справа № 415/3520/12
№ провадження 2/415/2863/12
РІШЕННЯ
Іменем України
06.12.2012 м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: судді Похвалітої С.М., при секретарі Пентраковської М.В.,
За участю:
- позивача ОСОБА_1,
- представника позивача ОСОБА_2,
- відповідача ОСОБА_3,
- представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відділення громадянства і реєстрації фізичних осіб Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації.
У своєму позові позивач прохає суд виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 за зазначеною адресою.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира 24 грудня 2003 року була подарована його бабусею ОСОБА_6. Свого часу бабуся зареєструвала в зазначеній квартирі його тітку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно мешкала в Молдові та попросила зареєструвати її за вказаною адресою, щоб мати змогу отримувати пенсію на Україні, але постійно там не проживала лише приїздила з Молдови для отримання пенсії. Після смерті своєї бабусі, він вирішив переселитися зі своєю сім'єю до зазначеної квартири, але відповідач його не впускає, поводить себе агресивно, ображає нецензурною лійкою та погрожує фізичною розправою. Таким чином, ОСОБА_3 допускає триваючу антигромадську поведінку, що унеможливлює подальше співжиття інших членів сім'ї з нею. З цього приводу він звертався до відділу міліції та було проведено перевірку за його заявами. На його пропозиції добровільно виселитися з його квартири та переїхати за своїм постійним місцем проживання до Молдови, відповідач відмовляється у грубій формі. З посилання на вимоги ст. 116 Житлового Кодексу України прохав задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 підтримав свої позовні вимоги наведені в позові, прохав суд виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 за зазначеною адресою. В судовому засіданні посилався на обставини викладені в позові.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги наведені в позові, прохав суд виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстрації ОСОБА_3 за зазначеною адресою. В судовому засіданні посилався на обставини викладені в позові.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги позивача не визнала, суду зазначила, що дійсно довгий час значиться зареєстрованою в АДРЕСА_1, оскільки доглядала свою мати ОСОБА_6, за заявою якої була зареєстрована. Іншого житла вона не має, а тому й продовжує проживати в квартирі позивача, як член сім'ї. За час проживання в квартирі вона здійснює оплату за комунальні послуги, зробила ремонт в квартирі. Вважає, що підстави для її виселення відсутні. Позивачу в користуванні його квартирою вона не перешкоджає.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, суду зазначив, що підстав для задоволення позову відсутні, оскільки відповідач є рідною тіткою позивачу та проживає в квартирі за дозволом своєї матері довгий час, здійснює оплату за комунальні послуги, ремонтні роботи проводить. Підстави для її виселення відсутні.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він працівник міліції та за заявою позивача здійснював перевірку дій особи, яка проживає в АДРЕСА_1. На відповідача були скарги про те, що вона позивача не впускає додому, скаржились, що вона голосно слухає музику.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, вона позивачу є сусідкою та проживає в АДРЕСА_3 В квартирі № 28 у зазначеному будинку з 2010 року проживає відповідач, яка постійно стукає в стелю, пред'являє до неї претензії.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він позивачу є другом та сусідом більше двадцяти років. Зазначив суду, що відповідач шумить та стукає вночі, працює голосно телевізор. Відповідач в квартирі АДРЕСА_2 постійно проживає два роки. ОСОБА_5 в квартиру вона не впускає. До правоохоронних органів зі скаргами на дії відповідача він не звертався.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона відповідачу є подругою, разом навчалися. В 2009 році відповідач прийшла до неї та повідомила, що її побив брат. Відповідач приїхала з іншої держави в 2001 році для догляду за своєю мамою.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює соціальним працівником та з відповідачем знайома 2 роки. Здійснювала догляд бабусі, яка проживала в АДРЕСА_1 три дні на тиждень та бачила, що відповідач здійснювала догляд за своєю мамою, окрім неї в квартирі ніхто не проживав. На відповідача зі сторони сусідів скарг не було.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, надав суду лист, у якому прохає розглядати справу у відсутності їх представника.
Вислухавши сторони, представників сторін, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, що вбачається з договору дарування квартири від 23 грудня 2003 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та посвідчений 24 грудня 2003 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстровано в реєстрі № 232 (а.с.8), а також з технічного паспорту від 08 грудня 2003 року, виданого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації (а.с.7) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 липня 2004 року, виданого Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації (а.с.13).
Як вбачається зі заяви від імені ОСОБА_6, остання 14 березня 2003 року надала згоду на постійне проживання її доньки ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, що підтверджується заявою, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу (а.с.53).
Таким чином, в квартирі АДРЕСА_1 зазначені зареєстрованими позивач ОСОБА_6, яка померла, та відповідач ОСОБА_3, що вбачається з копії лицевого рахунку (а.с.54).
В судовому засіданні позивач не заперечував, що відповідач ОСОБА_3 є донькою його бабусі ОСОБА_6, що також підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_13 (а.с.50) та свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с.51), де батьками зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_6.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини другої, третьої ст. 64 Житлового Кодексу України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно до ч.ч. 1,4 ст. 156 Житлового Кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 156 Житлового Кодексу України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 Житлового Кодексу України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, для застосування норми цієї статті необхідно наявність двох умов: систематичного порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.17 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» під заходами попередження або громадського впливу, про які зазначено у п.1 ст.116 ЖК України, маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішні справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Відповідно до вимог ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно до ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що відповідач, проживаючи в квартирі АДРЕСА_1, постійно сплачувала комунальні послуги, здійснювала ремонтні роботи, що не заперечується позивачем.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Так, позивач будь-яких доказів щодо, що відповідач систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а також докази застосування до відповідача заходів запобігання і громадського впливу, не дали результату, застосування заходів попередження з боку суду, прокурора, міліції чи адміністративної комісії, не надав.
Таким чином, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про виселення відповідача із спірної квартири, як особи, яка систематично порушує правило співжиття, задоволенню не підлягають, оскільки не знайшов свого підтвердження факт застосування до відповідача заходів запобігання і громадського впливу з боку відповідних органів, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України, які виявилися безрезультатними. Систематичність застосування таких заходів та їх безрезультатність є обов'язковою умовою виселення особи.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст. ст. 9, 64, 116, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, відділення громадянства і реєстрації фізичних осіб Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення.
Суддя Похваліта С. М.