ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.12.12 р. Справа № 5006/20/129/2012
Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" до Відкритого акціонерного товариства "Донецький хлібозавод №14" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Селидівський хлібокомбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 350281,50грн.
представники сторін:
від позивача:Храброва А.М. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився;
від третьої особи:не з'явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" до Відкритого акціонерного товариства "Донецький хлібозавод №14" про стягнення заборгованості у розмірі 350281,50грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №6/2 про переведення боргу від 14.06.2012 в частині своєчасної та повної оплати боргу, який виник на підставі договору № 13 від 01.09.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" та Відкритим акціонерним товариством "Селидівський хлібокомбінат", у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 350281,50грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №6/2 про переведення боргу від 14.06.2012; договору №13 від 01.09.2010; видаткових накладних № 6743 від 20.06.2012, №6867 від 23.06.2012, №6999 від 25.06.2012, №7106 від 26.06.2012, №7161 від 27.06.2012, №7174 від 29.06.2012.
16.10.2012 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає суму боргу в розмірі 350281,00грн. у повному обсязі.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.10.2012 оголошувалась перерва до 23.10.2012.
Ухвалою суду від 23.10.2012 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Відкрите акціонерне товариство "Селидівський хлібокомбінат".
Третьою особою надано письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких вказується, що станом на 13.06.2012 року заборгованість третьої особи перед позивачем по договору №13 складала 552739,37 грн., з яких суму боргу у розмірі 350281,50 грн. переведено на відповідача на підставі договору 6/2 від 14.06.2012, решту у розмірі 119941,50 грн. переведено на Відкрите акціонерне товариство "Горлівський комбінат" на підставі договору №6/17 від 29.06.2012.
У судовому засіданні, призначеному на 11.12.2012 о 10:15 оголошувалася перерва до 11.12.2012 о 15:30.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач приймав участь у складанні договору №6/2 про переведення боргу від 14.06.2012, чим визнав свої зобов'язання щодо сплати боргу в сумі 350281,50грн. Крім того, позивачем підписана довідка №121 від 11.12.2012 про те, що заборгованість відповідача перед позивачем з моменту кладення договору №6/2 від 14.06.2012 складає 350281,50 грн.
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані учасниками процесу, документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
В С Т А Н О В И В:
01.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" як продавцем (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Селидівський хлібокомбінат", як покупцем (третя особа) укладено договір №13 (далі - основний договір), строком дії, згідно п. 8.1 основного договору, з моменту його підписання сторонами до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, проведених належним чином.
Відповідно до п. 1.1 основного договору продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити борошно в асортименті (далі - товар), в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.1 основного договору асортимент, кількість, ціна товару визначаються сторонами додатково в ході виконання цього договору, що відображається в підписаних сторонами відповідних додатках та/або додаткових угодах до цього договору та/або рахунках-фактурах, та накладних на товар, що передається, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 3.1 основного договору сторони узгодили, що продавець поставляє товар узгодженими сторонами партіями на умовах FCА (Франко-перевізник; зазначений продавцем склад виробника) згідно з Міжнародними правилами по інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року; місцезнаходження складу вказується продавцем шляхом направлення покупцеві відповідних листів або телефонограм, або факсограм; партією товару вважається кількість товару, поставленого по одній товарно-транспортній накладній.
Згідно з п. 3.3 основного договору датою поставки товару є дата, зазначена в накладній на передачу товару.
Пунктом 5.1 основного договору сторони визначили, що оплата за товар, який продається за цим договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 днів від дати поставки товару (партії товару) на підставі рахунку на оплату.
Згідно з п. 4.5 основного договору сторони допускають будь-яку іншу форму розрахунків, додатково узгоджену сторонами в ході виконання зобов'язань за цим договором.
Як стверджує позивач, на виконання умов основного договору продавець поставив товар покупцю на загальну суму 350281,50грн., що підтверджується видатковими накладними: №6473 від 20.06.2012 на суму 38151,25грн., №6867 від 23.06.2012 на суму 39790,00грн., №6999 від 25.06.2012 на суму 40940,00грн., №7106 від 26.06.2012 на суму 116552,50грн., №7161 від 27.06.2012 на суму 78343,75грн., №7174 від 29.06.2012 на суму 36504,00грн., які містять підпис та штамп покупця.
Позивачем пред'явлені покупцю рахунки на оплату товару на загальну суму 350281,50грн.: №709 від 20.06.2012 на суму 38151,25грн., №710 від 22.06.2012 на суму 39790,00грн., №711 від 25.06.2012 на суму 40940,00грн., №712 від 26.06.2012 на суму 116552,50грн., №713 від 27.06.2012 на суму 78343,75грн., №714 від 29.06.2012 на суму 36504,00грн., які надані позивачем до матеріалів справи.
Оскільки покупцем (Відкритим акціонерним товариством "Селидівський хлібокомбінат") отримано товар у продавця (Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай"), відповідно до вищезазначених видаткових накладних, без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у основному договорі.
Однак, як зазначає позивач, покупець (Відкрите акціонерне товариство "Селидівський хлібокомбінат") вартість отриманого товару не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 350281,50грн.
Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначає позивач, Відкрите акціонерне товариство "Селидівський хлібокомбінат", прийняті на себе згідно основного договору зобов'язання належним чином не виконав, вартість, поставленого за основним договором товару, в повному обсязі не сплатив, заборгованість складає 350281,50грн.
Слід зазначити, що позивачем неодноразово надавались письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначалось, що борг, який позивач просить стягнути з відповідача виник саме на підставі видаткових накладних № 6743 від 20.06.2012, №6867 від 23.06.2012, №6999 від 25.06.2012, №7106 від 26.06.2012, №7161 від 27.06.2012, №7174 від 29.06.2012.
Зобов'язання Відкритого акціонерного товариства "Селидівський хлібокомбінат" за основним договором на суму 350281,50грн. переведені на нового боржника.
14.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай", як кредитором (позивач), Відкритим акціонерним товариством "Селидівський хлібокомбінат", як первісним боржником (третя особа) та Відкритим акціонерним товариством "Донецький хлібозавод №14", як новим боржником (відповідач) укладено договір №6/2 про переведення боргу (далі - договір), за умовами якого первісний боржник зобов'язався перевести на нового боржника борг (грошове зобов'язання) перед кредитором у сумі 350281,50грн., що виник внаслідок зобов'язання первісного боржника здійснити оплату кредитору товару, поставленого відповідно до договору №13 від 01.09.2010 (далі - основний договір), укладеного між первісним боржником та кредитором .
Пунктом 2 договору визначено, що кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі та, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3 договору сторони погодили, що зобов'язання первісного боржника переходить до нового боржника в момент підписання цього договору. Новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання взяті на себе цим договором перед кредитором на протязі 5 календарних днів.
Копія договору про переведення боргу знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього кодексу (ст. 521 Цивільного кодексу України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ст. 513 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що договір про переведення боргу укладений у простій письмовій формі за згодою кредитора, як це передбачено п. 8.4 основного договору та нормами чинного законодавства.
Ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Дослідивши усі наявні матеріали справи, вислухавши представників учасників процесу, судом встановлено наступне.
Як зазначалось вище, 01.09.2010 між позивачем та третьою особою укладено договір поставки №13, відповідно до умов якого позивач поставляє третій особі товар, а остання отримує та оплачує його вартість протягом 5 днів з моменту отримання товару (п. 5.1).
На виконання умов договору, позивач з 01.09.2010 по 29.06.2012 здійснив на користь третьої особи поставку товару, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи копії видаткових накладних.
На виконання умов договору, третя особа з 01.09.2010 по 16.07.2012 оплатила позивачу вартість отриманого товару по договору, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи розрахунок та копії платіжних доручень, які засвідчені печаткою позивача та не засвідчені банківською установою.
Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 у разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
З урахуванням вищевикладеного, платіжні доручення, додані позивачем до матеріалів справи не оформлені належним чином відповідно до законодавства, оскільки не засвідчені банківською установою, тому не можуть прийматися судом в якості належних доказів підтвердження перерахування коштів третьою особою позивачу на виконання договору №13. Слід зазначити, що судом неодноразово зобов'язано було позивача надати належні докази в підтвердження перерахування третьою особою коштів на користь позивача, засвідчені банківською установою. Однак, позивач вимог суду не виконав.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку виконання сторонами договору №13, остання поставка товару була здійснена позивачем - 29.06.2012, остання оплата здійснення третьою особою 16.07.2012 (1т., а.с. 98). Станом на 16.07.2012 борг третьої особи перед позивачем складав 552739,37 грн., з яких 350281,50 грн. переведено на відповідача, 119941,50 грн. переведено на Відкрите акціонерне товариство "Горлівський хлібокомбінат", а борг третьої особи перед позивачем становить 82516,37 грн. Вказані обставини також підтверджуються третьою особою.
Як зазначає позивач у позовній заяві та у всіх своїх письмових поясненнях, третьою особою передано борг відповідачу за договором №6/2 від 14.06.2012, який утворився за наступними накладними: № 6743 від 20.06.2012 на суму 38151,25 грн., №6867 від 23.06.2012 на суму 39790,00 грн., №6999 від 25.06.2012 на суму 40940,00 грн., №7106 від 26.06.2012 на суму 116552,50 грн., №7161 від 27.06.2012 на суму 78343,75 грн., №7174 від 29.06.2012 на суму 36504,00 грн., усього на загальну суму 350281,50 грн.
За таких обставин, третьою особою станом на 14.06.2012 переведено на відповідача не існуючий борг (не існуючі грошові зобов'язання), оскільки станом на 14.06.2012 поставка позивачем третій особі товару по вищевказаним накладним (20.06.2012 - 29.06.2012) не відбулась, строк виконання третьою особою своїх зобов'язань по накладним (20.06.2012-29.06.2012) станом на 14.06.2012, не настав. Судом відзначається, що третьою особою переведено на відповідача зобов'язання по договору тільки щодо оплати товару, який був отриманий третьою особою через 6-14 днів після переведення зобов'язання щодо оплати.
Проаналізувавши правовідносини, що склались між позивачем, відповідачем, третьою особою на підставі договору №13, договору по переведенню боргу №6/2 та враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, судом відмічається, що переведення боргу, тобто тільки грошового зобов'язання може здійснюватися тільки відносно дійсного боргу, що існував на момент його переведення.
Судом враховано, що асортимент, кількість та ціна товару, що поставлявся по договору №13, позивачем та третьою особою заздалегідь не погоджена, відповідно до п. 2.1 договору, останні характеристики товару встановлюються сторонами у ході виконання договору, отже у первісного боржника (третя особа) не було а ні фактичних а ні правових підстав для переведення на нового боржника (відповідача) зобов'язання по оплаті вартості товару, який третьою особою ще не був отриманий. Сторонами не надано жодних доказів погодження станом на 14.06.2012 зобов'язань щодо поставки позивачем третій особі товару на суму 350281,50 грн. Окрім того, судом враховано, що на відповідача переведено борг у розмірі 350281,50 грн., який, як це зазначено у п. 1 договору №6/2, виник внаслідок зобов'язання третьої особи здійснити оплату позивачу товару, поставленого відповідно до договору №13. Тому, оскільки суд розглядає спір тільки в межах підстав визначених позивачем, а позивачем визначено, що борг, який був переданий по договору №6/2 виник за накладними від 20.06.2012, 23.06.2012, 25.06.2012, 27.06.2012, 29.06.2012 та позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів, які вимагались судом, для здійснення судом оцінки дійсних правовідносин між позивачем, відповідачем, третьою особою, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірність вимог саме до відповідача по вищевказаним накладним.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, визнав вимоги позивача про стягнення на користь останнього грошових коштів в розмірі 350281,00грн.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позову суперечить нормам чинного законодавства, оскільки борг по видатковим накладним, які зазначені у позовній заяві (20.06.2012-29.06.2012) станом на момент укладення договору по переведення боргу не існував.
У зв'язку з викладеним, судом відхиляються доводи позивача про достатність доказів в підтвердження наявності заборгованості відповідача по договору №6/2.
З огляду на наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 350281,50грн. боргу за договором №6/2 про переведення боргу від 14.06.2012, який утворився по видатковим накладним від 20.06.2012, 23.06.2012, 25.06.2012, 27.06.2012, 29.06.2012, та не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення цього боргу по іншим накладним, оскільки позивачем не виконано вимоги суду щодо надання належних доказів в підтвердження виконання позивачем та третьою особою договору №13 протягом усього терміну його дії та суд не має можливості зробити власний розрахунок та перевірити наявність правових та фактичних підстав позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" (03115, м. Київ, вул. Ф. Кричевського, 19, код 34940079) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0 (нуль) грн. 01 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Огороднік Д.М.
Дата складення повного рішення 17.12.2012