ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року м. Київ К/9991/36520/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі № 2а-8915/11/1270 за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року Луганський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю, в зв'язку з тим, що на момент отримання статусу безробітного в Луганському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 була зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності, чим порушила вимоги Закону України "Про зайнятість населення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та незаконно отримала допомогу по безробіттю у розмірі 8534,93 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості незаконно отримане матеріальне забезпечення по безробіттю в сумі 8534,93 грн.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено що, 08.08.2005 р. ОСОБА_1 звернулась до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. 15.08.2005 р. відповідачу надано статус безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з виплатою допомоги по безробіттю.

Позивачем проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання відповідачу статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, що зазначені в документах, наданих ОСОБА_1 до державної служби зайнятості, за результатами якої складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 580/09 від 23.06.2011 р. Перевіркою встановлено, що за даними державного реєстратора ОСОБА_1 перебуває у статусі фізичної особи підприємця з 09.07.1997 р., підприємницька діяльність не припинялася.

За період знаходження відповідача у статусі безробітного вона отримала допомогу по безробіттю в сумі 8534,93 грн.

За результатами розслідування, на підставі акту від 23.06.2011 р. № 580/09 Луганським міським центром зайнятості прийнятий наказ про повернення коштів від 24.06.2011 р. №102-б у зв'язку з підтвердженням факту подання недостовірних даних, що мали місце під час перебування відповідача на обліку як безробітного.

Суди виходили з того, що, відповідно до п. 6 ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановляється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

Згідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 р. № 60/62, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2009р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Підпунктом 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 № 915/5136, визначено, що державна реєстрація, як фізичної особи - підприємця є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття з обліку як безробітного у державній службі зайнятості, що передбачено пунктом 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, у розмірі 8534,93 грн.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: