ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2012Справа №5002-32/3736-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ в особі відокремленого структурного підрозділу "Кримська дирекція залізничних перевезень", м. Сімферополь

до Фізичної особи - підприємець Мурадасілова Едема Юсуфовича, с. Ярке поле

про стягнення 3 255,97 грн.

За участю представників:

від позивача - Кущик Р.В., довіреність № 28 від 01.01.2012 року у справі.

від відповідача - не з'явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору: Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Кримська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи - підприємець Мурадасілова Едема Юсуфовича про стягнення заборгованості в розмірі 3 255,97 грн., у тому числі 3 100 грн. суми основного боргу, 131, 64 грн. пені, 24, 33 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 30.10.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.11.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судових засіданнях 08.11.2012р., 13.11.2012 р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач у судових засіданнях був присутній проте письмового відзиву на позов суду не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2012 р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» ( розповсюджувач) та Фізичною особою - підприємцем Мурадасіловим Едемом Юсуфовичем ( рекламодавець) укладений договір про надання рекламних послуг № ПР/ДН-4-12513/НЮдч (а.с. 12-14).

У відповідності до пункту 1.1 Розповсюджувач проводить рекламні кампанії в інтересах рекламодавця на рекламоносіях та територіях, що належать розповсюджувачу, а Рекламодавець приймає та сплачує послуги.

Згідно з умовами пункту 4. 3 договору рекламодавець здійснює 100% оплату до 1-го числа місяця, за який здійснюється оплата.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється на підставі рахунків-фактур.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що щомісячно оформляється акт прийому-передачі наданих послуг, який не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним Розповсюджувач надає Рекламодавцю.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Беручи до уваги, що цивільно-правові зобов'язання, які виникли між сторонами у справі мають двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку .

Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Невиконання умов договору в частині повної оплати вартості отриманих послуг за період липень-серпень 2012 року призвела до утворення заборгованості в розмірі 3 100, 00 грн.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача проти позову, які ґрунтуються на твердженнях неналежного виконання прийнятих на себе обов'язків з боку позивача, оскільки зазначені обставини не підтверджені належними доказами.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 24,33 грн. - 3% річних .

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується сума 3% річних за період з 26.06.2012 року по 19.10.2012 року в розмірі 24, 33 грн., а тому підлягають стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 131, 64 грн. Пеня передбачена пунктом 6.6 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що законним є нарахування пені за період з 30.06.2012 року по 18.10.2012 року в розмірі 131,64 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складене та підписане 18.12.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мурадасілова Едема Юсуфовича на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Кримська дирекція залізничних перевезень" 3 100, 00 грн. основного боргу, 24.33 грн. 3% річних , 131, 64 грн. пені, 1 609, 50 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М. Гризодубова