Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/3593/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Пищида М. М.
УХВАЛА
Іменем України
18.12.2012 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Пищиди М.М.,
суддів: Суровицької Л.В., Авраменко Т.М.,
при секретарі Крисановій Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 серпня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 31 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML -OAF/168/2007 відповідно до якого відповідач отримав строковий кредит у розмірі 19000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,99 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за кінцевим терміном повернення 13.11.2015 року. Вказані кошти відповідач ОСОБА_2 не повернув, відсотки не сплатив, у зв"язку з чим утворилась заборгованість.
Крім того, в забезпечення виконання своїх зобов"язань по кредитному договору, 31.05.2007 року між ТОВ „ОТП Банк" та відповідачами був укладений іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 2068, згідно якого надано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарсько -побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Позивач просив суд: - стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»заборгованість за кредитним договором в розмірі 20214, 33 доларів США та 35396, 22 грн.; - звернути стягнення на предмет іпотеки на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яка належить іпотекодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві приватної власності, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки направити для погашення заборгованості за кредитним договором № ML -OAF/168/2007 від 31. 05. 2007 р. в розмірі 20214, 33 доларів США та 35396, 22 грн. та застосувати спосіб реалізації предмету іпотеки -шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною не нижче вартості предмету іпотеки , визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки майна.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 серпня 2012 року позов ТОВ „ОТП Факторинг Україна" задоволено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалене у справі судове рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні їх вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду.
Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна", суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачами порушені умови договору щодо повернення кредитної заборгованості.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 31 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML -OAF/168/2007 за яким відповідач отримав строковий кредит у розмірі 19000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,99 на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за кінцевим терміном повернення 13.11.2015 року ( а. с. 6-10)
31. 05. 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № ML -OAF/168/2007 від 31. 05. 2007 р. ( а. с. 11-13)
31.05.2007 року між ТОВ „ОТП Банк" та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним № 2068, згідно якого надано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: квартира житловий будинок з господарсько -побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві приватної власності ( а. с. 14-18)
Відповідно до розрахунку, відповідач ОСОБА_2 заборгував за кредитним договором 20214,33 доларів США 33 цента (а.с.23) та 35396,22 грн., яка складається з 16653,05 доларів США -заборгованості по кредиту, 3561,28 доларів США -заборгованості по нарахованим та несплаченим відсоткам, 35396,22 гривень -нарахованої пені, за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором (а.с.77).
Відповідно до умов п.1.9 кредитного договору, передбачено дострокове повернення всієї суми кредиту та дострокової його сплати в разі порушення боржником зобов'язання по поверненню кредиту у визначені строки.
Згідно вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Вимоги банку щодо відповідачів правомірні, відповідають закону та умовам кредитного договору.
Посилання апелянта на те, що договори, які передбачають отримання позичальником суми кредиту в іноземній валюті суперечать закону є безпідставними.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Чинним законодавством не установлено ні межі термінів, ні суми надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Як встановлено Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.
Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Пунктом 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
ТОВ „ОТП Факторинг Україна" як фінансова установа на час виникнення спірних кредитних правовідносин мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та дозволів на здійснення відповідних операцій з валютними цінностями і застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагалося.
Судом було враховано, що відповідач отримав кредитні кошти в доларах США та вніс декілька платежів на погашення боргу та відсотків за користування кредитом, що підтверджується наданим розрахунком (а.с.77).
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий
Судді: