ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-34/12259-2012 12.12.12
За позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС"
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Закрите акціонерне товариство Виробничо-торгова фірма "Радосинь"
про стягнення 12 112 339,84 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Артюхов Є.С., довіреність б/н від 10.10.2012 р.
від відповідача: Попович Д.М., довіреність № 08.6-03/7316 від 20.06.2012 р.
від третьої особи: Клєц С.С., довіреність № 20/08/12-в від 20.08.2012 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - відповідач) про стягнення 12 112 339, 84 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-34/12259-2012 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство Виробничо-торгова фірма "Радосинь", розгляд справи призначено на 01.10.2012 р.
У судове засідання 01.10.2012 р. представник позивача не з'явився.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 01.10.2012 р. з'явились.
У зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 15.10.2012 р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. з 10.10.2012 р. на лікарняному, справу № 5011-34/12259-2012 передано на розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2012 справу № 5011-34/12259-2012 прийнято до свого провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи призначено на 31.10.2012 р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р., у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного, справу №5011-34/12259-2012 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 справу № 5011-34/12259-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.
У судове засідання 31.10.2012 р. представники сторін та третьої особи з'явились.
У зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 14.11.2012 р.
13.11.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
14.11.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшла телеграма від відповідача про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 14.11.2012 р. представник позивача не з'явився.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 14.11.2012 р. з'явились.
У зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання розгляд справи відкладено на 28.11.2012 р.
У судове засідання 28.11.2012 р. представник позивача з'явився.
Представники відповідача у судове засідання 28.11.2012 р. з'явились, надали суду письмовий відзив на позов.
Представник третьої особи 28.11.2012 р. у судове засідання не з'явився.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 28.11.2012 р. представника третьої особи та подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 12.12.2012 р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 12.12.2012 р., у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. з 10.12.2012 р. на лікарняному, справу № 5011-34/12259-2012 передано на розгляд судді Нечаю О.В.
У судове засідання 12.12.2012 р. представник позивача з'явився, надав суду документи для долучення до матеріалів справи. Проти заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 12.12.2012 р. з'явився, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання 12.12.2012 р. з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, підтримав позицію відповідача.
У судовому засіданні 12.12.2012 р. судом відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
23.04.2004 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», далі -відповідач, кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»(далі -третя особа, позичальник - 1) було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/182 (далі -Договір - 1), відповідно до якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику - 1 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами (п. 1.1. Договору - 1).
Відповідно до п. 1.1.1. Договору - 1 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн.
Кінцевий термін повернення заборгованості - 01.02.2005 р. (п. 1.1.2. Договору - 1).
Додатковою угодою № 1 до Договору - 1 від 23.07.2004 р. змінено п. 1.1.1. Договору, а саме збільшено ліміт заборгованості позичальника - 1 до 2 300 000,00 грн.
Додатковою угодою № 2 до Договору - 1 встановлено відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 23 % , починаючи з 31.12.2004 р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника - 1 сторони уклали Договір іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 р., за яким третя особа передала відповідачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме -нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 6.
30.04.2004 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніжинський»(далі -позичальник - 2) було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02-23/207 (далі -Договір - 2), відповідно до якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику - 2 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами (п. 1.1. Договору - 2).
Відповідно до п. 1.1.1. Договору - 2 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами) зі сплатою 21,5 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 2 000 000,00 грн.
Додатковою угодою № 2 до Договору - 2 встановлено відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 23 % , починаючи з 31.12.2004 р.
30.04.2004 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»укладено договір іпотеки № 05-12/615, за яким Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»у якості забезпечення виконання всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніжинський»за Договором - 2 передав відповідачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме -нежилу будівлю (літ. А) площею 2911,6 кв. м., розташовану у м. Київ, просп. Маяковського, 6.
30.04.2004 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніжинський»було укладено Договір поруки № 05-12/844 (далі -Договір поруки), за яким Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»поручилося перед відповідачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніжинський»зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором - 2.
19.12.2005 р. між Українсько-американським спільним підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «КАІС»(надалі -позивач, новий кредитор) та відповідачем було укладено Договір уступки вимоги, за умовами якого відповідач передав позивачеві право вимоги за Договорами 1 та 2, укладеними з Закритим акціонерним товариством «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Ніжинський»відповідно, а позивач сплатив відповідачеві за відступлення права вимоги грошові кошти у розмірі 3 100 000,00 грн. (три мільйони сто тисяч гривень 00 копійок).
В матеріалах справи наявні платіжні доручення № 873 від 29.12.2005 р. (1 100 000,00 грн.), № 875 від 29.12.2005 р. (1 000 000,00 грн.) та № 876 від 29.12.2005 р. (1 000 000,00 грн.) на підтвердження того, що позивачем були виконані його зобов'язання по Договору уступки вимоги.
31.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки №05-12/692 від 23.04.2004 р., укладеним між відповідачем та третьою особою, за умовами якого третя особа передала відповідачеві в забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю загальною площею 2911,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 6.
31.01.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про відступлення прав за Договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004 р., укладеними між відповідачем та третьою особою, за умовами якого третя особа передала відповідачеві в забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Ніжинський»за кредитним договором нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю загальною площею 2911,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 6.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2009 р. у справі № 2/82, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010 р., визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 19.12.2005 р. між позивачем та відповідачем.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2009 р. у справі №2/83, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010 р., визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 р. між позивачем та відповідачем про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/615 від 30.04.2004 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2009 р. у справі № 2/84, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010 р., визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 31.01.2006 р. між позивачем та відповідачем про відступлення прав за договором іпотеки № 05-12/692 від 23.04.2004 р.
Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Виходячи з умов укладеного договору відступлення права вимоги, відповідач передав позивачеві дійсні права вимоги до боржників виконання зобов'язань за Кредитними договорами.
Приймаючи до уваги положення ст. ст. 216, 519 Цивільного кодексу України, застосування наслідків недійсності договору відступлення прав вимоги у вигляді двосторонньої реституції тягне за собою обов'язок позивача повернути відповідачеві дійсне право вимоги до боржників виконання зобов'язань за Кредитними договорами.
Однак на сьогоднішній день виконання даного обов'язку з боку позивача є неможливим з огляду на те, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Ніжинський», що є боржником за Договором -2, ліквідовано у зв'язку з визнанням останнього банкрутом.
Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
З огляду на вищенаведене, позивач позбавлений можливості повернути відповідачеві дійсне зобов'язання божника - 2 по виконанню умов Договору - 2, оскільки на сьогоднішній день божника - 2 як юридичну особу ліквідовано, і як наслідок, зобов'язання припинено.
Крім того, ст. 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу позивача було направлено Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. № 08.6-02/67-24551 від 12.11.2012 р.)
Відповідно до ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Направлення вищезазначеної заяви обумовлено тим, що на підставі виконавчих написів від 23.12.2004 р. та від 15.02.2005 р., вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, з метою задоволення вимог відповідача в розмірі 4 133 186,80 грн., було відкрито виконавчі провадження по зверненню стягнення на предмет іпотеки - нежилу будівлю загальною площею 2911,6 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 6.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.03.2006 р. у справі № 2а-920/06, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», як стягувача у виконавчому провадженні, замінено на Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС".
В рамках виконавчого провадження, в якому Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" як правонаступник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»є стягувачем, було реалізоване вищезазначене нерухоме майно за ціною, що становить 7 200 000,00 грн. (сім мільйонів двісті тисяч гривень 00 копійок).
В свою чергу, Підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві були перераховані позивачеві грошові кошти в розмірі 4 133 186,80 грн., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №5644190 від 12.05.2008 р. та постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №5644423 від 12.05.2008 р. і не заперечується самим позивачем.
Заперечуючи проти факту зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач у своїх письмових пояснення, наданих суду у судовому засіданні 12.12.2012 р., зазначає про те, що в 2008 році в рамках виконавчого провадження відбулись прилюдні торги з реалізації майна, що було передано третьою особою відповідачу в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Переможцем вказаних торгів було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс».
Враховуючи те, що в 2009-2010 рр. вказані торги були визнані судами недійсними (Постанова Вищого господарського суду України від 03.11.2010 р. у справі № 31/204), а правочин з передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс»майна недійсним (Постанова Вищого господарського суду України від 25.01.2011 р. у справі №46/289), позивач вважає, що повернення ним грошових коштів повинно відбуватись на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс», а не на користь відповідача.
Суд не погоджується з даною позицією позивача, з огляду на наступне.
Враховуючи визнання недійсним Договору про відступлення прав вимоги від 19.12.2005 р., а також подальше визнання недійсними договорів про відступлення прав за договорами іпотеки, до відповідача перейшли права стягувача у виконавчих провадженнях, в рамках яких було реалізовано нерухоме майно третьої особи, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 6 і позивач отримав грошові кошти, які надійшли від реалізації нерухомого майна.
З огляду на вищенаведене, на сьогоднішній день грошові кошти, сплачені позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Феонікс»повинні бути перераховані відповідачу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано господарському суду належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів відповідачу.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги існування зобов'язання відповідача перед позивачем по поверненню позивачеві грошових коштів в розмірі 3 100 000,00 грн., а також зобов'язання позивача повернути відповідачу грошові кошти в розмірі 4 133 186,80 грн., банком, у відповідності до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.
Виходячи з викладеного, у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, оскільки останнє припинилося шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Позивач, посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, вимагає стягнути з Відповідача 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 3 839 880,82 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд вважає безпідставними вимоги позивача по стягненню з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, так як умовами укладеного Договору про відступлення прав вимоги від 19.12.2005 р. не визначено строк повернення відповідачем грошових коштів у випадку визнання недійсним укладеного між сторонами Договору відступлення.
Окрім того, позивачем не надано суду жодних доказів надсилання відповідачеві вимог про повернення грошових коштів, у зв'язку з чим не вбачається за неможливе встановити строк повернення грошових коштів.
Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню з огляду на те, що строк виконання зобов'язання а ні умовами договору, а ні нормами закону не визначений, а отже, порушення строку виконання зобов'язання з боку відповідача немає.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 3 290 378,90 грн., що полягають у витратах останнього у вигляді процентів за користування грошовими (позиченими) коштами, понесених за період з 29.12.2005 р. по 29.07.2012 р.
Суд не погоджується з даною позицією позивача з огляду на наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Судом встановлено, що відповідачем не було порушено право позивача, з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження надсилання відповідачу вимоги про повернення грошових коштів в розмірі 3 100 000,00 грн. у відповідності з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищенаведене, оскільки ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача збитків, так як позивачем не доведено суду надсилання відповідачу вимог про повернення грошових коштів, а тому і не доведено порушення відповідачем прав позивача, що є підставою для стягнення збитків. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 3 290 378,90 грн. також не підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 12 112 339,84 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Повне рішення складено 14.12.2012 р.
Суддя О.В. Нечай