Справа № 11-766/2006 Головуючий І інстанції: Кузьмін М.В.
категорія - ч. 1 ст. 187 КК України Доповідач: Баглай І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого судді Баглая І.П.,
суддів Козака В.І., Сердюка О.Г.,
при секретарі Олійник О.М,
з участю прокурора Варуши Т.М.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника цивільного позивача ОСОБА_3,
підсудного ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями представника цивільного позивача ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює приватним підприємцем, мешканець АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, засуджений:
за ч. 1 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - до 2 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн. матеріальної шкоди, та 500 грн. - моральної шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишений у вигляді утримання під вартою.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_4 визнано винуватим в тому, що він, 31 жовтня 1999 року, близько 23 годин ЗО хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в районі перехрестя вулиць Леніна - 50 років ВЛКСМ у м. Чернігові, скоїв розбійний напад на ОСОБА_5, завдав останньому легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, та заволодів курткою, вартістю 500 грн., шапкою, вартістю 10 грн., грошима в сумі 80 грн., чим завдав потерпілому шкоду на загальну суму 590 грн..
Не погоджуючись з вироком суду, представник цивільного позивача ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_4, подали апеляції, в яких просили:
ОСОБА_3 - вирок відносно ОСОБА_4 змінити та стягнути з засудженого 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Мотивувала, що суд необгрунтовано знизив у вироку суму відшкодування моральної шкоди, не прийняв до уваги те, що засуджений скоїв тяжкий злочин, внаслідок дій ОСОБА_4 потерпілий повинен був відчувати сильний біль, як під час, так і після нападу. Також вважає, що суд, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, не врахував вимоги ст. ст. 1166, 1167, 1177 ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Зазначає, що, внаслідок отриманої травми від злочинних дій підсудного, потерпілий був визнаний непридатним до військової служби;
адвокат ОСОБА_2 - вирок змінити і звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Вважає призначене покарання занадто суворим, таким, що не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого. Вказує, що обставини які були враховані судом при винесенні вироку, давали всі підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, прохання ОСОБА_3 та її адвоката ОСОБА_1, а також прохання засудженого ОСОБА_4 та його адвоката про задоволення їхніх апеляцій, думку прокурора про необґрунтованість обох апеляцій та необхідність залишення вироку без змін, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляція представника цивільного позивача ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Вина засудженого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів. Сам засуджений хоч і визнав себе частково винуватим у скоєнні злочину, але по суті не заперечував проти викладеної органом досудового слідства його об'єктивної сторони.
Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 Кримінального кодексу України, врахував дані про особу підсудного, наявність на його утриманні дружини, хворої неповнолітньої дитини та батьків пенсійного віку, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, тобто всі ті обставини на які посилається в апеляції адвокат ОСОБА_2, і обґрунтовано прийшов до висновку про призначення покарання підсудному у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.
Суд, також, врахував, що вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова відносно ОСОБА_4 від 01.09.2000 року за скоєння цього злочину постановою президії Чернігівського обласного суду від 04.10.2000 року скасований у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.
Враховуючи вищевказане, а також те, що ОСОБА_4 тривалий час ухилявся від суду і перебував у розшуку, судова колегія підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання не знаходить.
Разом з тим при вирішенні цивільного позову у справі суд першої інстанції допустився помилки.
Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року №3 „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", при розгляді цивільного позову в кримінальній справі окрім норм КПК України, суд зобов'язаний керуватися відповідними нормами ЦПК України.
Визнаючи мати потерпілого ОСОБА_3 представником цивільного позивача, суд не врахував, що потерпілий ОСОБА_5 цивільний позов по кримінальній справі не заявляв та цивільним позивачем не визнавався. Позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди потерпілий подавав в порядку цивільного судочинства, яка ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 жовтня 2005 року була залишена без розгляду.
Потерпілий клопотання про визнання його матері своїм представником не заявляв та ніякого належним чином оформленого доручення на це не давав.
За таких обставин суд передчасно розглянув цивільний позов та стягнув з засудженого ОСОБА_4 на користь представника цивільного позивача ОСОБА_3 кошти у відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляцію адвоката ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_4, залишити без задоволення.
Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.08.2006 року щодо ОСОБА_4, в частині вирішення цивільного позову, скасувати, а справу направити до того ж суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, в іншому складі суду.
В решті зазначений вирок залишити без змін.