Справа № 2119/2737/12

Рішення

Іменем України

заочне

05 грудня 2012 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі

головуючої судді Шульги К.М.,

при секретарі Кліщ Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення завданої матеріальної шкоди та заборгованості за договором оренди,

Встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення завданої матеріальної шкоди та заборгованості за договором оренди, в якому з урахуванням внесених уточнень зазначили, що 01.09.2006 року відповідачка як суб'єкт підприємницької діяльності уклала з ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 договір оренди туристичної бази строком на три роки для використання за призначенням, з правом продовження терміну оренди до 01.10.2011 року. За даним договором орендар зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 6 000 грн. за рік. Нерухоме майно, передане в оренду, перебувало в іпотеці АКБ «Укрсоцбанк», його заставна вартість станом на 23.08.2006 року складала 465 973 євро. Передача майна в оренду здійснювалась за згодою іпотекодержателя - АКБ «Укрсоцбанк». Відповідачка неналежним чином виконувала взяті на себе зобов'язання, що призвело до знецінення та розтрати майна. В результаті проведених незалежних оцінок у 2009 році та в 2010 році було встановлено зменшення ринкової вартості орендованого нерухомого майна з 3 014 873,20 грн. до 2 272 003 грн. станом на 20.02.2009 року та до 1 589 932 грн. станом на 08.04.2010 року. При цьому, на момент закінчення договору оренди 02.09.2009 року заставна вартість об'єкта оренди за курсом НБУ на 01.09.2009 року складала 5 312 978 грн. Вважають, що знецінення вартості об'єкта оренди сталося через безхазяйне поводження відповідача з майном туристичної бази, що виявилось у знищенні інженерних споруд, пошкодженні та розтрати майна, а також приведення будівель і приміщень до занепаду. Крім того, зазначили, що відповідачка залишила заборгованість по сплаті орендної плати за три роки оренди у розмірі 18 000 грн. та за комунальні послуги та енергоносії у розмірі 2 000 грн. Також зазначили, що експертним шляхом було встановлено щорічного неотриманого прибутку, яка становить 444 688 грн. на рік, що відповідно за три роки складає 1 334 064 грн. Відповідачка, як орендар, повинна була повернути власникам об'єкт оренди та повністю розрахуватися з власниками по орендній платі, погасити заборгованість по комунальним платежам та енергоносіям, компенсувати завдану шкоду від знецінення об'єкта оренди. Від виконання даного обов'язку відповідач самоусунулася та орендоване майно належним чином не передала. Заборгованість по сплаті орендної плати як грошове зобов'язання підлягає сплаті з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та індексу інфляції у сумі 29 843,91 грн., яка складається з: 18 000 грн. заборгованість по орендній платі; 7 464,82 грн. пені та 4 379,09 грн. з урахуванням індексу інфляції. Ухилення відповідача від обов'язку повернення об'єкту оренди в первісному вигляді завдало матеріальну шкоду позивачам на загальну суму 2 759 521,75 грн., що складається з: 1 424 941,20 грн. внаслідок знецінення та пошкодження майна; 1 334 064 грн. неотриманого прибутку; 286,13 грн. плати за повторне підключення електроенергії; 152,24 грн. заборгованості за електропостачання за 2008 рік; 78,18 грн. штрафу за електроенергію. З урахуванням внесених до позовних вимог уточнень просять стягнути з відповідачки на їхню користь 29 843,91 грн. заборгованості по оренді нерухомого майна та 2 759 521,75 грн. завданої матеріальної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив викладені в позові обставини, позовні вимоги підтримав, наполягав на стягненні заборгованості по орендній платі та відшкодуванню завданої матеріальної шкоди.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причину неявки суду не повідомила.

Суд за згодою позивачів розглянув справу у відсутності відповідача на підставі поданих доказів в порядку ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року позивачі є власниками у рівних частках цілісного майнового комплексу туристичної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.97-98, 102).

01.09.2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_5 з іншої було укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого приватному підприємцю ОСОБА_5 передано в оренду строком на три роки цілісний майновий комплекс туристичної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору орендар зобов'язався використовувати орендоване майно за його призначенням (п.2.1а), проводити ремонт орендованого майна (п.2.1б), сплачувати орендну плату в розмірі 6 000 грн. на рік (п.3.1).

Договір оренди погоджений з банком «Укрсоцбанк» згідно іпотечного договору № 730 від 23.08.2006 року, про що зроблено відмітку в договорі (а.с.8-9).

Договір іпотеки зареєстрований в Державному реєстрі іпотек 23.08.2006 року за № 3648375, розмір основного зобов'язання за договором становить 465 973 євро (а.с.10).

Про передачу нерухомого майна в оренду було складено приймально-сдавальний акт від 02.09.2006 року, підписаний орендодавцями та орендарем і погоджений з банком-іпотекодержателем (а.с.11-12).

За згодою усіх власників-орендодавців з метою перевірки використання орендованого майна 27.03.2007 року було направлено ОСОБА_1 (а.с.96), якого працівниками туристичної бази не було допущено на територію бази, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_9, наданими начальнику Скадовського РВ УМВС (а.с.67,68).

За результатами проведеної працівниками міліції перевірки за заявою ОСОБА_1 було прийнято висновок від 02.04.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду в цивільному порядку (а.с.89-94, 103).

05.05.2009 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Скадовського РВ УМВС із заявою щодо порушення його прав як власника майна туристичної бази «ІНФОРМАЦІЯ_2» у зв'язку з розтратою майна. За результатами розгляду заяви було порушено кримінальну справу за ч.3 ст.185 КК України (а.с.13).

Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України Дніпропетровській області від 08.10.2012 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, 30.09.2011 року змінила прізвище на «ОСОБА_5» - ОСОБА_5 (а.с.75).

Згідно звіту з незалежної оцінки майна НвХ 02/02 комплексу будівель та споруд туристичної бази за адресою: ОСОБА_2, ринкова вартість об'єкту станом на 13 лютого 2009 року становила 2 272 003 грн. (а.с.15).

Згідно звіту про незалежну оцінку цілісного майнового комплексу туристичної бази за адресою: АДРЕСА_1, ринкова вартість об'єкту станом на 03 березня 2010 року становила 1 589 932 грн. (а.с.16-18).

Знецінення вартості об'єкта оренди сталося внаслідок безхазяйного поводження відповідача з майном туристичної баз внаслідок знищення інженерних споруд, пошкодження майна та приведення будівель і приміщень у занедбаний стан.

Внаслідок неналежного виконання приватним підприємцем ОСОБА_5 умов договору оренди нерухомого майна виникла заборгованість по сплаті орендної плати за три роки на загальну суму 18 000 грн. На підставі ст.625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Крім того, неналежна оплата комунальних платежів призвела до відключення електроенергії та накладення штрафу, на оплату яких було витрачено: 286,13 грн. за повторне підключення електроенергії; 152,24 грн. заборгованості за електропостачання; 78,18 грн. штрафу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди.

За зобов'язанням із відшкодування шкоди особа, яка завдала шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування завданої шкоди в повному обсязі.

Правове регулювання зобов'язання здійснюється главою 82 ЦК України та іншими актами.

За загальним правилом ст.1166 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню: а) в повному обсязі, тобто відшкодовується як реальна шкода - втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода (у разі завдання шкоди особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності); б) особою, яка безпосередньо завдала шкоду. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 2 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або у більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку із цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Пунктом 9 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди.

При вирішенні зазначеного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статі 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, будучи суб'єктом підприємницької діяльності взяла в оренду майно туристичної бази «ІНФОРМАЦІЯ_2» АДРЕСА_1, при цьому використовувала його не належним чином за призначенням, а навпаки, допустила його пошкодження та знищення, що призвело до знецінення вартості майнового комплексу в цілому та неотримання позивачами прибутку. Під час судового розгляду ОСОБА_5 також ухилялася від явки до суду, заперечень на позов та доказів, що матеріальна шкода майну завдана не з її вини, суду не надала.

За таких обставин суд вважає вимоги позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачами при зверненні до суду кожним у рівних частках сплачено судовий збір на загальну суму 3 219 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 213, 218 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення завданої матеріальної шкоди та заборгованості за договором оренди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Ігніт Нижньоудинського району Іркутської області Російської Федерації, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за оренду нерухомого майна у сумі 29 843 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 91 коп., у рівних частках кожному по 7 460 (сім тисяч чотириста шістдесят) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2 759 521 (два мільйони сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 75 коп., у рівних частках кожному по 689 880 (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору на загальну суму 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.., у рівних частках кожному по 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя К. М. Шульга