Справа № 1003/18973/12

1/1003/1111/12

П О С Т А Н О В А

07 грудня 2012 року Білоцерківський міськрайонний суд у складі:

головуючий - суддя Протасова О. М. ,

при секретарі - Солом'яна Л. М.,

за участю прокурора - Корнєвої І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним висновком, 10.11.12 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на території дачного кооперативу "Орбіта" в с.Глибічки Білоцерківського району Київської області незаконно заволодів автомобілем ЗАЗ 110307 р/н НОМЕР_1 своєї знайомої ОСОБА_2, після чого поїхав до м.Біла Церква та скоїв ДТП, у зв'язку з чим був затриманий працівниками міліції.

Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Вислухавши думку прокурора, який вважав, що справа може бути призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні, вважаю, що, відповідно до ст.246 КПК України 1961 р. та п.11 Прикінцевих та перехідних положень КПК України 2012 року, справа не може бути призначена до судового розгляду та має бути повернута прокурору на додаткове розслідування для усунення порушень, допущених органом досудового слідства, на підставі такого.

Згідно з диспозицією статті 289 КК України, розмір шкоди є кваліфікуючою ознакою.

Відповідно до ч.ч.2,3 та п.3 примітки до цієї статті, п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", розмір реальних збитків при заподіянні матеріальної шкоди визначається, виходячи від розміру витрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків визначається виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

За змістом цих положень, розмір збитків є предметом доказування у справах за ст.289 КК України; водночас, відповідно до ст.75 КПК України 1961 року, вирішення цього питання потребує спеціальних знань шляхом проведення експертизи.

Як вбачається зі справи, слідчим було прийняте рішення про призначення у справі судової авто-товарознавчої експертизи, і в обвинувальному висновку зазначений висновок експерта на а.с.87 як доказ у справі, однак і на зазначеному аркуші, і в матеріалах справи взагалі висновок експерта відсутній.

Окрім того, визнавши потерпілою ОСОБА_2, слідчий не зазначив в обвинувальному висновку обставин, на підставі яких він дійшов таких висновків, та не зазначив докази на їх підтвердження.

До того ж, посилаючись на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як на докази, слідчий в обвинувальному висновку не навів їх короткий зміст, обмежившись зазначенням, що свідки дали "аналогічні" покази.

Однак яким показам аналогічні показання цих свідків, які саме обставини вони підтверджують та чи є вони доказами на підтвердження статусу потерпілої, з обвинувального висновку не вбачається.

Усупереч вимогам ст.228 КПК України 1961 року прокурор, отримавши справу з обвинувальним висновком та не перевіривши, чи було дотримано органом досудового слідства вимог кримінально-процесуального законодавства, зокрема, ст.ст.49,75,196,223 зазначеного Кодексу, направив справу до суду.

Згідно зі ст.ст.237, 249-1 КПК України 1961 року, у справі, що надійшла від прокурора, окрім іншого, суддя з'ясовує, чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу, та чи не було допущено під час провадження досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду; встановивши, що прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Кодексу, суддя своєю постановою повертає справу прокурору для їх усунення.

За змістом п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30.05.08 «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», суттєвими порушеннями при складенні обвинувального висновку слід вважати такі порушення вимог ст.ст.223,224 КПК України, які виключають можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку.

Враховуючи положення ст.ст.16-1, 275 КПК України 1961 року про диспозитивність та межі судового розгляду, вважаю, що не зазначення в обвинувальному висновку доказів на підтвердження розміру реальних збитків, який впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, порушує право останнього на захист, а не зазначення доказів на підтвердження правового статусу потерпілого порушує права реального власника, що виключає можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального висновку.

Однак усунення такого порушення, як непроведення судової авто-товарознавчої експертизи відповідно до постанови слідчого, вимагає проведення слідчої дії, а тому, відповідно до п.3 постанови №2 від 11.02.05 Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", справа має бути повернута прокурору на додаткове розслідування.

Вважаю також, що при проведенні досудового слідства прокурором повинна бути перевірена правильність постанови слідчого від 13.11.12 про перекваліфікацію дій обвинуваченого, виходячи з диспозиції ч.2 ст.289 КК України.

На підставі наведеного, керуючись п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30.05.08 «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», ст. ст. 237, 246 КПК України, п.11 Прикінцевих та перехідних положень КПК України 2012 року, -

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, повернути прокурору Білоцерківського району Київської області для проведення додаткового розслідування згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства.

Запобіжний захід щодо обох обвинуваченого - підписку про невиїзд, залишити без змін.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Київської області.

Суддя О. М. Протасова