13.12.2012
Справа № 212/6354/2012
Провадження № 2/232/665/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.,
при секретарі Жовтун М. А.,
позивача ОСОБА_1.,
відповідача ОСОБА_2,
третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 одружився в 1990 році на ОСОБА_2, взявши дружину разом із її малолітнім сином ОСОБА_3 Через рік сімейного життя в них народилась дочка ОСОБА_5 Син жінки -ОСОБА_3 зазнався, став грубіяном, відноситься до позивача з неповагою, скандалить. Позивач був змушений звернутись в міліцію на нього із заявою. Відповідач також веде себе непристойно, ображає позивача. Крім того, й дочку відповідач налаштувала проти позивача. Вони вигнали ОСОБА_1 з квартири. Шлюб між подружжям було розірвано.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про поділ нерухомого та рухомого майна, а також стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за частку в майні в розмірі 80 000, 00 гривень.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 13.12.2012 року позовні вимоги в частині поділу рухомого майна залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами викладеними в позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнала і просила відмовити в їх задоволенні.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась повторно, хоча належним чином повідомлялась про час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.
По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.01.2001 року, зареєстрованого КП «ВООБТІ»19.03.2001 року (записано в реєстрову книгу № 488, реєстровий № 1564/44119), на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 -ј, ОСОБА_1 -ј, ОСОБА_5 -ј та ОСОБА_3 -ј. (а.с. 14)
Згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.11.2007 року, яке набуло законної сили 24.12.2007 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. (а.с. 27)
18.01.2012 року відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за № 28. (а.с. 16)
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України спільна часткова власність - це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації, згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Закон допускає припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (ст. 365 ЦК України). Це можливо тільки за рішенням суду на підставі позову інших співвласників у наступних випадках: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (ч. 1 ст. 365 ЦК України). У цьому разі ініціатива щодо виходу одного з співвласників із відносин спільної власності належить не особі, яка виходить, а іншим співвласникам.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, згідно ст. 60 ЦПК України.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача грошової компенсації за його частку у спільній частковій власності, не довівши при цьому суду, чому саме відповідач має сплачувати дану компенсацію, оскільки є ще й інші співвласники даного нерухомого майна.
Окрім того, позивачем не доведено належними доказами визначена ним вартість його частки в спільній частковій власності спірного нерухомого майна, а відповідачем і третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача не визнавалась, зазначена позивачем вартість його частки.
Судом було роз'яснено сторонам їх право заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення дійсної вартості нерухомого майна, що є предметом розгляду даної цивільної справи. Однак, сторонами по справі клопотання не було заявлено, своїм правом вони не скористалась, а позивачем будь-яких доказів на підтвердження вартості його частки в сумі 80 000, 00 гривень суду не надано.
Окрім того, судом прийнято до уваги, що відповідач не згодна на стягнення з неї на користь позивача грошової компенсації за належну останньому частку в спільній частковій власності на квартиру. З положень ч. 2 ст. 364 ЦК України не випливає обов'язок співвласника сплатити грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості частки іншого співвласника, тим паче, що позивачем не заявлялись вимоги про виділ в натурі частки із спільного майна, що давало б суду підстави оцінювати можливість чи неможливість такого виділу і застосовувати відповідні наслідки.
Відповідач не згодна компенсувати вартість частки майна позивача, тому що її доходи є незначними та вона неспроможна сплатити позивачу грошову компенсацію за його частку в квартирі.
За таких обставин стягнення за рішенням суду грошової компенсації частки позивача з відповідача, яка сплатити таку компенсацію неспроможна, є використанням одним співвласником свого права власності на шкоду іншому співвласнику, що є неприпустимим.
Також судом прийнято до уваги, що співвласники можуть володіти майном з урахуванням часток, які належать їм у праві власності на майно або незалежно від цього.
Окрім того судом звернуто увагу на те, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, в тому числі й шляхом її продажу, переважне право купівлі якої мають співвласники даного майна. Порядок вчинення таких дій та наслідки відмови співвласників нерухомого майна від купівлі частки в спільній частковій власності передбачені ст. 362 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи принцип диспозитивності, суд прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі вище викладеного, керуючись ч. 1 ст. 356, ч. 1 -ч. 3 ст. 358, ст.ст. 361-362, ч. 1 -ч. 2 ст. 364, ст. 365 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про розподіл нерухомого майна та сплату грошової компенсації в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :