ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/4338/2012
13 грудня 2012 року м. Рівне
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Таргоній А.В.,
за участю:
представника позивача - Тарновецького Я.М.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Лі О.Д.;
представника відповідача - Троянчука Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Карсар"
до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
в с т а н о в и в:
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Карсар" з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 06.11.2012 року №0005082342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 36497,00 грн., з яких: 31304,00 грн. - за основним платежем; 5193,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 06.11.2012 року №0005092342 згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 36177,50 грн., з яких: 28942,00 грн. - за основним платежем; 7235,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне включення позивачем до валових витрат вартості товарів придбаних у контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір», а також податкового кредиту -сум податку на додану вартість у складі вартості цих товарів оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочини по придбанню суміші для знищення миловидних гризунів, вчинені позивачем з контрагентом, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Підставами для таких висновків податкового органу був акт перевірки податковим органом контрагента позивача, за результатами якого зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій з поставки товару з контрагентами-покупцями, оскільки контрагент відсутній а місцем реєстрації, в нього відсутня матеріально-технічна база для здійснення такої діяльності, що свідчить, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.
Таким чином, укладені правочини позивача з контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування операційних витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товару мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені правильно. На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Приватне підприємство "Карсар" є юридичною особою, що зареєстрована 07.09.1995 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби з 28.09.1995 року, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 28.09.2004 року.
Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами.
У жовтні 2012 року на підставі наказу Здолбунівської об'єднаної Державної податкової інспекції Рівненської області від 19.10.2012 року №826, посадовими особами податкової служби було проведено документальну виїзну перевірку Приватного підприємства "Карсар" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір»(акт перевірки №545/22-200/22586762 від 25.10.2012 року).
За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:
пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ, підпунктів 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1. статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, Приватне підприємство "Карсар" включило витрати, які непідтверджені реальністю здійснення операцій, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 31304,00 грн. в тому числі за 4 квартал 2011 року - 10532,00 грн., за І квартал 2012 року - 15919,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 4853,00 грн.;
пункту 44.1 статті 44 розділу І, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Приватним підприємством "Карсар", завищено суму податкового кредиту, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28942,00 грн. у т.ч.: за листопад 2011 року - 3500,00 грн., за грудень 2011 року - 5658,39 грн., за січень 2012року - 5039,70 грн., за лютий 2012 року -4475,07грн., за березень 2012 року -5646,00грн., за квітень 2012 року -4621,08грн.
Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочин, укладений, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір», є нікчемним, здійснений без мети настання реальних наслідків.
Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результаті перевірки, відображеному у акті від 29.08.2012 року №38/22/25318312 Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2009 по 29.08.2012 року, відповідно до якого встановлено, що правочини, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір»з контрагентами при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) мають ознаки нікчемності та є нікчемними, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою (акт від 29.08.2012 року № 38/22/25318312 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2009 року по 29.08.2012 року).
За результатами перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення:
від 06.11.2012 року №0005082342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 36497,00 грн., з яких: 31304,00 грн. - за основним платежем; 5193,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 06.11.2012 року №0005092342 згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 36177,50 грн., з яких: 28942,00 грн. - за основним платежем; 7235,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
З приводу господарських операцій з придбання суміші та принади для знищення мишоподібних гризунів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» судом встановлено наступне.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Денір» є юридичною особою, що зареєстрована 12.02.1998 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби та зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.02.1998 року.
У січні 2012 року позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір договори купівлі-продажу: від 04.01.2012 року №4, від11.01.2012 року б/н, від 07.12.2011 року, від 08.11.2011 б/н, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання щодо передачі товару, а покупець прийняти та оплатити товар.
Відповідно до даного договору за період з січня по квітень 2012 року року позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»товар, а саме: капкан тістова принада, капкан парафіновані брикети, Ультравітгель, ципервіт 25% к.е., капкан зернова суміш, вклад-липучка до мишолапки, хлорантоїн %, пастка механічна, гель «Легіон», Альфасект, Гель «Голіаф», пастка механічна.
Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є податкові та видаткові накладні, які підписані представниками покупця та продавця та скріплені відтисками печаток.
Розрахунки за придбаний позивачем товар з Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір»було здійснено на підставі платіжних доручень, виписаних Приватним підприємством "Карсар". Оплата на суму 178679,54 грн. за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника. Відповідно до декларацій з податку на додану вартість за листопада, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року - додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань податкового кредиту у розрізі контрагентів»до декларацій з податку на додану вартість вищевказані періоди позивач мав взаєморозрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір»на суму 173 649,06 грн., податок на додану вартість 28941,51 грн. Згідно з банківськими виписками з особового рахунку позивача та платіжних доручень в оплату за поставлений товар Приватне підприємство "Карсар" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»наступні кошти: 09.11.2011 -5000,00 грн., 05.12.2011 року - 21000,00 грн., 21.12.2011 року - 20000,00 грн., 29.12.2011 року - 9000,00 грн., 25.01.2012 року -18632,80 грн., 30.01.2012 року -13000,00 грн., 28.02.2012 -19854,20 грн., 23.03.2012 -10555,74 грн., 27.03.2012 року -10000,00 грн., 03.04.2012 -17876,00 грн., 07.05.2012 -20000,00 грн., 28.05.2012 -13730,80 грн. у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання товару.
Як пояснив позивач, поставка і транспортування товарів здійснювалась власними силами позивача легковим автомобілем директора та засновника Приватного підприємства "Карсар", факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами позивача та продавця від 12.03.2012 року №1, від 09.04.2012 року №2, від 11.01.2012 року №1, від 09.02.2012 №2, від 08.11.2011 №1, від 07.12.2012 №7.
На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»податкові накладні на загальну суму 144707,55 грн., в тому числі ПДВ 28941,51 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року. Операції по придбаному товару позивачем було відображено по рахунках: Дебет 201 «сировина та матеріали»- Кредит 631 «Розрахунки з постачальниками»Дебет 631 «Розрахунки з постачальниками»Кредит 311 «розрахунковий рахунок», Дебет 6442 «неодержані податкові накладні»Кредит 6316 «Розрахунки з постачальниками». Позивач надав оборотно-сальдову відомість, по якій обліковується продукція (надходження-реалізація) за період з 01.11.2011 року по 30.04.2012 року та акти списання від 31.03.2012 року №СпТ-000009, від 30.04.2012 року №СпТ-000010, від 29.02.2012 №СпТ-000003, від 31.01.2012 №СпТ-0000001, від 30.12.2011 №СпТ-000041, від 30.11.2011 №СпТ-000032. Також позивачем суду надано виписку з журналу обліку виданих довіреностей представникам підприємства, які були уповноважені отримувати товар від контрагента.
Крім того, позивачем надані суду документи, що підтверджують подальше використання товару придбаному у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» у своїй господарській діяльності. А а саме: відповідно до Договору виконання робіт від 02.03.2012 року №069-Р укладеного між ЖКП «Сонячне»(Замовник) та позивачем (Виконавець), Приватне підприємство «Карсар»зобов'язується проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях «Замовника»(будинки, які передані на баланс ЖКП «Сонячне») в залежності від санітарно-епідемічного стану в обсязі та на умовах, передбачених даним договором з 02.03.2012 року, вид робіт згідно договору -дератизація; відповідно до Договору виконання робіт від 01.11.2011 №056-Р укладеного між ПАТ «Рівнеазот»Приватне підприємство «Карсар»зобов'язується проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях «Замовника»з 01.11.2011 по 31.10.2012, вид робіт -дератизація, дезінсекція. До договору надані додатки з зазначенням площі для проведення дератизаційних та дезінсекційних робіт; відповідно до Договору виконання робіт від 03.01.2012 №050-Р укладений між ПАТ «УкрСиббанк»та позивачем, Приватне підприємство «Карсар»зобов'язується проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях «Замовника»з 03.01.2012 по 31.12.2012. Аналогічні договори позивач укладав з ПП «ВВ», з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, ПАТ «Агроресурс», Управлінням Міністерства надзвичайних ситуацій України в Рівненській області, Територіальним управлінням МНС України у Рівненські області, ТзОВ «Лагуна-РА», ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря».
Відповідно до зазначених документів вбачається наступне використання позивачем придбаного товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір», що передбачає отримання відповідного прибутку від провадження господарської діяльності.
Згідно з даними акта перевірки від 25.10.2012 №545/22-200/22586762 року витрати на оплату товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір», включені позивачем до складу операційних витрат у відповідному періоді та відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток, а сума податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір», включена до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні періоди.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Денір» є зареєстрованим на день вирішення справі в суді, знаходиться за місцем свого фактичного перебування, та є його реальним контрагентом і на цей час. В обґрунтування позовних вимог та підтвердження здійснення господарських операцій, представник позивача просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Денір». Суд задовольнив клопотання позивача.
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» Лі Олександр Денірович пояснив, що фактичне місце знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» за адресою: м. Рівне, провулок Робітничий, буд. 5.
Як зазначив Лі О.Д. працівники податковою служби повідомленні про фактичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір», на зазначену адресу контрагента надходять поштові повідомлення з податковою служби і товариство надсилає поштову кореспонденцію на адресу податкового органу зазначивши фактичну адресу. Щодо господарських операцій з Приватним підприємством "Карсар" пояснив, що договори було укладено відповідно до вимог чинного законодавства з дотриманням всіх умов його виконання. В підтвердження надання товару позивачу надав суду податкові накладні, платіжні доручення та взаєморозрахунки між ним та позивачем.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та зазначив Лі О.Д. на реалізацію придбаного позивачем товару у Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»є відповідні сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, свідоцтво про державну реєстрацію дезінфекційного засобу.
В судовому засіданні представник відповідача звертав увагу суду на те, що основним постачальником реалізованого товару Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравіт»», а тому у позивача на думку податкового органу не було необхідності придбавати такий товар саме у контрагента.
Однак, такі твердження відповідача спростовуються виходячи з матеріалів справи та наданих пояснень представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» Лі О.Д. Щодо придбання реалізованого товару не тільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравіт»», Лі О.Д. зазначив, що кожна партія товару придбавалась у різних дилерів, тому як Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравіт»»є тільки центральним офісом, яке має свої дилерські представництва в різних містах, а тому придбавання товару здійснювалось за вигіднішими Товариству з обмеженою відповідальністю «Денір» умовами.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу операційних витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування операційних витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.
Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.
Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.
Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Так, згідно підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду
В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.
Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Денір» відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, претензії щодо їх форми та змісту у відповідача відсутні.
При цьому суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару у контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір», які стали підставою для формування позивачем складу операційних витрат.
Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) у ході судового розгляду були спростовані. Наданий в судовому засіданні представником відповідача акт від 29.08.2012 року №38/22/25318312 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.09.2009 року по 29.08.2012 року не може бути взятий до уваги, оскілки відповідно до зазначеного акту представники податкового органу зробили висновок про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» за місцем його реєстрації і не звернули уваги на його фактичне місцезнаходження. Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір»з'явився в судове засідання надавши обґрунтовані пояснення щодо фактичного місця знаходження та взаємовідносин з позивачем.
Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат, та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
При цьому, нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавці товару - Приватне підприємство "Сітал" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Союз" мають сплачувати даний податок до бюджету.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Тому, суд зазначає, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Денір» не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо невідображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконаня контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 726,75 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 726,75 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
від 06.11.2012 року №0005082342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 36497,00 грн., з яких: 31304,00 грн. - за основним платежем; 5193,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 06.11.2012 року №0005092342 згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 36177,50 грн., з яких: 28942,00 грн. - за основним платежем; 7235,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Приватного підприємства "Карсар" сплачений ним судовий збір у сумі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 75 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кравчук Т.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 грудня 2012 року.