КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2012 р. Справа№ 5011-42/12345-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Кондес Л.О.
Ропій Л.М.
при секретарі: Реуцькій Т.О.,
за участю представників:
від позивача Єршова О.Є., дов. від 04.11.12 №112,
від відповідача Гордон О.В., дов. від 30.09.12 №02-07/1702,
Євтодьєв А.О., дов. від 24.10.11 №02-07/2271,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЄС-Сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.12 (дата підписання
- 22.10.12)
у справі №5011-42/12345-2012 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Приватного підприємства "ЄС-Сервіс"
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
про визнання договору частково недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.12 у задоволенні позову Приватного підприємства "ЄС-Сервіс" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - відповідач) про визнання договору частково недійсним відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.12 скасувати, постановити нове, яким залишити позов без розгляду. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки у Господарському суді Одеської області розглядалась справа №5017/2663/2012 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, то місцевий господарський суд зобов'язаний був залишити позову без розгляду.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.12 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.12.12. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 №75.
19.12.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 19.12.12 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.12 скасувати, постановити нове, яким залишити позов без розгляду.
Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.08 між сторонами укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №08-660/117-304 (далі - кредитний договір), відповідно до якого кредитор (відповідач, банк) зобов'язується надавати позичальнику (позивач) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п.1.1 кредитного договору).
Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором (п.7.3 кредитного договору).
Недійсність окремих положень цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень (п.7.4 кредитного договору).
Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст. 6 цого кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України).
Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 20.02.12 у справі № 6-51цс11).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У п.6.2 кредитного договору сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження, яким визначено порядок вирішення спорів між позивачем та відповідачем, в силу якого у випадку вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Відповідно до ст.ст.1, 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Неможливість виконання третейського застереження, передбаченого п.6.2 кредитного договору, позивачем не доведено, так як відсутні будь-які докази на підтвердження того, що даний спір не може бути вирішено у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема, дефекту змісту правочину та дефекту невідповідності волі та волевиявлення. Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом (лист Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.08).
При визнанні угод недійсними слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідною умовою для визнання угод недійсними є їх укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків (роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99 №02-5/11).
Дослідивши кредитний договір, колегія суддів встановила, що правочин вчинений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинявся у формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому відсутні підстави для визнання п.6.2 кредитного договору від 28.07.08 №08-660/117-304 недійсним.
З ухвали Господарського суду Одеської області від 26.11.12 вбачається, що провадження у справі №5017/2663/2012 припинено в зв'язку з прийняттям Господарським судом міста Києва рішення від 16.10.12 у справі 5011-42/12345-2012, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЄС-Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.12 у справі №5011-42/12345-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-42/12345-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Кондес Л.О.
Ропій Л.М.