Справа № 22ц-1591/2006 Категорія цивільна
Головуючий у першій інстанції
Морозов О.Б.
Доповідач - Шевченко В.М.
Ч^>>
РІШЕННЯ Іменем України
26 жовтня 2006 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого - судді Євстафіїва O.K.
суддів Шевченка В.М., Редьки А.Г.
при секретарі Вареник О.М.
з участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представників ОСОБА_4 і ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 10 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИ В:
У листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 159360 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що в 2001 році вона отримала І групу інвалідності по зору. В грудні 2002 року її прооперували, внаслідок чого зір частково повернувся. Однак, 20.03.2003р. на позивачку було скоєно наїзд автомобілем "Фольксваген-Гольф" під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок отриманих в даній ДТП важких травм ОСОБА_3 повністю втратила зір і дороге лікування виявилося даремним.
Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 8 грн 50 коп. судового збору, а також на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення. Судом першої інстанції встановлено, що винним у вчиненні ДТП був визнаний ОСОБА_1.
Позивачці внаслідок ДТП дійсно була спричинена моральна шкода. Але, на думку суду, заявлена сума моральної шкоди позивачкою не вмотивована та необгрунтована, не відповідає вимогам розумності та справедливості і є надто великою.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 10 серпня 2006 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 . Свої вимоги мотивує тим, що ДТП він не скоював, оскільки позивачка сама внаслідок грубої особистої необережності у зв"язку з наявністю тяжкого захворювання на зір наштовхнулась на задню бокову частину автомобіля під керуванням відповідача, при цьому впала і отримала травму. В результаті вивиху штучного кришталика у позивачки мало місце загострення попередніх захворювань. Полівалентна алергія на ліки у ОСОБА_3, згідно з медичними документами, мала місце з 2001 р. і не пов"язана з лікуванням тілесних ушкоджень, отриманих в ДТП. Позивачка до ДТП була інвалідом 1-ї групи по зору, що судом не було прийнято в достатній мірі до уваги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України виникнення права на компенсацію моральної шкоди пов"язано з порушенням прав особи і з"ясуванню при вирішенні спору підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою.
По справі встановлено, що 20 березня 2003 року в М.Чернігові по проспекту Перемоги 65, ОСОБА_1., керуючи автомобілем „Фольксваген», порушив правила дорожнього руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалась по тротуару. За висновком комісійної судово-медичної експертизи від 14 квітня 2006 р. у ОСОБА_3 наявні тілесні ушкодження, котрі виникли внаслідок ДТП, у зв"язку з чим остання знаходилась на стаціонарному лікуванні з 20.03 по 28.03.2006 року, і тілесні ушкодження, отримані нею, відносяться до категорії легких тілесних з короткочасним розладом здоровя ( а.с. 117).
Обставини протиправності дій ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 встановлені постановою Деснянського районного суду М.Чернігова від 4 квітня 2006р., якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122, 124, 36 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і, відповідно до правил ст.61 ЦПК України, протиправна поведінка відповідача щодо позивачки не підлягає доказуванню при розгляді заявленого нею позову.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи із протиправності дій відповідача, його вини у скоєному і заподіянні його діями позивачці фізичного болю та душевних страждань, обгрунтовано поклав на ОСОБА_1 обовЛязок по відшкодуванню моральної шкоди.
Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з визначеним місцевим судом розміром моральної шкоди. Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд не врахував роз"яснень Пленуму Верховного Суду України з цього питання, які містяться в п.4 Постанови Пленуму від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди", зокрема про те, що розмір відшкодування моральної шкоди суд встановлює залежно від характеру та обсягу заподіяних моральних та фізичних страждань з врахуванням у кожному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. У даній справі розмір моральної шкоди не обгрунтовано достатньою мірою ні в позовній заяві, ні в рішенні. А, виходячи із конкретних обставин справи, ступінь вини ОСОБА_1, який здійснив наїзд на ОСОБА_3 неумисно, та характеру і ступіню заподіяних їй тілесних ушкоджень, які встановлені висновком комісійної судово-медичної експертизи, колегія суддів вважає необхідним встановити розмір відшкодування моральної шкоди в 6000 грн.
У зв"язку з наведеним, оскільки зменшується розмір стягнення, рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 10 серпня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000 грн. у відшкодування спричиненої моральної шкоди змінити, зменшивши розмір стягнення до 6000 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.