КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
09.07.08 р. № 13/126-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
Жук Г. А.
За участю представників сторін:
від позивача: представник Борецька О.Ю. за довір №5 від 09.01.08
від відповідача 1: представники Скорич Я.О. за довіреністю № 01-708 від 08.07.08 та Гринь В.А. за довіреністю № 01-707 від 08.07.08.
від відповідача 2: представники Яремчик О.В. за довіреністю від 15.04.08 та Гук А.М. за довіреністю від 10.04.08.
в засіданні приймав участь: від прокуратури Опанасенко Т.В. (посвідчення № 90 від 25.07.06)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 13.05.2008 року,
у справі № 13/126-08 (суддя Наріжний С.Ю.),
за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах
держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до 1. державного підприємства «Київське лісове господарство», м. Київ
2. товариства з обмеженою відповідальністю «Процівське»,
с. Вишеньки Бориспільського району Київської області
про визнання недійсним договору
За результатами розгляду апеляційного подання Бориспільського міжрайонного прокурора, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В:
У березні 2004 року був укладений договір про умови ведення мисливсього господарства між Київським державним лісогосподарським об»єднанням «Київліс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Процівське».
Бориспільський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Київського державного лісогосподарського об’єднання «Київліс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Процівське»про визнання договору про умови ведення мисливського господарства від 01.03.2004 року недійсним, посилаючись на ст.ст. 203, 215, 216, 626, 628, 638 ЦК України.
Рішенням місцевого господарського суду від 13.05.2008 року у справі № 13/126-08 (суддя Наріжний С.Ю.) (далі по тексту –оскаржуване рішення) було відмовлено прокурору у задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що договір укладений згідно норм ЗУ «Про мисливське господарство та полювання»на 49 років з дотриманням норм статей ЦК України; договір погоджений з відповідними радами, службами, підприємствами.
Бориспільський міжрайонний прокурор подав апеляційне подання, в якому не погоджується з прийнятим рішенням та зазначає, що рішення є не законним з підстав - непогодження договору з Київською обласною державною адміністрацією; неповним зв’язуванням обставин справи; суд незаконно відмовив у задоволенні позову та не правильно застосував норми матеріального права.
Просить апеляційний суд: 1. Скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.05.2008 року у справі № 13/126-08 за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах Київської державної адміністрації до Київського державного лісогосподарського об’єднання «Київліс», товариства з обмеженою відповідальністю «Процівське» про визнання договору недійсним.
2. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах Київської державної адміністрації до Київського державного лісогосподарського об’єднання «Київліс», товариства з обмеженою відповідальністю «Процівське»про визнання договору недійсним.
Позивач по справі письмових пояснень щодо оскаржуваного рішення не надав. Представник апеляційне подання прокурора не підтримав.
Державне підприємство «Київське лісове господарство»(далі –відповідач 1) надало відзив на апеляційне подання прокурора, в якому зазначає: що оскаржуване рішення відповідає нормам чинного законодавства, а тому апеляційне подання прокурора просить залишити без задоволення з огляду на наступне –Київською обласною радою 19.02.2004 року прийнято рішення №160-12 «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області», що свідчить про погодження даного питання з Київською облдержадміністрацією; відповідно до ст.ст. 21, 22 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання»форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі навколишнього природного середовища. Укладений договір є типовим, затверджений наказом Мінлісгоспу України від 12.12.96 р. В апеляційному поданні прокурором не наведено юридичних фактів, які свідчать про порушення норм законодавства. Просить апеляційний суд залишити рішення господарського суду Київської області від 13.05.2008 року без змін, а апеляційне подання прокурора без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Процівське» у відзиві на апеляційне подання прокурора повністю заперечує проти вимог, викладених в поданні з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. До відзиву надало доказ и - листи з прохання погодити питання користування мисливськими угіддями, копію витягу протоколу 12 сесії Київської обласної ради від 19.02.2004 року щодо розгляду питання на сесії обласної ради, що спростовує твердження прокурора про відсутність згоди Київської обласної державної адміністрації. Вказує, що договір було укладено у чіткій відповідності до Закону України «Про мисливське господарство та полювання»та наказу Мінлісгоспу України від 12.121996 року № 153. Просить апеляційний суд залишити рішення господарського суду Київської області без змін, а апеляційне подання Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області без задоволення.
В зв’язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І. розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.07.08 слухання призначено у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., суддів: Арикової О.В., Жук Г.А.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Перевіривши доводи апеляційного подання Бориспільського міжрайонного прокурора, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне:
Із матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2004 року Київською обласною радою двадцять четвертого скликання прийнято рішення «Про закріплення мисливських угідь на території Київської області» (а.с.110-112).
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно представлених в матеріалах справи документах Київська обласна державна адміністрація не є стороною спірного договору.
Пунктом 2.2. вказаного рішення обласна рада надала у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю «Процівське»- площею 18.0 га в межах згідно з додатком 3 за рахунок частини мисливських угідь Бориспільського мисливського господарства МРВО УТМР площею 16,2 га а Бориспільського держлісгоспу площею 1,8 тис га, припинивши зазначеним користуванням право користування цими угіддями у зв’язку з добровільною відмовою від користування.
Вказане рішення прийнято відповідно до ст.ст. 9, 21-23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
Прокурор не надав суду доказів визнання рішення Київської обласної ради від 19.02.2004 року нечинним в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, між Київським державним лісогосподарським об’єднанням «Київліс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Процівське» 01 березня 2004 року був укладений та підписаний договір про умови ведення мисливського господарства. Форма договору типова, затверджена наказом Мінлісгоспу України від 12.12.1996 року № 153 та зареєстрована в Мін’юсті України 24.12.96 №735/1760.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Розділ «Предмет договору», а саме п. 1.1. передбачає, що рішенням Київської обласної ради від 19.02.2004 року № 160-10-ХХ1У «Про надання в користування мисливських угідь»надано товариству з обмеженою відповідальністю «Процівське»терміном до 19 лютого 2053 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 18.0 тис. га, у тому числі лісові угіддя –7380 га, польові 6620 га, водно-болотні 4000 га. Карта-схема угідь і опис меж додається.
ТОВ «Процівське»отримало погодження від Бориспільської районної ради та Бориспільської районної державної адміністрації, Бориспільського районного відділу земельних ресурсів, Київської обласної організації УТМР МРВО, Бориспільського держлісгоспу, Воронківської, Головурівської, Процівської сільських рад та підписало з ними угоди –погодження (а.с. 18-53).
Приписами частини четвертої статті 21 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» (від 22.02.2000 р. із змінами та доповненнями) форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 22 вказаного Закону також до компетенції обласних рад належить надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Колегією суддів встановлено, що сторонами при укладанні договору дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину згідно ст. 203 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи та апеляційного подання, прокурор та позивач не надали відповідних доказів недійсності укладеного договору про умови ведення мисливського господарства від 01.03.2004 року в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України.
Посилання прокурора на те, що господарським судом при винесені рішення не застосовано Постанову КМУ від 29.11.2000 р № 1762 до уваги колегія суддів не приймає, оскільки вказаним нормативним актом внесено зміни до постанови КМ України від 10.08.1992 року № 459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення». Доказів порушення сторонами вказаної постанови КМ України при укладанні оспорюваного договору прокурор не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони з дотриманням всіх вищевказаних вимог, вільно виявили своє бажання і домовились укласти угоду у певній формі, узгодили її умови та підписали договір від 01.03.2004 року. За таких обставин, коли договір підписувався та виконувався обома сторонами у передбачений спосіб, відсутні підстави вважати, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах договору, передбачених законом, і не свідчать про невиконання між сторонами зобов’язальних відносин.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прокурором належним чином не доведено порушення відповідачами істотних умов укладеного договору про умови ведення мисливського господарства від 01.03.2004 р., а відтак апеляційне подання Бориспільського міжрайонного прокурора не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України (ст. 4 ЦК України).
Колегія суддів зазначає, що позовна заява згідно ст. 54 ГПК України повинна містити найменування сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом Державного комітету лісового господарства від 20.10.2004 року за № 178 реорганізовано державні лісогосподарські об’єднання , в т.ч «Київліс» шляхом створення на базі майна виділених головних підприємств - самостійні державні підприємства , відповідно –Київське державне лісогосподарське підприємство. Наказом № 35 від 12.01.2005 року Державного комітету лісового господарства перейменовано Київське державне лісогосподарське підприємство в державне підприємство «Київське лісове господарство», затверджено статут в новій редакції та отримано свідоцтво про державну реєстрацію –державне підприємство «Київське лісове господарство»(а.с. 101-104). При поданні позовної заяви та апеляційного подання прокурором не вірно вказано найменування відповідача 1 згідно статутних документів.
Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення»із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що за результатами розгляду справи господарським судом Київської області такого порушення не встановлено, а тому не було правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 85, 99-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Київської області від 13.05.2008 року у справі № 13/126-08 залиши без змін.
Апеляційне подання Бориспільського міжрайонного прокурора залишити - без задоволення.
Справу № 13/126-08 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Агрикова О.В.
Жук Г. А.
Дата відправки 17.07.08