об'єктивно створюючи картину злочину в цілому.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. З КК України як напад з метою зоволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, що піддалася нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, з проникненням о житл.
Доводи апелянта про те, що не знайшов свого підтвердження кваліфікуюча ознака - здійснення злочину за попередньою змовою групою осіб, неспроможні, оскільки судом достовірно встановлено, що в нападі на ОСОБА_2, ОСОБА_10 приймали участь троє чоловіків, що підтверджується свідченнями потерпілих і свідка ОСОБА_3. Відносно інших осіб справа виділена в окреме провадження, у зв'язку з їх розшуком.
Доводи ОСОБА_1 про порушення норм КПК України при проведенні впізнання його свідком ОСОБА_3 неспроможні, оскільки в матеріалах справи немає даного протоколу і суд не посилається на нього як на доказ у вироку.
Також неспроможні доводи засудженого про порушення його права на захист, оскільки з момент)' затримання йому був наданий безкоштовний адвокат за його клопотанням (а.с. 122), крім того, ОСОБА_1 судом була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи і аудіозаписом процесу, проте, йому був встановлений графік у зв'язку із затягуванням засудженим ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 335).
Доводи засудженого про однобічність судового слідства, оскільки не були опитані всі свідки за справою, неспроможні. За клопотанням ОСОБА_1 судом вживалися заходи для допиту свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17. Свідок ОСОБА_16 була допитана в суді (а.с. 306). Що стосується свідка ОСОБА_17, то в матеріалах справи є рапорт працівників міліції про те, що він знаходиться в розшуку, у зв'язку з чим здійснити його привід не представилося можливим.
При визначенні покарання ОСОБА_1 судом відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, враховано тяжкість злочину, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення, не працює, збиток, спричинений злочином, не відшкодував, і обгрунтовано призначив покарання в межах санкції ст. 187 ч.З КК України.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суді не вбачає.
Доводи засудженого про неправильне вирішення судом питання про речові докази необгрунтовані. Згідно висновку експерта, на який посилається апелянт, слідів пальців рук на відрізку скотча не знайдено (а.с. 101). Проте, згідно постанові від 22.10.2005 р. даний відрізок скотча визнано речовим доказом по справі, (а.с. 97).
При таких обставинах питання про долю речових доказів вирішено судом правильно.
Яких-небудь порушень вимог кримінального, кримінально -процессуального закону, ставлячих під сумнів законність і обгрунтованість вироку в ході досудового, судового слідства колегія не вбачає.
При таких обставинах підстав для скасування або зміни вироку немає. Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006 р. відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.