УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/3116/12

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-1670/3116/12

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Лохвицької МДПІ Полтавської області Державної податкової служби № 0000401750 від 13.02.12 р. про збільшення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 485322,48 грн. без застосування штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.12 р. у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.12 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 2.1 ст. 2, п. 7.9.1. п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 133.1 ст. 133 ПК України, не застосування положень Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст.ст. 56, 177 ПК України

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Лохвицькою райдержадміністрацією Полтавської області 13.04.2007 р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2). З 19.04.2007 р. позивач перебуває на податковому обліку в Лохвицькій МДПІ. За даними Головного управління статистики у Полтавській області до видів діяльності ФОП ОСОБА_2 за КВЕД відносяться: вирощування зернових та технічних культур; виробництво м'яса; перероблення та консервування овочів і фруктів; виробництво цукру; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

З 13.01.2012 р. по 23.01.2012 р. працівниками Лохвицької МДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 р. по 03.11.2011 р., результати якої оформлено актом від 26.01.2012 р. №55/17/НОМЕР_2.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємцем, зокрема, вимог п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.5.5 ст. 135 ПК України в частині правильності визначення оподатковуваного (чистого) доходу, а саме -занижено чистий дохід за перевіряємий період на загальну суму 3235483,19 грн., що призвело до заниження даних декларацій на 485322,48 грн., у тому числі за 2009 рік - на 82500,00 грн., за 2010 рік - на 367 245,00 грн., за 2011 рік - на 35 577,48 грн. Перевіркою також встановлено порушення приписів ч. 1 ст. 201, ч.ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України.

На підставі вказаного акту перевірки Лохвицькою МДПІ було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2012 р. №0000401750 про збільшення суми грошового зобов'язання ОСОБА_2 за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 485 322,00 грн. -за основним платежем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні валового доходу відповідач обґрунтовано виходив з положень закріплених п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що отримані позивачем кошти підлягають оподаткуванню, але виходячи з інших мотивів та підстав.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивачу збільшено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за порушення ч. 1 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.5.5 ст. 135 ПК України. Підставою для цього є висновки перевірки про заниження суми чистого доходу, який виник внаслідок неповернення у повному обсязі платником поворотної фінансової допомоги до кінця року, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб внаслідок не відображення в податковій звітності результатів від операцій, пов'язаних з фінансовою допомогою.

Проте колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказано, що валовий доход включає, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. Оскільки всі контрагенти позивача є платниками податку на прибуток, що відповідачем не заперечувалося, то на ці взаємовідносини приписи в п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не розповсюджуються, що свідчить про те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції допустив невірне застосування норм чинного законодавства.

Колегія суддів з наданих до матеріалів справи документів з'ясувала, що позивачем (кредитор) у період, що перевірявся, були укладені договори про надання зворотної фінансової допомоги з ПОГ «КМГО СОІУ «Спас» № 5/12 від 15.01.09 р. на суму 50000,0 грн., № 01/15-10 від 15.01.10 р. на суму 50000,0 грн., № 06/05 від 06.05.10 р. на суму 60000,0 грн., № 02/07 від 02.07.10 р. на суму 50000,0 грн., всього на суму 210000,0 грн.; Підприємством «КАЛЕ» КММГО ВОІ «СОІУ» № 09/08 від 08.09.10 р. на суму 200000,0 грн., № 09/08-10 від 08.09.10 р. на суму 100000,0 грн., № 09/23-10 від 23.09.10 р. на суму 400000,0 грн., № 09/30-10 від 30.09.10 р. на суму 500000,0 грн., № 02/04-11 від 02.02.11 р. на суму 340000,0 грн., № 02/15-11 від 15.02.11 р. на суму 250000,0 грн., № 04/04-11 від 04.04.11 р. на суму 180000,0 грн., всього на суму 1970000,0 грн.; ТОВ «Грин Рей» № 17 від 22.02.10 р. на суму 40000,0 грн.; ПП «Захід-Спас» № 07-28 від 29.07.10 р. на суму 365000,0 грн., № 12-20/10 від 20.12.10 р. на суму 400000,0 грн., всього на суму 765000,0 грн.; ПП Стеблянко Русланом № 09/30-10 від 30.09.10 р. на суму 200000,0 грн., № 09/27-10 від 27.09.10 р. на суму 50000,0 грн., всього на суму 250000,0 грн.; ТОВ «Агрофірма «Лан» № 06/27 від 27.05.11 р. на суму 180000,0 грн.

Позивачем (дебітор) були укладені договори на отримання поворотної фінансової допомоги з ПОГ «КМГО СОІУ «Спас» № 23/03 від 20.03.09 р. на суму 700000,0 грн., № 02/22/10 від 22.02.10 р. на суму 25000,0 грн., № 04-09 від 09.04.10 р. на суму 80000,0 грн., № 05/19 від 19.05.10 р. на суму 400000,0 грн., № 08-04 від 04.08.10 р. на суму 150000,0 грн., № 10-18/10 від 18.10.10 р. на суму 114000,0 грн., № 11-19/11 від 12.11.10 р. на суму 200000,0 грн., всього на суму 1669000,0 грн.; ТОВ «Морська перлина» № 14/04-11 від 14.04.11 р. на суму 100000,0 грн.; Підприємством «КАЛЕ» КММГО ВОІ «СОІУ» № 09/06 від 09.06.11 р. на суму 110000,0 грн. Загальна сума отриманої поворотної фінансової допомоги 1879000,0 грн.

Наведені дані свідчать про те, що в січні 2009 р. позивачем була надана допомога на суму 100000,0 грн., в травні 2010 р. - на суму 60000,0 грн., в липні 2010 р. - 415000,0 грн., у вересні 2010 р. - 1450000,0 грн., грудні 2010 р. - 400000,0 грн., лютому 2011 р. - 630000,0 грн. та у квітні 2011 р. - 180000,0 грн. Всього за період, що перевірявся, позивач надав допомогу шістьом суб'єктам підприємницької діяльності на загальну суму 3235000,0 грн. і отримав від трьох суб'єктів допомогу на суму 1879000,0 грн.

При цьому слід відмітити, що поворотна фінансова допомога ПОГ «КМГО СОІУ «Спас» № 5/12 від 15.01.09 р. на суму 50000,0 грн., № 01/15-10 від 15.01.10 р. на суму 50000,0 грн., № 06/05 від 06.05.10 р. на суму 60000,0 грн., № 02/07 від 02.07.10 р. на суму 50000,0 грн., всього на суму 210000,0 грн., а отримана у той же період на суму на суму 1669000,0 грн., Підприємству «КАЛЕ» КММГО ВОІ «СОІУ» була надана фінансова допомога на суму 1970000,0 грн., а отримана у той же період на суму 110000,0 грн.

Надані позивачем до матеріалів справи платіжні документи, за якими він перераховував кошти отримувачам та отримував сам фінансову допомогу, не містять даних про джерела походження коштів в сумах, що були перераховані в якості поворотної фінансової допомоги, та використання коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога, у власній господарській діяльності, оскільки даних про проведення операцій по неспеціалізованій оптовій торгівлі харчовими продуктами, виробництва м'яса, перероблення та консервування овочів та фруктів, вирощування зернових та технічних культур, виробництва продуктів борошно-круп'яної промисловості та виробництва цукру позивачем не наведено і не підтверджено документально, тобто інших операцій, крім надання поворотної фінансової допомоги та отримання її позивач не здійснював.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що відповідно п. 1.22.2 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою.

Відповідно ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою.

В ч. 2 ст. 3 ГК України встановлено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Якщо послуга з надання коштів у позику є систематичною, то фізичній особі потрібно зареєструватись як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. Фінансові послуги, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Право надавати фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності фінансові послуги з надання коштів у позику законом прямо не передбачено.

Також слід відмітити, що відповідно приписам п. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає господарська діяльність з надання фінансових послуг.

Зважаючи на те, що позивач, будучі зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності, систематично надавав фінансові послуги, то він був зобов'язаний отримати ліцензію на цей вид діяльності, що ним зроблено не було, а тому укладені ним договори про надання поворотної фінансової допомоги є нікчемними в розумінні п. 2 ст. 203 ЦК України (відсутність належної цивільної дієздатності), а отримані за цими договорами кошти, як повернення фінансової допомоги, повинні збільшувати валові доходи підприємця.

Також слід відмітити, що позивачу систематично надавалися фінансові послуги юридичними особами, які також не отримали ліцензію на цей вид діяльності, а тому ці договори також є нікчемними в розумінні п. 2 ст. 203 ЦК України (відсутність належної цивільної дієздатності), а отримані за цими договорами кошти не можуть вважатися поворотними, а тому підлягають оподаткуванню за загальним порядком, встановленим ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням положень п. 11.3.1 ст. 11 цього Закону, ст. 135 та ст. 137 ПК України.

Також слід відмітити, що до матеріалів справи позивачем були надані копії листів, датовані 2012 р., якими контрагенти позивача і сам позивач вносили виправлення до платіжних доручень, виконаних банками у 2010 та 2011 р., в частині призначення платежу, як докази того, що кошти за договорами про надання поворотної фінансової допомоги поверталися на користь позивача і позивачем на користь його контрагентам.

Проте ці документи колегією суддів не приймаються як належні та допустимі докази по даній справі, оскільки Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1) і банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (п. 8.1 ст. 8), а в п. 23.1 ст. 23 встановлено, що платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Даний Закон не містить положень, які б надавали право ініціатору переказу вносити зміни у платіжний документ після списання коштів з рахунку.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, слід зробити висновок про те, що позивач при проведенні операцій з надання фінансових послуг за нікчемними правочинами не мав права не включати до валового доходу відповідних періодів, зокрема суми коштів, які надходили на його розрахунковий рахунок в банку.

Оскільки до повноважень адміністративних судів не віднесено самостійне обрахування податкових зобов'язань платників податків, то колегія суддів вважає здійснені відповідачем податковим повідомлення-рішенням № 0000401750 від 13.02.12 р. нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 485322,48 грн. правомірним.

Враховуючи те, що суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни мотивів та підстав для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2012р. по справі № 2а-1670/3116/12 змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 р. по справі № 2а-1670/3116/12-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калитка О. М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.