СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
19 серпня 2008 року | Справа № 5020-11/189 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 10.07.2008 року у справі № 5020-11/189
за позовом Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна, 11,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)
до державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольське авіаційне підприємство" (вул. Льотчиків, 2,Севастополь,99057)
про стягнення штрафних санкцій в розімірі 58790,55 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 10.07.2008 року у справі №5020-11/189 відмовлено у задоволенні позову Севастопольського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольське авіаційне підприємство" штрафних санкцій у розмірі 58790,55 грн.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що із загальної чисельності працюючих на державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольське авіаційне підприємство" (далі –ДП МОУ "Севастопольське авіаційне підприємство") у 2007 році –413 осіб, кількість робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці у 2007 році складає 69 осіб, які підлягають виключенню із загальної чисельності при відсотковому підрахуванні кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та з урахуванням положень Законів України "Про охорону праці" та "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити.
Заявник апеляційної скарги вважає висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на те, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є спеціальним порівняно з Законами України "Про охорону праці" та "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та не містить виключень певних категорій при визначенні нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
У судове засідання представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 58790,55 грн.
Підставою звернення прокурора до господарського суду слугувало порушення, на його думку, соціальних інтересів держави внаслідок невиконання ДП МОУ "Севастопольське авіаційне підприємство" вимог законодавства в сфері соціального захисту інвалідів.
Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, наданому ДП МОУ "Севастопольське авіаційне підприємство" 20.02.2008 до Фонду соціального захисту інвалідів, на підприємстві працює 413 осіб, норматив для працевлаштування інвалідів склав 17 робочих місць, однак, у цьому ж звіті вказано, що фактично на підприємстві упродовж 2007 року було зайнято 14 осіб. Відповідно до розрахунку середньорічна заробітна плата на одну людину на зазначеному підприємства склала 19596,85 грн.
Вважаючи, що відповідач не дотримався нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів, прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення штрафних санкцій в сумі 58790,55 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Згідно з ст.ст 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Для підприємств, установ, організацій у тому числі фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів для яких це місце роботи є основним.
Керівники підприємств, установ, організацій у разі незабезпечення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Статтею 20 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і незайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і незайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації проводять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського Кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, в порядку, передбаченому Законом.
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу та працюючих інвалідів, про яку йде мова у ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" розраховується у відповідності із п. 3 "Інструкції зі статистики кількості працівників", затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722.
Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займається підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, встановлено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Згідно правил ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Положеннями статей 5 та 12 Закону "Про охорону праці" передбачено, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці, працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна кількість працівників на ДП МОУ "Севастопольське авіаційне підприємство" у 2007 році складала 413 осіб. Згідно з переліком, погодженим із профспілковим комітетом підприємства-позивача, кількість робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці складала у 2007 році 69 осіб (а.с. 18-21).
Таким чином, судова колегія вважає правильною висновок суду першої інстанції стосовно того, що у випадку, коли специфіка підприємства визначає, що певна кількість посад на підприємстві пов'язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки.
Отже, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів необхідно враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов'язані з шкідливими важкими та небезпечними умовами праці, що визначаються в порядку, встановленому законодавством України, зокрема, Законами України "Про охорону праці" та "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Судова колегія не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги та вважає за необхідне зазначити, що викладена позиція, з врахуванням правил ст. ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не суперечить цьому Закону.
Таким чином, відповідачем було правомірно виключено із середньооблікової чисельності працюючих 69 осіб, які обіймали посади із важкими та шкідливими умовами праці. Отже, на державному підприємстві Міністерства оборони України "Севастопольське авіаційне підприємство" мало бути створено 14 робочих місць для інвалідів (4 % від 413 –69), а не 17, з чого помилково виходив прокурор у розрахунку сум, які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 10.07.2008 року у справі № 5020-11/189залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді