КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2012 р. Справа№ 5011-42/5955-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Іоннікової І.А.
при секретарі Дмитрина Д.О.
за участю представників
від позивача: Греченюк С.О. дов. № 08.6-02/11164 від 18.04.2012р.
від відповідача : Манівська Л.Р. дов. № б/н від 04.12.2012р.
розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" м. Львова
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 року
у справі № 5011-42/5955-2012 (головуючий суддя Паламар П.І.)
за заявою Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою
відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" м. Львова
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських
банків у справі № 113/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" м. Києва
до Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" м. Львова
про стягнення заборгованості 25 591 552,86 грн.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передано заяву Спільного українсько-
польського підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький
кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" про скасування рішення Постійно діючого
третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 113/12.
Подана заява вмотивована тим, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Ярошовця В.М. від 04.12.2012 у справі №113/12 підлягає скасуванню на підставі пунктів частини 3 статті 51 Закону України „Про третейські суди", оскільки спір між сторонами не підвідомчий третейському суду та третейським судом були вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Крім того, заявником зазначено про те, що працівником ПАТ «Укрсоцбанк» є Кисельов Максим Євгенович, який у заявника перебуває на посаді начальника управління реструктуризації та роботи з проблемною заборгованістю ПАТ «Укрсоцбанк» та одночасно є третейським суддею Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, тобто на думку заявника дана обставина свідчить про упередженість та необ'єктивне ставлення судді при розгляді справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у задоволенні заяви Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" м. Львова про скасування рішення третейського суду відмовлено.
Вищезазначена ухвала місцевого господарського суду обґрунтована відсутністю підстав для скасування рішення третейського суду. При цьому, суд виходив з того, що заявлені заявником обставини, не підтверджено матеріалами справи, доказів визнання третейської угоди укладеної між сторонами недійсною суду не надано, а перегляд рішення третейського суду по суті не передбачений нормами чинного законодавства.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Спільне українсько-польське підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-42/5955-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року заявнику відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» до провадження у наступному складі суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., розгляд справи призначено на 19.09.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5011-42/5955-2012 від 19.09.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-42/5955-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.
У судовому засіданні 19.09.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України у розгляді справи було оголошено перерву до 03.10.2012 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 5011-42/5955-2012 від 03.10.2012 року враховуючи перебування судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-42/5955-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2012 року у зв'язку з надходженням касаційної скарги Спільного українсько-польського підприємства товариство з обмеженою відповідальність «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр Дніпро» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 року, провадження у справі № 5011-42/5955-2012 на підставі ст. 109 ГПК України було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України даної касаційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року у зв'язку з тим, що обставини, які були причиною зупинення апеляційного провадження у справі № 5011-42/5955-2012 відпали, провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 05.12.2012 року.
05.12.2012 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про доручення до матеріалів справи копії Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року у справі № 5015/2226/12.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-42/5955-2012 та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 113/12 від 04.04.2012 року.
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» у судовому засіданні проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі № 5011-42/5955-2012 залишити без змін.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" м. Львова задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 28.08.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є відповідач по справі) та Спільним українсько-польським підприємством товариство з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс-кінотеатр «Дніпро» було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163.
Відповідно до пункту 6.2 договору сторони узгодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15.
У 2012 році Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації „ Асоціації українських банків з позовом про стягнення заборгованості з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" у розмірі 25 591 552, 86 грн.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Ярошовця В.М. від 4 квітня 2012 р. у справі № 113/12 було задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», вирішено стягнути з Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 25591552,86 грн. заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163 від 28 серпня 2008 р., 25500 грн. третейського збору.
Підстави для скасування рішення третейського суду передбачені ст. 1225 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення зазначені у частині 3 статті 51 Закону України „Про третейські суди" (далі-Закон), у відповідності до яких, рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча
третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому
третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3.) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4.) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
5.) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до статті 5 Закону України „Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
В силу положення статті 2 Закону третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Згідно вимог п. 14 ст. 6 Закону третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Зі змісту заяви про скасування рішення третейського суду вбачається, що однією з підстав для скасування даного рішення заявник вважає, що він як суб'єкт кредитних правовідносин підпадає під дію положень Закону України «Про захист прав споживачів», а отже вказаний правовий спір за своїм предметом не підлягає розгляду у третейських судах.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року N 2664-III (далі - Закон про фінансові послуги).
Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
За частиною першою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
У рішенні від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону, які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань заявника на те, що він є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а отже розглядаючи даний спір третейський суд не вийшов за межі укладеної між сторонами третейської угоди.
Щодо твердження позивача про існування обставин, які дають підстави вважати упередженим та необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, суд зазначає наступне.
Стаття 4 Закону України "Про третейські суди" встановила, що третейський суд утворюється та діє на принципах:
1) законності;
2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;
3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;
4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду;
6) добровільності утворення третейського суду;
7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі;
8) арбітрування;
9) самоврядування третейських суддів;
10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів;
11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про третейські суди", сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що у постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про третейські суди", третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Згідно положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
Відповідно до умов пункту 6.2 договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 600/03,3-163 від 28 серпня 2008 р., у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15.
Тобто при укладанні договору не відновлювальної лінії кредитування сторони узгодили між собою питання щодо способу, порядку та місця вирішення можливих спорів.
Отже з урахуванням того, що справа була розглянута суддею третейського суду прізвище, якого міститься у пункті 6.2 Договору суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справу було правомірно розглянуто третейським суддею Ярошовець В.М.
Посилання позивача на те, що Кисельов Максим Євгенович, який перебуваючи на посаді начальника управління реструктуризації та роботи з проблемною заборгованістю ПАТ «Укрсоцбанк» одночасно виконує функції судді Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на те, що справу № 113/12 04 квітня 2012 року було розглянуто одноособово суддею Ярошовцем В.М., а отже взаємозв'язку між наведеною позивачем інформацією та упередженістю судді третейського суду при винесення рішення у даній справі колегією суддів не вбачається. Крім того на підтвердження наведеної інформації позивачем не надано суду жодного належного доказу.
Доказів визнання в установленому порядку третейської угоди між сторонами у справі недійсною суду не надано, тому доводи з цього приводу є безпідставними.
Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 6.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій статті 1225 ГПК, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту статті 1221 і відповідний пункт частини другої статті 1225 ГПК названого Кодексу.
Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі та в ГПК, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону та частини другої статті 1225 ГПК, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити.
Виходячи із положень статті 51 Закону України „Про третейські суди", Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за результатами розгляду заяви господарський суд приймає рішення, зміст якого повинен відповідати статті 84 ГПК з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає в тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною третьою статті 51 Закону.
З огляду на вищеперераховане, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що перегляд рішення третейського суду по суті не відноситься до компетенції господарського суду, тому доводи заявники щодо повноти розгляду та правильності проведеної третейським судом оцінки доказів у справі не дають підстав для скасування цього рішення.
Поясненнями сторін, матеріалами третейської справи № 113/12, оглянутої судом, підтверджується, що заявник в установленому порядку був повідомлений про час і місце засідання третейського суду, подав відзив на позовну заяву з клопотанням про відкладення розгляду справи. Цим обставинам третейським судом була надана відповідна оцінка та вирішено про можливість розгляду справи у відсутності представника заявника. Тому посилання з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до п. 6.1.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у судовому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо вирішення спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди, перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим Законом та ГПК.
Слід також зазначити, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України „Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. При цьому, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для скасування рішення третейського суду.
Крім того колегія суддів не приймає до уваги рішення господарського суду Львівської області від 26.07.2012 року у справі № 5015/2226/12 за позовом Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пункту 6.2 договору 600/03.3-163 від 28.08.2008 року не відновлювальної кредитної лінії, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року, яким було визнано недійсним пункт 6.2. договору невідновлювальної кредитної лінії за № 600/03.3-163, оскільки вищезазначене рішення, на момент винесення судом першої інстанції рішення по справі, не існувало взагалі.
Проте це не позбавляє відповідача його законного права звернутися до суду першої інстанції з заявою про перегляд ухвали по справі № 5015/2226/12 від 26.07.2012 року за нововиявленими обставинами.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в ухвалі суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже ухвала відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для її скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на заявника (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Спільного українсько-польського підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецький кіноконцертний комплекс «Кінотеатр «Дніпро» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.06.2012 року по справі № 5011-42/5955-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-42/5955-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до
Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Іоннікова І.А.