апеляційний суд автономної республіки крим

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Притуленко О.В.

суддів:                                     ІщенкаВ.І.,

Мудрової В.В.,

при секретарі                         Старості 1.1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 травня 2006 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, мотивуючи вимоги тим, що на підставі договору дарування від 28.05.2002 року вона стала власником 26/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Власником 24/50 вказаного будинку є відповідачка. 06.11.2002 року ОСОБА_2 без її відома продала свою частку будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим лишила позивачку права на першочергову купівлю. З урахуванням того, що вона бажає придбати частину будинку по зазначеній у договорі купівлі-продажу вартості і внесла дану суму на депозитний рахунок суду, просила перевести на неї права та обов'язки покупця по даній угоді.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 29 травня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору купівлі-продажу між відповідачами був укладений також договір про надання ОСОБА_2 права довічного проживання в спірному будинку на правах квартиронаймача, тобто договір був укладений з умовою, яка не прийнятна позивачкою, тому що вона не заявила вимоги про перевід на неї зобов'язань за договором, укладеним між відповідачами 07.11.2002 року щодо пожиттєвого проживання ОСОБА_2 у відчуженій нею частині будівлі.

Колегія судців вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, оскільки з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_2 03.04.1085 року за договором купівлі - продажу придбала будинок АДРЕСА_1.

Справа № 22-ц-1491-ф/06                                       Притуленко О.В.

05 лютого 2002 року вона продала ОСОБА_5 26/50 часток жилого будинку, які створюють: в житловому будинку літ."А" приміщення 2-1, 2-2; тамбур „аі", прибудову „а2", курник „З", баню „Ж", вбиральню „К", навіс „Л", тамбур „ж"; огорожу № 1 - Уг ч.№3, №5, №6; заміщення Уг ч.П. Житлова площа 10,7 кв.м. Вказана частка будинку в технічному паспорту житлового будинку позначена як друга квартира (арк..спр.59, 60).

28.05.2002 року ОСОБА_5 подарувала вказану частину будинку позивачці.

А ОСОБА_2 іншу частину будинку - 24/50 (позначеною у технічному паспорті як перша квартира), яка складається з приміщень у житловому будинку 1 і 2 загальною житловою площею 25,3 кв.м, жилої пристройки літ. А1, пристройки літ."а", гаражу літ. „Е", сараю літ. „М", басейну -1, огорожи № 2, 7; Уг частки забору №1, Уг частки замощення П, за договором купівлі-продажу від 06.11.2002 року продала ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Одночасно при реєстрації вказаного договору відповідно до ч.2 ст.227 ЦК України в редакції 1963 року та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, тобто до переходу права власності на частину будинку до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідачі у письмовій формі уклали між собою договір щодо пожиттєвого проживання ОСОБА_2 у відчуженій нею 24/50 частині будівлі (арк..спр. 51). Наведене підтверджує доводи відповідачів про те, що договір купівлі-продажу 24/50 часток будинку був укладений з умовою, яка надає право ОСОБА_2 пожиттєвого її подальшого проживання у будинку.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що вищевказаний договір ОСОБА_2 був укладений під впливом помилки, або про те, що він визнаний недійсним.

Оскільки умови договору щодо пожиттєвого проживання ОСОБА_2 у відчуженій нею частині будівлі неприйнятне для позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні її позову, оскільки відповідно до ч.З ст.114 ЦК України в редакції 1963 року (ч.4 ст.362 ЦК України в ред..2003 року) у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього не тільки усіх прав, а також і всіх обов'язків покупця.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального закону ( ст.ст.173, 177, 218 ЦПК України) також не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА;

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 29 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.