Справа № 22ц\2040А                             Головуючий в суді першої інстанції Вучик А.Ю.

Категорія  12, 13               Доповідач Косигіна Л.М.

УХВАЛА

Іменем    України

19 жовтня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючої                         Косигіної Л.М.

суддів                                  Жигановської О.С., Омельчука М.І.

при секретарі       Нечипоренко І.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про  визнання частково недійсним договору дарування частини будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 вересня 2006 року, -

встановив :

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 31 грудня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме в розмірі 10,5\100 ідеальних частин будинку. В обґрунтування позову зазначила, що дана квартира належить їй з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, так як придбана в період шлюбу. ОСОБА_2 без її згоди подарував всю квартиру ОСОБА_3, всупереч вимогам ст. 23 КпШС України, в зв'язку з чим договір в частині дарування половини квартири що є її власністю підлягає скасуванню.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 вересня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на неповне дослідження судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

Відповідно до вимог ст. 23 КпШС України \що діяла на час вчинення договору\ для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1, придбана 19 квітня 1983 року ОСОБА_2. в період шлюбу з ОСОБА_1 \а.с. 4,47,48\, а тому є їх спільною сумісною власністю.

31 грудня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений та нотаріально посвідчений договір дарування спірної квартири без письмової згоди позивачки, що підтверджується наданими нотаріусом документами \а.с. 46 - 51, 70-75\.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що договір дарування 10,5\100 частин будинку АДРЕСА_1 \тобто половини квартири НОМЕР_1\, що належать позивачці, не відповідає вимогам закону - ст. 23 КпШС України та визнав його недійсним в цій частині на підставі ст. ст. 48, 60 ЦК України в редакції закону 1963 року.

Не притягнення судом в якості третіх осіб нотаріуса, що оформив угоду, Житомирського БТІ не впливає на правильність вирішення спору та не є підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Норми матеріального і процесуального права дотримані, а тому рішення залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Залишити без змін рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 вересня 2006 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її

проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.