04.12.2012

Справа № 212/2-3791/11

Провадження № 2/232/908/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 грудня 2012 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.,

при секретарі Жовтун М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулось ПАТ «ПроКредит Банк»з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що між ПАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 29.113 від 20.05.2008 року, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 10 000, 00 дол. США, процентною ставкою 23 % річних, строком на 24 місяці. Згідно умов кредиту ОСОБА_1 зобов'язувалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором платежі у порядку визначеному кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору та вимоги законодавства, не забезпечила своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого утворився борг з тривалою затримкою у погашенні. На адресу відповідача ОСОБА_1 направлялась вимога про дострокове погашення кредиту, яка залишилась без реагування. В зв'язку з цим виникла заборгованість по капіталу 5 487, 27 дол. США, по процентах 2 067, 18 дол. США, по пені 105 559, 35 гривень, всього на суму 165 733, 57 гривень. 30.09.2008 року між ПАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2901.5598, згідно якого останній було надано кредит в сумі 6 300, 00 дол. США, процентною ставкою 24 % річних, строком на 24 місяці. Відповідач порушила умови даних кредитних договорів неналежним виконанням їх умов. По кредитному договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року утворилась заборгованість в сумі 99 424, 44 гривень, з яких: заборгованість по капіталу - 39 422, 12 гривень, по процентах - 14 270, 65 гривень, пеня - 45 731, 67 гривень. В забезпечення виконання умов кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року між ПАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 29.113-ДП, а в забезпечення виконання умов кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року між «ПроКредит Банк»та ОСОБА_4 - договір поруки № 8981-ДП1 від 30.09.2008 року. ПАТ «ПроКредит Банк», у зв'язку з виникненням заборгованості ОСОБА_1, звернулось до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з вимогами про виконання зобов'язань ОСОБА_1 відповідно до умов договорів поруки, однак вимоги не були виконані і погашення на підставі договорів поруки не відбулось.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 29.113 від 20.05.2008 року у розмірі 165 733, 57 гривень, з яких: заборгованість по капіталу - 43 708, 30 гривень, по процентах - 16 465, 92 гривень, пеня - 105 559, 35 гривень та солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за кредитним договором № 2901.5598 від 30.09.2008 року у розмірі 99 424, 44 гривень, з яких: заборгованість по капіталу - 39 422, 12 гривень, по процентах - 14 270, 65 гривень, пеня - 45 731, 67 гривень.

В ході розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги. Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 29.113 від 20.05.2008 року у розмірі 213 810, 76 гривень та солідарно стягнути заборгованість з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за кредитним договором № 2901.5598 від 30.09.2008 року у розмірі 148 471, 91 гривень

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві.

Відповідачі не з'явились в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Від відповідачів не надійшло заяви про розгляд справи у їх відсутність, не повідомлено причини неявки.

Суд, з'ясувавши думку представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20.05.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 29.113, згідно якого остання отримала грошові кошти в кредит для задоволення особистих потреб в сумі 10 000, 00 доларів США на строк користування 24 місяці, процентною ставкою 23 % річних шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_4. ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язалась повернути наданий кредит, сплатити відсотки та платежі за користування кредитом, а також комісії у встановлений даним договором строк і виконати свої обов'язки за цим договором в повному обсязі. (а.с. 8-9)

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 за період з 20.05.2008 року по 20.05.2008 року на її рахунок було перераховано банком кошти згідно кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року в сумі 10 000, 00 доларів США. (а.с. 16)

Додатком № 1 до кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року сторонами договору визначено графік повернення кредиту та сплати відсотків. (а.с. 9)

29.05.2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 був укладений договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року, яким даний кредитний договір було викладено в новій редакції. (а.с. 10-12)

Додатком № 1 до кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року сторонами договору визначено графік повернення кредиту та сплати відсотків у новій редакції від 29.05.2009 року. (а.с. 12)

Пунктом 3.2.1 договору № 1 від 29.05.2009 року про внесення змін до кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, в тому числі у випадку прострочення погашення зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж три банківські дні

Згідно п. 3.4. вище зазначеного договору № 1 позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом 5-ти банківських днів з дня відправлення вимоги.

Згідно п. 5.3. договору № 1 від 29.05.2009 року про внесення змін до кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 %, але не менше подвійної обікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.

20.05.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 29.113-ДП, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року в повному обсязі цих зобов'язань. (а.с. 15)

29.05.2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки № 29.113-ДП від 20.05.2008 року, яким даний договір поруки було викладено в новій редакції. (а.с. 13-14)

Договором № 1 від 29.05.2009 року про внесення змін до договору поруки № 29.113-ДП від 20.05.2008 року передбачено, що встановлена договором порука у повному обсязі поширюється на зобов'язання позичальника -ОСОБА_1 із врахуванням усіх змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності. Поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

На адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем направлялись вимоги про необхідність повного дострокового погашення кредиту. (а.с. 20-22) Однак, вимоги позивача залишились без належного реагування.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 29.113 від 20.05.2008 року борг ОСОБА_1 станом на 21.10.2011 року становить 213 810, 76 гривень, з яких: капітал -43 764, 82 гривень, проценти по графіку -4 422, 53 гривень, проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом -17 041, 76 гривень, пеня -148 581, 66 гривень. (а.с. 55).

Судом перевірено розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, і встановленого його відповідність умовам кредитного договору № 29.113 від 20.05.2008 року.

Заборгованість перед позивачем по кредитному договору № 29.113 від 20.05.2008 року не погашена.

30.09.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2901.5598, згідно якого остання отримала грошові кошти в кредит для задоволення особистих потреб в сумі 6 300, 00 доларів США на строк користування 24 місяці, процентною ставкою 24 % річних шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_4. ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язалась належно виконувати усі умови договору, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором. (а.с. 23-24)

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 за період з 30.09.2008 року по 30.09.2008 року на її рахунок було перераховано банком кошти згідно кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року в сумі 6 300, 00 доларів США. (а.с. 29)

Додатком № 1 до кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року сторонами даного договору визначено графік повернення кредиту та сплати відсотків. (а.с. 24а)

29.05.2009 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 був укладений договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року, яким було доповнено п. 4.1. кредитного договору. (а.с. 26)

Додатком № 1 до кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року сторонами договору визначено графік повернення кредиту та сплати відсотків у новій редакції від 29.05.2009 року. (а.с. 26а)

Пунктом 3.2 кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, в тому числі у випадку прострочення погашення зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж три банківські дні.

Згідно п. 3.4. вище зазначеного договору позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом 5-ти банківських днів з дня відправлення вимоги.

30.09.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 8981-ДП1, відповідно до якого остання взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року. (а.с. 27-28)

Договором поруки № 8981-ДП1 від 30.09.2008 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

На адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 позивачем направлялись вимоги про необхідність повного дострокового погашення кредиту. (а.с. 34-36) Однак, вимоги позивача залишились без належного реагування.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2901.5598 від 30.09.2008 року борг ОСОБА_1 станом на 21.10.2011 року становить 148 471, 91 гривень, з яких: капітал -39 473, 10 гривень, проценти по графіку -10 229, 55 гривень, проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом -8 743, 68 гривень, пеня -90 025, 58 гривень. (а.с. 56).

Судом перевірено розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, і встановленого його відповідність умовам кредитного договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року.

Заборгованість перед позивачем по кредитному договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року не погашена.

Згідно нової редакції статуту ПАТ «ПроКредит Банк», останнє є повним правонаступником ЗАТ «ПроКредит Банк».

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Також, право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Судом встановлено наявність у позивача банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, позивач має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На вище викладене, також, звернув увагу в п.10, п. 11 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно надано кредит в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала із ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», кредитні договори № 29.113 від 20.05.2008 року та № 2901.5598 від 30.09.2008 року, отримала кошти в кредит, зобов'язалась повернути їх, сплатити проценти, на умовах визначених договором, але взяті на себе зобов'язання не виконала, що підтверджується відомостями надання та погашення кредитів, письмовими повідомленнями та письмовими розрахунками заборгованості, наданими позивачем. Договорами передбачено право банку вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, пені. Приймаючи до уваги, що зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «ПроКредит Банк», забезпечені порукою ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд вважає, що заборгованість по кредитними договорами підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача, оскільки ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України та договорами поруки передбачено, що у випадку невиконанням боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави для захисту прав позивача, шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору № 29.113 від 20.05.2008 року в розмірі 213 810, 76 гривень, з яких: заборгованість по капіталу -43 764, 82 гривень, заборгованість по процентах по графіку -4 422, 53 гривень, заборгованість процентах за фактичне користування кредитом -17 041, 76 гривень, пеня -148 581, 66 гривень. Також, з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року в розмірі 148 471, 91 гривень, з яких: заборгованість по капіталу -39 473, 10 гривень, заборгованість по процентах по графіку -10 229, 55 гривень, заборгованість по процентах за фактичне користування кредитом -8 743, 68 гривень, пеня -90 025, 58 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, пов'язані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Враховуючи те, що позивач сплатив судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, їх, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідачів солідарно, а саме: судовий збір в сумі 1 700, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 16, 192, ч. 1 ст. 524, ст.ст. 525, 526, 530, ч. 3 ст. 533, ст.ст. 536, 546, 549, 550, ч. 1 ст. 553, ч. 1 та ч. 2 ст. 554, ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 624, ст. 627, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1-ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 79, ч. 1 ст. 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний № НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 107-а, код 21677333) заборгованість по кредитному договору № 29.113 від 20.05.2008 року в розмірі 213 810 (двісті тринадцять тисяч вісімсот десять) гривень 76 копійок, з яких: заборгованість по капіталу -43 764, 82 гривень, заборгованість по процентах по графіку -4 422, 53 гривень, заборгованість процентах за фактичне користування кредитом -17 041, 76 гривень, пеня -148 581, 66 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний № НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 107-а, код 21677333) заборгованість по кредитному договору № 2901.5598 від 30.09.2008 року в розмірі 148 471 (сто сорок вісім тисяч чотириста сімдесят одна) гривна 91 копійка, з яких: заборгованість по капіталу -39 473, 10 гривень, заборгованість по процентах по графіку -10 229, 55 гривень, заборгованість по процентах за фактичне користування кредитом -8 743, 68 гривень, пеня -90 025, 58 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1 700, 00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя :