ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2012 р. Справа №18/2098/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", м. Полтава
про стягнення грошових коштів у сумі 151 993,29 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники 04.12.2012 р.:
від позивача: Мамедова О.Л. довіреність № 4606 від 03.12.2012 р.
від відповідача: Роман А.І. довіреність №12/16-00194 від 15.02.2012 р.
В судове засідання 13.12.2012 року представники сторін не з'явилися.
У судовому засіданні 04.12.2012 року було оголошено перерву до 13.12.2012 року згідно ст.77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку (у матер. справи - арк. спр. 66).
Після перерви представники сторін у засідання не з'явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали. Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.
У судовому засіданні 13.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 151 993,29 грн., з них: 148 193,08 основного боргу, 633,36 грн. 3% річних грн. та 3 166,85 грн. пені за період з 24.08.2012р. по 15.10.2012 р. за договором поставки № ТМ-060312 від 06.03.2012 р. (далі -Договір).
Позивач в судовому засіданні 04.12.2012 р. на позовних вимогах наполягав з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № ТМ-060312 від 06.03.2012 р. та надав заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України від 04.12.2012 р. (арк. спр. - 46-48).
Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 155 868,64 грн., з них: 148 193,05 грн. основного боргу, 6 272,83 грн. пені за період з 24.08.2012р. по 04.12.2012р., 1 254,57 грн. - 3% річних за цей же період та 148,19 грн. збитків від інфляції за вересень-жовтень 2012р.
Суд приймає заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції, згідно заяви про збільшення позовних вимог.
Крім того, представник позивача пояснила, що у тексті позовної заяви допущена описка (зазначена сума простроченої заборгованості 148 193 грн. 05 коп. замість правильної: 148 193 грн. 08 коп.); у заяві про збільшення позовних вимог (арк.47 справи) у обґрунтуванні розрахунку сум, що стягується, сума основного боргу вказана правильно (148 193,08 грн.), а у прохальній частині - знову з опискою (148 193,05 грн.). Представник позивача просила суд стягнути суму основної заборгованості 148 193,05 грн. (згідно прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог).
Відповідач у відзиві на позовну заяву №198 від 04.12.2012 р. факт заборгованості визнав та повідомив, що частково погасив заборгованість 29.11.2012 р. у сумі 48 193,05 грн., подав копію платіжного доручення № 17897 від 29.11.2012 р. (арк. спр. -54-55).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:
06.03.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки № ТМ-060312 (далі -Договір, арк. спр. 16), згідно якого позивач (постачальник) на умовах, у порядку і строки, встановлені Договором, зобов'язується протягом терміну дії договору поставляти і передавати у власність відповідача (покупця), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати майно (далі -товар), перелік і кількість якого визначається видатковими накладними (п.1.1 Договору)
Відповідно до п.2.2 Договору розрахунок за поставлену продукцію покупець здійснює на протязі п'ятнадцяти календарних днів після отримання Товару, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі. За несвоєчасну оплату поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 6.4 Договору).
Згідно п. 9.2 Договору, термін дії цього Договору встановлюється від дати набуття чинності Договору і до 31.12.2012 р. Доказів односторонньої відмови від договору сторони суду не надали.
Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних №ЕК-0002105, №ЕК- 002110 від 08.08.2012 р. (копії документів - арк.26,27 справи, оригінали оглянуто у засіданні) відповідачу було передано товар на загальну суму 148 193,08 грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленими довіреностями № 12 ААГ №938260 та № 12ААГ №938253 від 17.08.2012 р. на отримання його представником Картатим В.В. від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 20-23).
У строк, встановлений договором, відповідач оплату не здійснив, у зв'язку з чим останньому було направлено претензію №3625 від 27.09.2012 р. з проханням добровільного погашення заборгованості по Договору поставки № ТМ -060312 від 06.03.2012 р. (арк. спр. 29-30).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару. Відповідач відповідно до видаткових накладних прийняв товар, але не оплатив його у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи, за даними позивача, складає 148 193,08 грн.
Крім того, позивач нарахував у відповідності з умовами договору та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та просить стягнути з відповідача 6272,83 грн. пені за період 24.08.2012р. по 04.12.2012 р., а також 1 254,57 грн. - 3% річних за цей же період, та 148,19 грн. інфляційних за вересень-жовтень 2012р. на підставі ст.625 ЦК України.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 148 193,05 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір поставки № ТМ-060312 від 06.03.2012 р. та Додаткова угода №1 від 09.03.2012 р. та № 2 від 01.11.2012 р. до даного договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками; видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлені належним чином, оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані. Посилання відповідача на часткову оплату у сумі 48 193,05 грн. платіжним доручення №17897 від 29.11.2012 р., яке надано до відзиву на позовну заяву, судом до уваги не приймаються з наступних підстав:
Згідно п.2.3 договору, зобов'язання покупця по оплаті поставленого товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Загальний порядок завершення переказу встановлений ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", згідно п. 30.1 якої переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Грошові кошти у сумі 48 193,05 грн. перераховані на розрахунковий рахунок в АТ «Ерде Банк»29.11.2012 р., який станом на 28.09.2012 р. закритий позивачем, про що свідчить довідка ПАТ «Ерде Банк»№ 987 від 29.10.2012р. (арк. спр. -76).
Відповідно до п. 9.6 Договору про всі зміни в адресах і платіжних реквізитах сторони повинні негайно (протягом 3 днів) письмово інформувати один одного. Відповідальність за негативні наслідки, пов'язані з не надсиланням інформації про зміни, в повному обсязі покладається на сторону, яка їх не надала.
Позивач, заявою від 04.12.2012 року надав копії документів, засвідчених належним чином, як докази направлення повідомлення та додаткової угоди про зміну банківських реквізитів на адресу відповідача. Як зазначає позивач, оскільки договором не передбачено будь-якого спеціального порядку надсилання даного повідомлення, воно було надіслано простим листом та електронною поштою. В підтвердження цього позивачем надано копію витягу із Журналу реєстрації вхідної кореспонденції (оригінал оглянуто в засіданні) та роздруківка сайту (арк. спр.68-76).
Відповідач не заперечував проти того, що йому направлялось повідомлення від позивача про закриття рахунку та зміну реквізитів, однак повідомляє, що додаткова угода від 29.09.2012р. була надана йому та підписана уже після першого судового засідання, і відповідно - після проведення проплати.
Оцінюючи зазначені доводи сторін та докази на їх підтвердження, судом враховано вищенаведене положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також той факт, що зарахування суми переказу на рахунок позивача не відбулося.
Судом перевірено методику розрахунку пені, 3% річних та індексу інфляції з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 1254,57 грн. - 3% річних, 148,19 грн. інфляційних та 6255,69 грн. пені за період з 24.08.2012р. по 04.12.2012 р. В частині стягнення 17,14 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод»(36000, м. Полтава, вул. Зінківська, 6 код ЄДРПОУ 00110792, р/р 26005000067700 в ПАО «Укрсоцбанк», МФО 300023, св-во «100283589, ІПН 001107916321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес»" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1,ЄДРПОУ 37502259, ІПН 3750222526528, св-во №100336544, р/р 26003016824201 в АТ Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ, МФО 300937) 148 193,05 грн. основного боргу, 6255,69 грн. пені, 1 238,99 грн. 3% річних, 148,19 грн. інфляційних та 3 116, 72 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Повне рішення складено 18.12.2012р.
Суддя О.С. Мацко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).