У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. Справа № 130270/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості,-

встановив :

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив визнати дії відповідача неправомірними; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 р. - 2011 р. та в подальшому.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вона є особою, яка віднесена до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та йому встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС згідно довідки виданої МСЕК. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, дана допомога позивачу виплачена не у повному розмірі.

Оскаржуваною постановою позов задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 р. з врахуванням проведених виплат.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема в обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення проведена згідно вимог ст. ст. 48, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою, зокрема, встановлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи. Апелянт також зазначає, що виключно Законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Прийняття Законів належить до повноважень ВР України. Звертає увагу на те, що відповідач не є розпорядником державного бюджету та просить скасувати оскаржувану постанову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується відповідним посвідченням і відповідною довідкою.

Відповідно до довідки виданої відповідачем, позивач допомогу на оздоровлення передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» отримав у розмірі 120 грн.

Суд апеляційної нстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині права позивача як особи, що постраждала, внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат.

Суд звертає увагу, що згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6, статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Однак, зміни внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, в ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 дія ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не обмежувалась.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) то відповідно до Рішення Конституційного Суду України діє редакція Закону, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат.

Однак як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, всупереч вимог даної статті відповідач позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виплатив в розмірі встановленому постановою КМ України від 12.07.2005 року №562, у сумі 120 гривень, яка істотно зменшує розмір даної допомоги.

Згідно із положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення відповідач діяв всупереч спеціального законодавства.

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при визначенні розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення виходячи з наступного.

Відповідно до загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2010 рік, а не згадана постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

Крім того, статтею 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської - залишити без задоволення, а постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді : М.А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк