ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.08.2008 | Справа №2-21/6671-2008А |
19 серпня 2008 р. о 09 годині 40 хвилин Господарським судом Автономної республіки Крим у складі
Головуючого – судді Чонгової С.І.
при секретарі судового засідання Останіної В.С.
розглянута адміністративна справа № 2-21/6671-2006А
За позовом Красноперекопського Відкритого акціонерного товариства «Бром», м. Красноперекопськ
До відповідача Красноперекопської Об’єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим, м. Красноперекопськ,
Про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення.
У судовому засіданні приймали участь представники:
Позивач Кулікова З.В., бухгалтер, д/п б/н, Мельник М.О., ю/к, д/п б/н, Дерев’янко О.М., начальник юридичного відділу, д/п б/н від 25.12.2007 р.
Відповідач Литовченко І.В., старший державний податковий інспектор, довіреність № 7424/10/10-0 від 28.12.2007 р.,
Сутність спору: Красноперекопське Відкрите акціонерне товариство «Бром», м. Красноперекопськ, звернулось до Господарського Суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської Об’єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим, м. Красноперекопськ, у якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Красноперекопської Об’єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим, м. Красноперекопськ, № 0000102304/0 від 23.05.2008 р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 р. в сумі 45921,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винесене податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2008 р. не відповідає нормам чинного законодавства.
У процесі розгляду справи відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, та вказує, що податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та прийнятим відповідно до діючого законодавства.
У засідання суду 14.08.2008 р. з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у засідання суду з’явився, позовні вимоги не визнає з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам, які беруть участь у справі, були вручені пам’ятки про права та обов’язки.
У засіданні суду у порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву з 14.08.2008 р. до 19.08.2008 р.
У засіданні суду, яке відбулося 05.06.2008 р., суд дослідив матеріали справи, перейшов до судових дебатів, після чого вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення постанови по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, відповідача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000102304/0 від 23.05.2008 року про зменшення заявленого до відшкодування за лютий 2008 року податку на додану вартість в сумі 45921,00 грн., прийняте на підставі акту № 503/23-4/05444552/80 від 16.05.2008 року про результати виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку за лютий 2008 року.
Сутність порушення зазначена відповідачем в акті перевірки в розділі 3.2.4. і, на думку відповідача, полягає в наступному: за даними позивача обраховані ним і заявлені до бюджетного відшкодування 733733,00 грн. – це сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (тобто січня), фактично сплачена у попередньому податковому періоді (тобто січні) постачальникам таких товарів (послуг). За результатами перевірки ця сума становить 645460,00 грн., різниця склала 88273,00 грн.
При перевірці позивачем надані документи саме для підтвердження факту сплати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (тобто січня), що зазначено у акті перевірки.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), врегульований п. п. 7.7.2.а) Закону України "Про податок на додану вартість", на який посилаються обидві сторони спору, відповідно до якого: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, вказана норма закону не містить поняття "бюджетне відшкодування податкового кредиту", при обчисленні якого, на думку відповідача, були допущені порушення.
Доводи відповідача на необхідність визначення бюджетного відшкодування як суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), з посиланням на те, що такий термін застосований в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, який є додатком 3 до декларації з ПДВ, форма якої затверджена п.1 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р. в редакції наказу № 213 від 15.06.2005 р., не приймається до уваги з наступних підстав.
Наказ Державної податкової адміністрації України № 213 видано відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Підпункт 7.7.2 а) Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, а не податкового кредиту. Тобто рядок 3 Розрахунку (додатку 3 до декларації), суперечить Закону України "Про податок на додану вартість".
Державна податкова адміністрація пунктом 1 наказу № 213 затвердила форму декларації з ПДВ, в додатку 3 до якої в рядку 3 застосувала термін "сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". Пунктом 2 цього ж наказу № 213 затвердила Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, в якому відносно цих самих обставин застосувала термін "сума від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". Тобто дві норми наказу ДПА, допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав платника податків (частина чого підлягає бюджетному відшкодуванню). Дані обставини врегульовані п. 4.4.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами", що зобов’язує у випадку, якщо норми законів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків , так і контролюючого органа , рішення приймається на користь платника податків.
Посилання відповідача на листи Державної податкової адміністрації України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки листи не відносяться до нормативно-правових актів, які відповідно до ст. 9 КАС України застосовує суд при розгляді справ, суд зазначає, що приписи п. п. 4.4.2. г) Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також приписи в п. 1.3. Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА № 176 від 12.04.2003 р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2003 року за № 326/7647, передбачають, що податкові роз'яснення не мають сили нормативно - правового акту.
Вказані відповідачем листи від 12.10.2005 р., 14.02.2006 р. та 14.02.2006 року стосувались відповідей ДПА на специфічні питання (сплата ПДВ митним органам при імпорті товарів, податкові векселя при сплаті ПДВ).
Отже, фактично відображені відповідачем в акті перевірки результати перевірки правильності визначення підлягаючої бюджетному відшкодуванню сплаченої постачальникам частини не від'ємного значення, а податкового кредиту попереднього податкового періоду спростовують висновок відповідача про наявність порушень.
За наслідками розгляду заперечень позивача до акту перевірки сума порушення змінена відповідачем шляхом зменшення 88273 грн. до 45921,00 грн. Дана сума визначена як різниця між двома показниками: 733733 грн., якому в обліку підприємства відповідає сума ПДВ, фактично сплаченого у попередньому податковому періоді постачальника товарів (послуг); 687812,00 грн. податковий кредит попереднього податкового періоду (рядок 17 Декларації).
Фактично відповідно до декларації позивача з ПДВ за лютий 2008 року в рядку 24 даний залишок від'ємного значення становить 2377372,00 грн. В акті перевірки в таблиці № 48 відповідач визнає цей залишок і навіть збільшує його (в зв'язку з врахуванням ним зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування на підставі аналогічних повідомлень-рішень за попередні місяці).
Разом з тим бюджетному відшкодуванню підлягає не все від'ємне значення, а тільки його частина, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Сплата підприємством ПДВ постачальникам товарів (послуг), яка включена до бюджетного відшкодування спірного лютого 2008 р., проводилася наступним чином: реєстр оплати підприємством ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (січні 2008 р.) наданий податковій інспекції разом з декларацією за лютий 2008 р., підсумок якого становить 733733,00 грн. Податкова інспекція у Акті перевірки при обґрунтуванні сум порушень факт сплати коштів підприємством постачальником в даному розмірі і в даному місяці визнає повністю.
Визначене відповідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" від'ємне значення в лютому становить 733733,00 грн. Сума податку, фактично сплачена у попередньому податковому періоді (січні) постачальникам товарів (послуг) становить 733733,00 грн., що є частиною від'ємного значення і саме ця частина підлягає бюджетному відшкодуванню.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади (яким є відповідач), їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічні обов'язки відповідача передбачені і ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 11 ч. 1 п. 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Відповідно до ст. 19 ч. 1 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, що порушується відповідачем.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Постанову оформлено та підписано відповідно до вимог Кодексу Адміністративного судочинства України 29 серпня 2008 р.
На підставі викладеного ст.. ст.. 17, 18, 71, 86, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК № 0000102304/0 від 23.05.2008 року про зменшення заявленого до відшкодування за лютий 2008 року податку на додану вартість в сумі 45921,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства “Бром” (96000, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, ЗКПО 05444552, банківські рахунки не відомі) 3,40 грн. державного мита.
Постанова суду може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 185-187 Кодексу Адміністративного судочинства України протягом 10 днів з дня її проголошення або з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.