Справа № 22ц-1628/2006 Головуючий у першій інстанції -
Категорія -цивільна Бараненко С.М.
Доповідач -ПозігунМ.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді: Позігуна М.І.
суддів: Ішутко В.М., Нечасного Л.А.
при секретарі: Гавриленко Ю.В.
з участю: позивачки, представників відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку № 5 на рішення Н-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку № 5 про покладення зобов'язання укласти договір на надання послуг телефонного зв'язку , -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача в особі центру електрозв'язку № 5 про покладення зобов'язання укласти договір на надання послуг телефонного зв'язку за тарифом на встановлення основного телефонного апарата, підключеного за спареною схемою, що діяв станом на день подання письмової заяви про укладення договору. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 16.01.2004 року вона отримала у власність телефонізовану квартиру.
Відповідачем тривалий час надавалися послуги телефонного зв'язку, а вона здійснювала оплату за отримані послуги, в зв'язку з чим склалися фактичні договірні стосунки, але 13.04.2006 року останній припинив надання послуг телефонного зв'язку в порушення ст.40 Закону України „Про телекомунікації" та не провів укладення з нею договору згідно п.п. 31, 88 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг згідно граничних тарифів на основні послуги електрозв'язку, встановлених наказом Державного комітету зв'язку та інформації України №120 від 7.06.2002 року.
Рішенням Н-Сіверського районного суду від 3 серпня 2006 року зобов'язано відповідача укласти договір на надання послуг телефонного зв'язку за тарифом встановлення основного телефонного апарата, підключеного за спареною схемою, що діяв станом на день подання письмової заяви про укладення договору в сумі 166 грн..
В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і судом до участі у справі було допущено представника, який не мав належних повноважень.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд приходить до слідуючого висновку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка після набуття у власність раніше телефонізованої квартири звернулася до відповідача з заявою про переоформлення телефонного номеру на своє ім'я, що не було зроблено відповідачем відповідно до Правил, хоча відповідач продовжував надавати послуги телефонного зв'язку, отримуючи за це відповідну плату, а відключення телефону мало місце лише 13.04.2006 року в порушення Правил без повідомлення позивачки.
Проте, зазначений висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що позивачка відповідно до договору дарування від 22 січня 2004 року стала власницею двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка раніше була телефонізована та в якій згідно пояснень позивачки вона раніше мешкала без відповідної реєстрації.
Постановлюючи рішення, суд не звернув уваги на те, що квартиру відчужувала ОСОБА_2, а телефон було встановлено на ім'я ОСОБА_3 та який, згідно пояснень позивачки, написав заяву про згоду на переоформлення телефону лише після його відключення в 2006 році. Відповідачкою оплата за отриманні послуги телефонного зв'язку проводилася також на ім'я ОСОБА_3. Згідно копії заяви (а.с.7) на підключення телефону вона датована 5 липня 2005 року, а тому висновок суду про звернення позивачки з заявою про підключення телефону одразу після набуття права власності на житло є безпідставним. Як пояснила в суді апеляційної інстанції позивачка, на заяві стоїть підпис не ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, а іншої особи. Позивачкою не надано жодних доказів щодо надходження її заяви та заяви ОСОБА_3 до відповідача. Судом не враховано, що надання послуг телефонного зв'язку було припинено ОСОБА_3, а не позивачці, яка користувалася телефоном в порушення Правил.
Відповідно ж до п. 12 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, які були чинними до серпня 2005 року послуги місцевого зв'язку надавалися споживачам лише після подачі до підприємства зв'язку письмової заяви. Відповідно ж до п.п. 14, 40, 44 зазначених Правил позивачка мала право на укладення договору лише на загальних підставах.
2
Відповідно до п. 82, п. 88 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 9 серпня 2005 року, у разі переходу права власності на квартиру до особи, яка не зареєстрована за цим місцем проживання, договір з попереднім абонентом розривається, а новому власнику квартири телефон установлюється на загальних підставах. Позивачкою не надано доказів наявності відповідно до законодавства додаткових прав на користування та розпорядження телефонною лінією.
За викладених обставин, апеляційна скарга піддягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ч.І п.З, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, Правил користування місцевим телефонним зв'язком, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку № 5 задовольнити.
Рішення Н-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Укртелеком" в особі центру електрозв'язку № 5 про покладення зобов'язання укласти договір на надання послуг телефонного зв'язку за тарифом на встановлення основного телефонного апарата за спареною схемою, що діяв станом на день подання письмової зави про укладення договору відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.