Справа № 422/9010/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Кравцову С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26 вересня 2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15 березня 2008 року він та відповідач уклали договір позики коштів, в цей же день позивач передав відповідачу 70000 грн., а ОСОБА_2 зобов'язався повернути гроші до 01 січня 2012 року, що підтверджується розпискою. На теперішній час борг погашено частково в сумі 27000 грн., решту боргу в сумі 43000 грн. відповідач до цього часу не повернув. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 43000 грн. та судові витрати.

Позивач надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 15 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики коштів, в цей же день позивач передав відповідачу 70000 грн., а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти у строк до 01 січня 2012 року, що підтверджується розпискою.

На теперішній час борг погашено частково в сумі 27000 грн., решту боргу в сумі 43000 грн. відповідач до цього часу позивачу не повернув.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на викладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому є можливим їх задоволення.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 430 грн., тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати, які ним було сплачено при поданні позову, а саме: судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 526, 611, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 43000 грн. (сорок три тисячі гривень) та судовий збір у розмірі 430 грн. (чотириста тридцять гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Залімська

Копія вірна: Суддя секретар