ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21.08.08 р. Справа № 39/163пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Колективного підприємства "Молодость" м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" м. Донецьк
про: визнання недійсним договору купівлі-продажу
та зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" м. Донецьк
до відповідача: Колективного підприємства "Молодость" м. Донецьк
про: визнання права власності на нерухоме майно
За участю представників сторін:
від позивача:Головко С.П. – за довіреністю;
від відповідача:Морозова Г.Є. – за довіреністю;
В судовому засіданні від 19.08.2008 р. оголошено перерву
в слуханні справи до 21.08.2008 р. о 15.год.20хв.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Колективне підприємство "Молодість" м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" м. Донецьк, про визнання недійсним договору купівлі-продажу перукарні, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27, від 25.07.2008 р., укладеного між КП "Молодость" та ТОВ "Завод Донспецметалпром", посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н.П. (реєстровий № 5953) та проведення двосторонньої реституції та повернення у власність КП "Молодость" нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу від 25.07.2008 р., протокол конференції від 02.07.2008 р., право установчі документи КП "Молодость".
Відповідач надав заперечення на позов, посилався на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства та положень статуту під час укладання спірного договору, зокрема, відповідність укладення договору купівлі-продажу від 25.07.2008р. меті створення та діяльності Колективного підприємства "Молодость", підписання угоди повноважними представниками сторін та скасування на час укладання оспорюваної угоди заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на спірне майно.
18.08.2008 р. судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" м. Донецьк до Колективного підприємства "Молодость" про визнання права власності на будівлю перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
Позивач в судовому засіданні від 19.08.2008р. проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, з огляду на недійсність договору купівлі-продажу від 25.07.2008р., належним власником спірного нерухомого майна вважав КП "Молодость".
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази господарський суд встановив.
25.07.2008 р. між Колективним підприємством "Молодость" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" було укладено договір купівлі-продажу, який за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу майна та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.
В порядку визначеному ст. ст. 209, 657 ЦК України договір між сторонами укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н.П., за реєстраційним номером - 5953.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно підпункту1 пункту 2 статті 11, пункту 2 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України підставами виникнення зобов’язань, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно даного Договору Колективне підприємство "Молодость" прийняло на себе зобов'язання передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" будівлю перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
В свою чергу, відповідач зобов'язався на протязі 30 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення спірного договору перерахувати на рахунок продавця 7 911, 98 грн.
Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.
За приписом ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.215, 203 Цивільного кодексу України, ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.
Обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору, позивач посилається на неправомірність проведення 02.07.2008 р. конференції та невідповідність прийнятого на ній рішення щодо відчуження спірного майна меті створення Колективного підприємства "Молодость".
Доводи позивача в цій частині, за висновками суду, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи та не приймаються судом з огляду на наступне.
За приписом ст.1 Закону України "Про підприємства" (в редакції на момент створення та державної реєстрації позивача) підприємство - це основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про підприємства" одним із видів підприємств є колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.
Згідно ст.5 вказаного підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до п.1.1 статуту позивача, Колективне підприємство "Молодость" створено на колективній формі власності згідно з Законом України "Про підприємства" та Протоколом про створення колективного підприємства №1 від 02.07.1992 р. на конференції представників власників Колективного підприємства "Молодость".
Таким чином судом встановлено правомірність створення Колективного підприємства "Молодость", відповідність його уставу законодавству, яке діяло на момент створення підприємства.
Одночасно, суд приймає до уваги, що в діючих Цивільному та Господарському кодексах України відсутня така організаційно-правова форма як колективне підприємство.
Однак, згідно встановленого ст. 5 ЦК України загальноправового принципу ретроактивності закону, гарантованого ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Враховуючи, що чинне законодавство не передбачає обов’язкової реорганізації колективних підприємств в організаційно-правові форми, встановлені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, судом встановлено, що діяльність колективного підприємства "Молодость" не суперечить положенням діючого законодавства.
За приписами ч.3 ст.62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Відповідно до п.6.1 статуту позивача вищим органом Колективного підприємства "Молодость" є конференція представників членів трудового колективу – власників підприємства.
Згідно з долученим до матеріалів справи протоколом - 02.07.2008 р., була проведена конференція членів трудового колективу-власників підприємства, на якій прийнято рішення, зокрема, про відчуження нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
Пунктом 6.1 статуту позивача встановлено, що конференція є правомочною, якщо в ній приймають участь 2/3 членів представників трудового колективу. Для обрання представників на конференцію встановлюється модус представництва – один від десяти членів. При цьому, у п.6.2 статуту передбачено, що конференція проводиться у зв’язку з виникненням необхідності, але не менше ніж один раз на рік. Позачергові конференції можуть бути скликані на вимогу 25% членів трудового колективу – власників підприємства.
Згідно з наданою позивачем до матеріалів справи довідкою №355 від 06.08.2008 р. станом на 01.07.2008 р. у Колективному підприємстві "Молодость" працюють 494 особи, з яких 145 є власниками.
Таким чином, приймаючи до уваги, що власниками підприємства є 145 осіб, конференція є правомочною для прийняття рішень за умови участі в ній не менше ніж 10 представників, враховуючи, що кожний представник представляє десять членів трудового колективу – власників підприємства.
Посилання позивача на те, що загальна кількість представників на конференцію повинна розраховуватись в залежності від загальної кількості громадян, які працюють на підприємстві, суд вважає безпідставними, оскільки згідно п.6.1 статуту вищим органом є конференція представників членів трудового колективу – власників підприємства. Крім того, умовами розділу 8 статуту не передбачено повноважень трудового колективу на управління підприємством шляхом прийняття участі в органах правління та прийняття рішень стосовно розпорядження майном юридичної особи.
Як встановлено судом згідно з протоколом від 02.07.2008 р., на конференції представників членів трудового колективу-власників підприємства, яка відбулася 02.07.2008 р., були зареєстровані одинадцять представників, які діяли на підставі нотаріально посвідчених довіреностей.
Відповідно до ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
За приписами ст.244 Цивільного кодексу України представництво може здійснюватися на підставі довіреності, якою є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Як встановлено судом, за змістом наданих до матеріалів справи довіреностей, виданих членами трудового колективу-власниками на ім’я Тараканової Г.М., Шампарової В.О., Філатової Т.М., Дейкало О.М., Ходулі О.Т., Косменюк Л.М., Милославської Л.М., Абрамової Л.П., Шилової Н.А., Федіної В.В., Теницької Л.А., останні були уповноважені бути повноправними представниками на конференції членів КП "Молодость" з правом голосувати на власний розсуд, а також вносити пропозиції на порядок денний конференції, приймати участь в обговоренні питань, а також голосувати з усіх питань порядку денного.
За таких обставин, представники членів трудового колективу-власників підприємства були уповноважені згідно вимог діючого законодавства на прийняття участі у конференції Колективного підприємства "Молодость" , внаслідок чого твердження позивача про безпідставність участі вказаних осіб у засіданні вищого органу управління підприємства є необґрунтованими.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що в конференції приймали участь одинадцять уповноважених представників, суд дійшов висновку, що проведена 02.07.2008 р. конференція членів трудового колективу-власників підприємства була повноважною для прийняття рішення про відчуження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
Як встановлено судом, у пункті 2.1 статуту позивача основною метою господарської діяльності підприємства є здійснення платних послуг, виконання робіт, виробництво товарів народного споживання та, як результат, отримання прибутку.
Виходячи зі змісту позовної заяви, внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 25.07.2008 р., позивач позбавлений можливості надавати парикмахерські послуги та отримувати внаслідок цього прибуток.
Проте, згідно з протоколом конференції представників членів трудового колективу-власників підприємства від 02.07.2008 р., у зв’язку з конкуренцією на ринку надання зазначених вище послуг та відсутністю коштів на проведення реконструкції парикмахерських, з метою отримання коштів для оренди нових переобладнаних приміщень та сучасного устаткування, а також для подальшої реорганізації підприємства було прийнято рішення про відчуження, зокрема, об’єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
Тобто, за висновками суду, відчуження спірного майна направлено на отримання коштів для оновлення матеріально-технічної бази підприємства для надання якісних послуг та, як наслідок, отримання підприємством прибутку, що повністю відповідає меті створення Колективного підприємства "Молодость", встановленої п.2.1 статуту.
Крім того, відповідно до п.п.2.1, 2.2 статуту позивача надання послуг є лише одним із видів діяльності Колективного підприємства "Молодость" разом з виробництвом товарів, виконанням будівельних та ремонтних робіт, наданням посередницьких послуг та здійсненням іншої діяльності, не забороненої законодавством.
За таких обставин, твердження позивача про те, що укладання договору купівлі-продажу від 25.07.2008 р. суперечить меті діяльності підприємства є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності.
Посилання позивача на відсутність у директора Єрьоменко Галини Яківни повноважень на укладання спірного договору суперечать положенням статуту Колективного підприємства "Молодость" та є необґрунтованими, з огляду на наступне.
За умовами п.6.4 статуту позивача виконавчим органом підприємства є правління, яке здійснює керівництво поточною діяльністю юридичної особи. Згідно п.6.8 статуту конференцією представників членів трудового колективу-власників обирається голова правління, який відповідно до п.6.7 статуту може бути одночасно керівником (директором).
Як встановлено судом, згідно з протоколом конференції власників КП "Молодость" №1 від 27.03.2003 р. Єрьоменко Галину Яківну було обрано на посаду директора Колективного підприємства "Молодость".
Відповідно до п.6.9 статуту директор підприємства має право без довіреності діяти від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з будь-якими підприємствами та організаціями, розпоряджатися майном, укладати господарські договори, угоди.
Твердження позивача про необхідність затвердження згідно п.6.3 статуту укладеного договору рішенням вищого органу підприємства є неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Як встановлено судом, п.6.3 було виключено з статуту Колективного підприємства "Молодость" шляхом внесення відповідних змін, затверджених протоколом №1 від 13.03.1997 р. Наразі, умова щодо прийняття конференцією рішень по затвердженню договорів, укладених на суму, яка перевищує 500000 карбованців (5 гривень), не має значення для вирішення питання про недійсність договору, з огляду на те, що такі вимоги статуту не обмежують можливості укладання відповідних договорів з боку директора. Як наслідок викладеного, відсутність такого затвердження не свідчить про недійсність договору, укладеного директором підприємства без наступного затвердження конференцією представників членів трудового колективу-власників, що повністю відповідає положенням п.9.4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними".
Таким чином, твердження відповідача щодо відсутності у Єрьоменко Галини Яківни повноважень на підписання спірного договору спростовуються змістом установчих документів позивача, випискою з протоколу конференції власників КП "Молодость" №1 від 27.03.2003 р. про призначення Єрьоменко Галини Яківни директором та довідкою №14/4-23/789 від 22.07.2008 р. Головного управління статистики у Донецькій області.
Установчими документами підприємства також не передбачено будь-яких обмежень у часі на підписання договорів директором Колективного підприємства "Молодость". Зокрема, з моменту призначення її директором, тобто з 27.03.2003 р., Єрьоменко Галина Яківна набула право на підписання будь-яких угод.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність підписання Єрьоменко Галиною Яківною спірного договору від 25.07.2008 р. від імені Колективного підприємства "Молодость".
Одночасно, суд приймає до уваги, що уповноваженою конференцією представників членів трудового колективу-власників було прийнято рішення про відчуження спірного майна, що не суперечить статуту та положенням діючого законодавства.
Твердження позивача про укладання договору під час дії заборони на відчуження спірного нерухомого майна суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Ухвалою від 03.07.2008 р. по справі №44/129 за позовом Богданова Сергія Володимировича до Колективного підприємства "Молодость" про визнання наявності у позивача прав учасника (засновника) Колективного підприємства "Молодость" та відновлення становища, яке існувало до порушення корпоративних прав було вжито запобіжні заходи у вигляді накладення арешту на належне Колективному підприємству "Молодость" рухоме та нерухоме майно, у тому числі на нежитлове приміщення, розташоване у м. Донецьку по вул. Звєрькова, б. 27.
Одночасно, ухвалою від 15.07.2008 р. по справі №39/147пн за позовом Проскуріної Лариси Олександрівни до Колективного підприємства "Молодость" про визнання прав учасника (засновника), відновлення становища, що існувало до порушення корпоративних прав та визнання недійсним положення статуту у якості заходів до забезпечення позову було також накладено арешт, в тому числі на спірний об’єкт нерухомості.
При цьому, як встановлено судом, ухвалами від 25.07.2008 р. запобіжні заходи (заходи до забезпечення позову), вжиті згідно з ухвалою від 03.07.2008 р. по справі №44/129 та ухвалою від 15.07.2008 р. по справі №39/147пн у відповідності до ст.68 Господарського процесуального кодексу України були скасовані.
Господарським процесуальним законодавством не встановлено певного порядку набрання законної сили ухвалами суду, внаслідок чого останні набирають законної сили в день їх прийняття.
Будь-яких інших доказів/підстав щодо заборони відчуження нерухомого майна Колективного підприємства "Молодость" позивачем всупереч вимогами ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, а судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи набрання законної сили ухвалами господарського суду від 25.07.2008 р., на час укладання - 25.07.2008 р. - договору купівлі-продажу будівлі перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27, будь-які обтяження щодо спірного нерухомого майна були відсутні, що також підтверджується витягами (витягом) з державного реєстру обтяжень, виданими приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н.П.
Інших обставин або фактів, які б свідчили про недійсність договору купівлі-продажу від 25.07.2008 р. позивачем суду не представлено та судом не встановлено, у зв’язку з чим позовні вимоги КП "Молодость" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 25.07.2008 р. слід залишити без задоволення.
Позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині застосування наслідків недійсності правочину, визначених ст. 216 ЦК України, у вигляді двосторонньої реституції, задоволенню також не підлягають з підстав викладених вище.
Оцінивши в сукупності надані відповідачем в обґрунтування зустрічної позовної заяви докази, вимоги відповідача вимоги щодо визнання за ним права власності на об’єкт нерухомого майна – будівлю перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27, суд вважає такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписом ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначалося вище, 25.07.2008 р. між Колективним підприємством "Молодость" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв будівлю перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
Як встановлено судом під час слухання справи та підтверджується матеріалами справи, зобов’язання за спірним договором сторонами виконані в повному обсязі, зокрема, Продавець згідно акту приймання-передачі від 25.07.2008 р. (підписаного та скріпленого печатками обох підприємств без зауважень та заперечень) передав, а Покупець прийняв, та згідно платіжного доручення № 45 від 14.08.2008 р. сплатив вартість отриманого майна - будівлі перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень п.4.5 договору купівлі-продажу 25.07.2008 р. право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.
Згідно п.1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою №671 від 26.05.2004 р. Кабінету міністрів України, державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення реєстратором відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.
При цьому, реєстратори — це державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
За змістом надпису, зробленого на другій сторінці вказаного вище договору, останній 25.07.2008р. був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н.П. та зареєстрований у державному реєстрі за номером №5953.
За таких обставин, враховуючи встановлений договором момент переходу права власності на об’єкт нерухомості, а також приймаючи до уваги факт проведення державної реєстрації договору купівлі-продажу від 25.07.2008 р., суд дійшов висновку, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" у відповідності до положень ст. 334 Цивільного кодексу України та п.4.5 вказаного Договору перейшло право власності на будівлю перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
У відповідності до ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Згідно ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст. 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання за ним права власності на будівлю перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27– є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, визначеного ст.ст. 16, 20 ГК України та закріпленого ст. 392 ЦК України..
Таким чином, враховуючи, що з боку позивача оспорюється та не визнається право власності відповідача на спірний об’єкт нерухомості, приймаючи до уваги висновки суду щодо правомірності набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 59, 75, 82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В позовних вимогах Колективного підприємства "Молодость" м. Донецьк – відмовити.
Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром" м. Донецьк - задовольнити.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром", м. Донецьк право власності на об’єкт нерухомого майна – будівлю перукарні № 151, літ. А-1, загальною площею 69,3 кв.м., що розташована за адресою м. Донецьк, вул. Звєрькова, б. 27.
Стягнути з Колективного підприємства "Молодость" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Донспецметалпром", м. Донецьк витрати за державним митом в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.