Справа 22а/3937  Головуючий в суді 1-ї інстанції Рафальський Й.Л

Категорія 12             Доповідач Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року апеляційний суд Житомирської  області  в

складі:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів        Малахової Н.М. Матюшенка І.В.

при секретарі    Забеліній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за  позовом  ОСОБА_1  в   інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Коростенського районного  управління  праці  та  соціального  захисту населення Житомирської області, ТОВ «Базальт» за апеляційною скаргою ТОВ «Базальт» на постанову Коростенського міськрайонного  суду  від 18 квітня 2006 року, -

встановив   :

У грудні 2005 р. позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути на її користь з ТОВ «Базальт» 13179,40 грн. доплат, передбачених ст.ст.37, 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати Коростенське районне УПСЗН перерахувати ці кошти. На обґрунтування позову зазначала, що такі виплати їй не виплачувалися взагалі. Не виплачувалися кошти і визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року.

Постановою Коростенського міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Базальт» на користь ОСОБА_1 7124 грн. доплати за роботу в зоні гарантованого добровільного відселення та 4274,40 грн. допомоги у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва. Зобов'язано Коростенське районне УПСЗН прийняти до перерахування платіжні документи для перерахування коштів на рахунок ТОВ «Базальт».

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказану постанову, закрити провадження у справі. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги, як особам, що проживають на території радіоактивного забруднення(ст.37 ЗУ № 796-ХІІ), доплати до заробітної плати (ст.39 ЗУ №796-ХІІ) виходив з положень вказаних статей Закону № 796-ХІІ.

Проте,  такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Відповідно до ст. 63 Закону № 7 96-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Статтею 62 Закону № 796-Х11 передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-X11, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Крім цього, згідно п.З Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ №936 від 20.09.2005 року - призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови КМУ від 17.08.2002 р. №1146. Виплата цих коштів проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 із заявою ні на підприємство ні до інших установ не зверталася і вона сама підтвердила це в судовому засіданні.

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає за необхідне скасувати судове рішення в повному обсязі та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, оскільки у суду 1 інстанції не було підстав задовольняти позов.

Керуючись ст.  ст.  195,  196,  198,  202,  205,  207 КАС України, апеляційний суд,

постановив   :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт» задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду від 18 квітня 2006 року скасувати та прийняти нову про відмову у задоволені позову ОСОБА_1.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня складення її у повному обсязі.